Біблія українською мовою

Книга Буття

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 39
1: Йосиф же відведений був до Єгипту, і купив його з рук ізмаїльтян, які привели його туди, єгиптянин Потифар, царедворець фараонів, начальник охоронців.
2: І був Господь з Йосифом: він був успішним у справах і жив у домі господаря свого, єгиптянина.
3: І побачив господар його, що Господь з ним і що в усьому, що він робить, Господь у руках його дає успіх.
4: І здобув Йосиф благовоління в очах його і служив йому. І він поставив його над домом своїм, і все, що мав, віддав до рук його.
5: І з того часу, як він поставив його над домом своїм і над усім, що мав, Господь благословив дім єгиптянина заради Йосифа, і було благословення Господнє на всьому, що мав він у домі й у полі [його].
6: І залишив він усе, що мав, у руках Йосифа і не знав він при ньому нічого, крім хліба, який він їв. Йосиф же був красивий станом і красивий лицем.
7: І звернула погляди на Йосифа дружина господаря його і сказала: спи зі мною.
8: Але він відмовився і сказав дружині господаря свого: ось, господар мій не знає при мені нічого в домі, і все, що має, віддав у мої руки;
9: немає більшого за мене в домі цьому; і він не заборонив мені нічого, крім тебе, тому що ти дружина його; як же зроблю я це велике зло і згрішу перед Богом?
10: Коли вона щодня так говорила Йосифу, а він не слухав її, щоб спати з нею і бути з нею,
11: трапилося в один день, що він увійшов у дім робити справу свою, а нікого із домашніх тут у домі не було;
12: вона схопила його за одяг його і сказала: лягай зі мною. Але він, залишивши одежу свою в руках її, побіг і вибіг геть.
13: Вона ж, побачивши, що він залишив одяг свій у руках її і побіг геть,
14: покликала домашніх своїх і сказала їм так: подивіться, він привів до нас єврея насміхатися над нами. Він прийшов до мене, щоб лягти зі мною, але я закричала гучним голосом,
15: і він, почувши, що я здійняла крик і закричала, залишив у мене одяг свій, і побіг, і вибіг геть.
16: І залишила одежу його у себе до приходу господаря його в дім свій.
17: І переказала йому ті самі слова, говорячи: раб єврей, якого ти привів до нас, приходив до мене насміятися наді мною [і говорив мені: ляжу я з тобою],
18: але, коли [почув, що] я підняла крик і закричала, він залишив у мене одяг свій і втік геть.
19: Коли господар його почув слова дружини своєї, які вона сказала йому, говорячи: так вчинив зі мною раб твій, то спалахнув гнівом;
20: і взяв Йосифа господар його і віддав його у в’яз­ницю, де утримувалися в’язні царя. І був він там у в’язниці.
21: І Господь був з Йосифом, і простягнув до нього милість, і дарував йому благовоління в очах начальника в’язниці.
22: І віддав начальник в’язниці в руки Йосифові усіх в’язнів, що перебували у в’язниці, і в усьому, що вони там не робили б, він був розпорядником.
23: Начальник в’язниці і не дивився ні за чим, що було у нього в руках, тому що Господь був з Йосифом, і в усьому, що він робив, Господь давав успіх.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 40
1: Після цього виночерпій царя Єгипетського і хлібодар провинилися перед господарем своїм, царем Єгипетським.
2: І прогнівався фа­раон на двох царедворців своїх, на головного виночерпія і на голов­ного хлібодара,
3: і віддав їх під варту­ в дім начальника охоронців, у в’яз­ницю, у місце, де ув’язнений був Йосиф.
4: Начальник охоронців приставив до них Йосифа, і він служив їм. І пробули вони під вартою деякий час.
5: Одного разу виночерпію і хлібо­дару царя Єгипетського, замкненим у в’язниці, бачилися сни, кожному свій сон, обом в одну ніч, кожному сон особливого значення.
6: І прийшов до них Йосиф вранці, побачив їх, і ось, вони засмучені.
7: І запитав він царедворців фараонових, що перебували з ним у домі господаря його під вартою, говорячи: чому у вас сьогодні сумні обличчя?
8: Вони сказали йому: ми бачили сни; а витлумачити їх нема кому. Йосиф сказав їм: чи не від Бога тлумачення? розкажіть мені.
9: І розповів головний виночерпій Йосифу сон свій і сказав йому: мені снилося, ось виноградна лоза переді мною;
10: на лозі три гілки; вона розвинулася, показався на ній цвіт, виросли й дозріли на ній ягоди;
11: і чаша фараонова у руці моїй; я взяв ягід, вичавив їх у чашу фараонову і подав чашу в руку фараонові.
12: І сказав йому Йосиф: ось тлумачення його: три гілки — це три дні;
13: через три дні фараон піднесе голову твою і поверне тебе на місце твоє, і ти подаси чашу фараонову в руку його, за колишнім звичаєм, коли ти був у нього виночерпієм;
14: згадай же мене, коли добре тобі буде, і зроби мені благодіяння, і скажи про мене фараонові, й виведи мене з цього дому,
15: бо я украдений із землі євреїв; а також і тут нічого не зробив, за що б кинути мене у в’язницю.
16: Головний хлібодар побачив, що витлумачив він добре, і сказав Йосифові: мені також снилося: ось на голові в мене три кошики решітчастих;
17: у верхньому кошику всяка їжа фараонова, вироби пекаря, і птахи [небесні] клювали її з кошика на голові моїй.
18: І відповів Йосиф і сказав [йому]: ось тлумачення його: три кошики — це три дні;
19: через три дні фараон зніме з тебе голову твою і повісить тебе на дереві, і птахи [небесні] будуть клювати плоть твою з тебе.
20: На третій день, день народження фараонового, зробив він вечерю для всіх слуг своїх і згадав він про головного виночерпія і головного хлібодара серед слуг своїх;
21: і повернув головного виночерпія на попереднє місце, і він подав чашу в руку фараонову,
22: а головного хлібодара повісив [на дереві], як витлумачив їм Йосиф.
23: І не згадав головний виночерпій про Йосифа, але забув його.