Біблія українською мовою

Книга Буття

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 39
1: Йосиф же відведений був до Єгипту, і купив його з рук ізмаїльтян, які привели його туди, єгиптянин Потифар, царедворець фараонів, начальник охоронців.
2: І був Господь з Йосифом: він був успішним у справах і жив у домі господаря свого, єгиптянина.
3: І побачив господар його, що Господь з ним і що в усьому, що він робить, Господь у руках його дає успіх.
4: І здобув Йосиф благовоління в очах його і служив йому. І він поставив його над домом своїм, і все, що мав, віддав до рук його.
5: І з того часу, як він поставив його над домом своїм і над усім, що мав, Господь благословив дім єгиптянина заради Йосифа, і було благословення Господнє на всьому, що мав він у домі й у полі [його].
6: І залишив він усе, що мав, у руках Йосифа і не знав він при ньому нічого, крім хліба, який він їв. Йосиф же був красивий станом і красивий лицем.
7: І звернула погляди на Йосифа дружина господаря його і сказала: спи зі мною.
8: Але він відмовився і сказав дружині господаря свого: ось, господар мій не знає при мені нічого в домі, і все, що має, віддав у мої руки;
9: немає більшого за мене в домі цьому; і він не заборонив мені нічого, крім тебе, тому що ти дружина його; як же зроблю я це велике зло і згрішу перед Богом?
10: Коли вона щодня так говорила Йосифу, а він не слухав її, щоб спати з нею і бути з нею,
11: трапилося в один день, що він увійшов у дім робити справу свою, а нікого із домашніх тут у домі не було;
12: вона схопила його за одяг його і сказала: лягай зі мною. Але він, залишивши одежу свою в руках її, побіг і вибіг геть.
13: Вона ж, побачивши, що він залишив одяг свій у руках її і побіг геть,
14: покликала домашніх своїх і сказала їм так: подивіться, він привів до нас єврея насміхатися над нами. Він прийшов до мене, щоб лягти зі мною, але я закричала гучним голосом,
15: і він, почувши, що я здійняла крик і закричала, залишив у мене одяг свій, і побіг, і вибіг геть.
16: І залишила одежу його у себе до приходу господаря його в дім свій.
17: І переказала йому ті самі слова, говорячи: раб єврей, якого ти привів до нас, приходив до мене насміятися наді мною [і говорив мені: ляжу я з тобою],
18: але, коли [почув, що] я підняла крик і закричала, він залишив у мене одяг свій і втік геть.
19: Коли господар його почув слова дружини своєї, які вона сказала йому, говорячи: так вчинив зі мною раб твій, то спалахнув гнівом;
20: і взяв Йосифа господар його і віддав його у в’яз­ницю, де утримувалися в’язні царя. І був він там у в’язниці.
21: І Господь був з Йосифом, і простягнув до нього милість, і дарував йому благовоління в очах начальника в’язниці.
22: І віддав начальник в’язниці в руки Йосифові усіх в’язнів, що перебували у в’язниці, і в усьому, що вони там не робили б, він був розпорядником.
23: Начальник в’язниці і не дивився ні за чим, що було у нього в руках, тому що Господь був з Йосифом, і в усьому, що він робив, Господь давав успіх.