Біблія українською мовою

Книга Буття

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 37
1: Яків жив у землі подорожування батька свого [Ісаака], у землі Ханаанській.
2: Ось житіє Якова. Йосиф, сімнадцяти років, пас худобу [батька свого] разом із братами своїми, будучи отроком, з синами Валли і з синами Зелфи, дружин бать­­ка свого. І доносив Йосиф недоб­рі про них чутки до [Ізраїля] батька їх.
3: Ізраїль любив Йосифа більше за всіх синів своїх, тому що він був сином старости його, — і зробив йому різнобарвний одяг.
4: І побачили брати його, що батько їх любить його більше, ніж усіх братів його; і зненавиділи його і не могли говорити з ним дружньо.
5: І бачив Йосиф сон, і розповів [його] братам своїм: і вони зненавиділи його ще більше.
6: Він сказав їм: вислухайте сон, який я бачив:
7: ось, ми в’яжемо снопи посередині поля; і ось, мій сніп встав і став прямо; і ось, ваші снопи стали навкруги і поклонилися моєму снопові.
8: І сказали йому брати його: невже ти будеш царювати над нами? невже будеш володіти нами? І зненавиділи його ще більше за сни його і за слова його.
9: І бачив він ще інший сон і розповів його [батькові своєму і] братам своїм, говорячи: ось, я бачив ще сон: ось, сонце і місяць і одинадцять зірок поклоняються мені.
10: І він розповів батькові своєму і братам своїм; і насварив його батько його і сказав йому: що це за сон, який ти бачив? невже я і твоя мати, і твої брати прийдемо поклонитися тобі до землі?
11: Брати його досаджували на нього, а батько його запам’ятав це слово.
12: Брати його пішли пасти худобу батька свого в Сихем.
13: І сказав Ізраїль Йосифові: брати твої чи не пасуть у Сихемі? піди, я пошлю тебе до них. Він відповів йому: ось я.
14: [Ізраїль] сказав йому: піди, подивися, чи здорові брати твої і чи ціла худоба, і принеси мені відповідь. І по­слав його з долини Хевронської; і він прийшов у Сихем.
15: І знайшов хтось його, що блукав у полі, і запитав його той чоловік, говорячи: чого ти шукаєш?
16: Він сказав: я шукаю братів моїх; скажи мені, де вони пасуть?
17: І сказав той чоловік: вони пішли звідси, бо я чув, як вони говорили: підемо в Дофан. І пішов Йосиф за братами своїми і знайшов їх у Дофані.
18: І побачили вони його здаля, і раніше ніж він наблизився до них, стали замишляти проти нього, щоб убити його.
19: І сказали один одному: ось, іде сновидець;
20: підемо тепер, і вб’ємо його, і кинемо його в який-небудь рів, і скажемо, що хижий звір з’їв його; і побачимо, що буде із його снів.
21: І почув це Рувим і порятував його від рук їхніх, сказавши: не вб’ємо його.
22: І сказав їм Рувим: не проливайте крови; киньте його у рів, що у пустелі, а руки не накладайте на нього. Це говорив він [з тим наміром], щоб урятувати його від рук їхніх і повернути його до батька його.
23: Коли Йосиф прийшов до братів своїх, вони зняли з Йосифа одежу його, одежу різнобарв­ну, яка була на ньому,
24: і взяли його і кинули його у рів; рів же той був по­рожнім; води в ньому не було.
25: І сі­­ли вони їсти хліб, і, глянувши, побачили, ось, іде з Галаада караван ізмаїльтян, і верблюди їхні несуть стираксу, бальзам і ладан: ідуть вони відвезти це в Єгипет.
26: І сказав Іуда братам своїм: яка користь, якщо ми вб’ємо брата нашого і сховаємо кров його?
27: Підемо, продамо його ізма­їльтянам, а руки наші нехай не будуть на ньому, тому що він брат наш, плоть наша. Брати його послухалися­
28: і, коли проходили купці мадіам­ські, витягли Йосифа з рову і прода­ли Йосифа ізмаїльтянам за двад­цять срібників; а вони відвели Йосифа в Єгипет.
29: Рувим же прийшов знову до рову; і ось, немає Йосифа в рові. І роздер він одяг свій,
30: і повернувся до братів своїх, і сказав: отрока нема, а я, куди я дінуся?
31: І взяли одяг Йосифа, і закололи козла, і ви­мазали одяг кров’ю;
32: і послали різ­нобарвний одяг, і принесли до батька свого, і сказали: ми це знайшли; подивися, чи сина твого цей одяг, чи ні.
33: Він упізнав його і сказав: це одяг сина мого; хижий звір з’їв його; очевидно, розтерзаний Йосиф.
34: І розідрав Яків одяг свій, і одяг веретище на стегна свої, й оплакував сина свого багато днів.
35: І зібрались усі сини його і всі дочки його, щоб утішити його; але він не хотів утішитися і сказав: з печал­­лю зійду до сина мого в пекло. Так оплаку­вав його батько його.
36: Мадіанитяни ж продали його в Єгипті Потифару, царедворцеві фараона, начальникові охоронців.