Книга Буття: Бут. 37:20

Бут. 37:20

Глава 37

1Яків жив у землі подорожування батька свого [Ісаака], у землі Ханаанській.

2Ось житіє Якова. Йосиф, сімнадцяти років, пас худобу [батька свого] разом із братами своїми, будучи отроком, з синами Валли і з синами Зелфи, дружин батька свого. І доносив Йосиф недобрі про них чутки до [Ізраїля] батька їх.

3Ізраїль любив Йосифа більше за всіх синів своїх, тому що він був сином старости його, — і зробив йому різнобарвний одяг.

4І побачили брати його, що батько їх любить його більше, ніж усіх братів його; і зненавиділи його і не могли говорити з ним дружньо.

5І бачив Йосиф сон, і розповів [його] братам своїм: і вони зненавиділи його ще більше.

6Він сказав їм: вислухайте сон, який я бачив:

7ось, ми в’яжемо снопи посередині поля; і ось, мій сніп встав і став прямо; і ось, ваші снопи стали навкруги і поклонилися моєму снопові.

8І сказали йому брати його: невже ти будеш царювати над нами? невже будеш володіти нами? І зненавиділи його ще більше за сни його і за слова його.

9І бачив він ще інший сон і розповів його [батькові своєму і] братам своїм, говорячи: ось, я бачив ще сон: ось, сонце і місяць і одинадцять зірок поклоняються мені.

10І він розповів батькові своєму і братам своїм; і насварив його батько його і сказав йому: що це за сон, який ти бачив? невже я і твоя мати, і твої брати прийдемо поклонитися тобі до землі?

11Брати його досаджували на нього, а батько його запам’ятав це слово.

12Брати його пішли пасти худобу батька свого в Сихем.

13І сказав Ізраїль Йосифові: брати твої чи не пасуть у Сихемі? піди, я пошлю тебе до них. Він відповів йому: ось я.

14[Ізраїль] сказав йому: піди, подивися, чи здорові брати твої і чи ціла худоба, і принеси мені відповідь. І послав його з долини Хевронської; і він прийшов у Сихем.

15І знайшов хтось його, що блукав у полі, і запитав його той чоловік, говорячи: чого ти шукаєш?

16Він сказав: я шукаю братів моїх; скажи мені, де вони пасуть?

17І сказав той чоловік: вони пішли звідси, бо я чув, як вони говорили: підемо в Дофан. І пішов Йосиф за братами своїми і знайшов їх у Дофані.

18І побачили вони його здаля, і раніше ніж він наблизився до них, стали замишляти проти нього, щоб убити його.

19І сказали один одному: ось, іде сновидець;

20підемо тепер, і вб’ємо його, і кинемо його в який-небудь рів, і скажемо, що хижий звір з’їв його; і побачимо, що буде із його снів.

21І почув це Рувим і порятував його від рук їхніх, сказавши: не вб’ємо його.

22І сказав їм Рувим: не проливайте крови; киньте його у рів, що у пустелі, а руки не накладайте на нього. Це говорив він [з тим наміром], щоб урятувати його від рук їхніх і повернути його до батька його.

23Коли Йосиф прийшов до братів своїх, вони зняли з Йосифа одежу його, одежу різнобарвну, яка була на ньому,

24і взяли його і кинули його у рів; рів же той був порожнім; води в ньому не було.

25І сіли вони їсти хліб, і, глянувши, побачили, ось, іде з Галаада караван ізмаїльтян, і верблюди їхні несуть стираксу, бальзам і ладан: ідуть вони відвезти це в Єгипет.

26І сказав Іуда братам своїм: яка користь, якщо ми вб’ємо брата нашого і сховаємо кров його?

27Підемо, продамо його ізмаїльтянам, а руки наші нехай не будуть на ньому, тому що він брат наш, плоть наша. Брати його послухалися

28і, коли проходили купці мадіамські, витягли Йосифа з рову і продали Йосифа ізмаїльтянам за двадцять срібників; а вони відвели Йосифа в Єгипет.

29Рувим же прийшов знову до рову; і ось, немає Йосифа в рові. І роздер він одяг свій,

30і повернувся до братів своїх, і сказав: отрока нема, а я, куди я дінуся?

31І взяли одяг Йосифа, і закололи козла, і вимазали одяг кров’ю;

32і послали різнобарвний одяг, і принесли до батька свого, і сказали: ми це знайшли; подивися, чи сина твого цей одяг, чи ні.

33Він упізнав його і сказав: це одяг сина мого; хижий звір з’їв його; очевидно, розтерзаний Йосиф.

34І розідрав Яків одяг свій, і одяг веретище на стегна свої, й оплакував сина свого багато днів.

35І зібрались усі сини його і всі дочки його, щоб утішити його; але він не хотів утішитися і сказав: з печаллю зійду до сина мого в пекло. Так оплакував його батько його.

36Мадіанитяни ж продали його в Єгипті Потифару, царедворцеві фараона, начальникові охоронців.