Книга Буття: Бут. 3:21–4:7

Бут. 3:21–4:7

Глава 3

1Змій був хитрішим за всіх звірів польових, яких створив Господь Бог. І сказав змій жінці: чи дійсно сказав Бог: не їжте ні від якого дерева в раю?

2І сказала жінка змію: плоди з дерев ми можемо їсти,

3тільки плодів з дерева, яке посеред раю, сказав Бог, не їжте їх і не доторкайтеся до них, щоб вам не померти.

4І сказав змій жінці: ні, не вмрете,

5але знає Бог, що того дня, коли ви з’їсте їх, розкриються очі ваші, і ви будете, як боги, що знають добро і зло.

6І побачила жінка, що дерево добре для їжі, і що воно приємне для очей і жадане, тому що дає знання; і взяла плодів його і їла; і дала також чоловікові своєму, і він їв.

7І розкрилися очі у них обох, і пізнали вони, що нагі, і зшили вони фігове листя, і зробили собі оперезання.

8І почули голос Господа Бога, Який ходив по раю під час прохолоди дня; і сховався Адам і жінка його від лиця Господа Бога між деревами раю.

9І покликав Господь Бог Адама і сказав йому: [Адаме,] де ти?

10Він сказав: почув я голос Твій у раю, і злякався, тому що я нагий, і сховався.

11І сказав [Бог]: хто сказав тобі, що ти нагий? Чи не їв ти від дерева, з якого Я заборонив тобі їсти?

12Адам сказав: жінка, яку Ти мені дав, вона дала мені від дерева, і я їв.

13І сказав Господь Бог жінці: що це ти зробила? Жінка сказала: змій спокусив мене, і я їла.

14І сказав Господь Бог змієві: за те, що ти зробив це, проклятий ти перед усією худобою і перед усіма звірами польовими; ти будеш ходити на череві твоїм, і будеш їсти прах у всі дні життя твого;

15і ворожнечу покладу між тобою і між жінкою, і між сіменем твоїм і між сіменем її; воно буде уражати тебе в голову, а ти будеш жалити його в п’яту.*

16Жінці сказав: примножуючи примножу скорботи твої у вагітності твоїй; у болях будеш народжувати дітей; і до чоловіка твого жадання твоє, і він буде панувати над тобою.

17Адамові ж сказав: за те, що ти послухав голос жінки твоєї і їв від дерева, про яке Я заповідав тобі, сказавши: не їж від нього, проклята земля через тебе; у скорботі будеш їсти від неї в усі дні життя твого;

18терня й осот буде родити вона тобі; і ти будеш їсти польову траву;

19у поті лиця твого будеш їсти хліб, доки не повернешся в землю, з якої ти взятий, бо порох ти і до пороху повернешся.

20І нарік Адам ім’я жінці своїй: Єва, бо вона стала матір’ю всіх, хто живе.*

21І зробив Господь Бог Адаму і дружині його одяг шкіряний і одягнув їх.

22І сказав Господь Бог: ось, Адам став як один з Нас, знаючи добро і зло; і тепер як би не простяг він руки своєї, і не взяв також від дерева життя, і не з’їв, і не став жити вічно.

23І вислав його Господь Бог із саду Едемського, щоб обробляти землю, із якої він узятий.

24І вигнав Адама, і поставив на сході біля саду Едемського Херувима і полум’яний меч, який обертався навколо, щоб охороняти путь до дерева життя.

Глава 4

1Адам пізнав Єву, дружину свою; і вона зачала, і народила Каїна, і сказала: придбала я людину від Господа.

2І ще народила брата його, Авеля. І був Авель пастирем овець, а Каїн був хліборобом.

3Через деякий час Каїн приніс від плодів землі дар Господу,

4і Авель також приніс від первістків отари своєї і від лона їх. І зглянувся Господь на Авеля і на жертву його,

5а на Каїна і на жертву його не зглянувся. Каїн дуже засмутився, і поникло обличчя його.

6І сказав Господь [Бог] Каїнові: чому ти засмутився? і від чого поникло обличчя твоє?

7якщо ти робиш добре, то чи не піднімаєш обличчя? а якщо не робиш доброго, то біля дверей гріх лежить; він тягне тебе до себе, але ти пануй над ним.

8І сказав Каїн Авелю, брату своєму: [підемо в поле]. І коли вони були в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, й убив його.

9І сказав Господь [Бог] Каїнові: де Авель, брат твій? Він сказав: не знаю; хіба я сторож братові моєму?

10І сказав [Господь]: що ти зробив? Голос крови брата твого волає до Мене від землі;

11і нині проклятий ти від землі, що розкрила вуста свої прийняти кров брата твого від руки твоєї;

12коли ти будеш обробляти землю, вона не стане більш давати сили своєї для тебе; ти будеш вигнанцем і мандрівцем на землі.

13І сказав Каїн Господу [Богу]: покарання моє більше, ніж можна знести;

14ось, Ти тепер зганяєш мене з лиця землі, і від лиця Твого я сховаюсь, і буду вигнанцем і мандрівцем на землі; і всякий, хто зустрінеться зі мною, уб’є мене.

15І сказав йому Господь [Бог]: за те всякому, хто уб’є Каїна, відомститься всемеро. І зробив Господь [Бог] Каїнові знамення, щоб ніхто, зустрівшись з ним, не убив його.

16І пішов Каїн від лиця Господнього й оселився в землі Нод, на схід від Едема.

17І пізнав Каїн дружину свою; і вона зачала і народила Єноха. І побудував він місто; і назвав місто за ім’ям сина свого: Єнох.

18В Єноха народився Ірад [Гаїдад]; Ірад народив Мехіаеля [Малелеїла]; Мехіаель народив Мафусала; Мафусал народив Ламеха.

19І взяв собі Ламех дві дружини: ім’я однієї: Ада, й ім’я другої: Цилла [Селла].

20Ада народила Іавала: він був батьком тих, хто живе в наметах з отарами.

21Ім’я брата його Іувал: він був батьком всіх, хто грає на гуслях і сопілках.

22Цилла також народила Тувалкаїна [Фовела], що був ковачем усякого знаряддя з міді і заліза. І сестра Тувалкаїна Ноема.

23І сказав Ламех дружинам своїм: Ада і Цилла! послухайте голосу мого, дружини Ламехові! слухайте слова мої: я убив чоловіка на виразку собі й отрока на рану собі;

24якщо за Каїна відомститься всемеро, то за Ламеха в сімдесят разів усемеро.

25І пізнав Адам ще [Єву,] дружину свою, і вона народила сина, і нарекла йому ім’я: Сиф, тому що, [говорила вона,] Бог поклав мені інше сім’я, замість Авеля, якого убив Каїн.

26У Сифа також народився син, і він нарік йому ім’я: Єнос; тоді почали призивати ім’я Господа [Бога].