Біблія українською мовою

Книга Буття

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 29
1: І встав Яків і пішов у землю синів сходу [до Лавана, сина Вафуїла арамеянина, до брата Ревекки, матері Якова та Ісава].
2: І по­бачив: ось, на полі колодязь, і там три отари дрібної худоби, що лежала біля нього, тому що із того колодязя напували отари. Над отвором колодязя був великий камінь.
3: Коли збиралися туди всі отари, відвалюва­ли камінь від отвору колодязя і напували овець; потім знову клали камінь на своє місце, на отвір колодязя.
4: Яків сказав їм [пастухам]: брати мої! звідки ви? Вони сказали: ми з Харрана.
5: Він сказав їм: чи зна­єте ви Лавана, сина Нахорового? Вони сказали: знаємо.
6: Він ще сказав їм: чи здоровий він? Вони сказали: здоровий; і ось, Рахиль, доч­ка його, йде з вівцями.
7: І сказав [Яків]: ось, день ще довгий; не час збирати худобу; напоїть овець і йдіть, пасіть.
8: Вони сказали: не можемо, поки не зберуться всі отари, і не відвалять каменя від отвору колодязя; тоді будемо ми поїти овець.
9: Ще він говорив з ними, як прийшла Рахиль [дочка Лавана] з дрібною худобою батька свого, бо вона пасла [дрібну худобу батька свого].
10: Коли Яків побачив Рахиль, дочку Лавана, брата матері своєї, і овець Лавана, брата матері своєї, то підійшов Яків, відвалив камінь від отвору коло­дязя і напоїв овець Лавана, брата матері­ своєї.
11: І поцілував Яків Рахиль і підніс голос свій і заплакав.
12: І сказав Яків Рахилі, що він родич батька її і що він син Ревекки. А вона побігла і сказала бать­ку своєму [все це].
13: Лаван, почувши­ про Якова, сина сестри своєї, вибіг йому назустріч, обійняв його і поцілував його, і ввів його в дім свій; і він розпо­вів Лавану про все це.
14: Лаван же сказав йому: дійсно ти кость моя і плоть моя. І жив у нього Яків цілий місяць.
15: І Лаван сказав Якову: невже ти задарма будеш служити мені, тому що ти родич? скажи мені, що заплатити тобі?
16: У Лавана ж було дві доч­ки; ім’я старшої: Лія; ім’я молод­шої: Рахиль.
17: Лія була слабка на очі, а Рахиль була красива станом і кра­сива лицем.
18: Яків полюбив Рахиль і сказав: я буду служити тобі сім років за Рахиль, молодшу дочку твою.
19: Лаван сказав [йому]: краще віддати мені її за тебе, ніж віддати її за іншого кого; живи в мене.
20: І слу­жив Яків за Рахиль сім років; і вони видалися йому за кілька днів, тому що він любив її.
21: І сказав Яків Лавану: дай дружину мою, тому що мені вже виповнився час, щоб увійти до неї.
22: Лаван скликав усіх людей того міста і зробив вечерю.
23: Увече­рі ж узяв [Лаван] дочку свою Лію і ввів її до нього; і ввійшов до неї [Яків].
24: І дав Лаван служницю свою Зелфу­ у служниці дочці своїй Лії.
25: Вранці ж виявилося, що це Лія. І [Яков] сказав Лавану: що це зробив ти зі мною? чи не за Рахиль я служив у тебе? навіщо ти обманув мене?
26: Лаван сказав: у нашому місці так не роблять, щоб молодшу видати раніше за старшу;
27: закінчи тиждень цією, потім дамо тобі і ту за службу, яку ти будеш виконувати в мене ще сім років інших.
28: Яків так і зробив і закінчив тиждень цією. І [Лаван] дав Рахиль, дочку свою, йому за дружину.
29: І дав Лаван служницю свою Валлу в служниці дочці своїй Рахилі.
30: [Яків] увійшов і до Рахилі, і любив Рахиль більше, ніж Лію; і служив у нього ще сім років інших.
31: Господь [Бог] побачив, що Лія була нелюбою, і відкрив утробу її, а Рахиль була неплідна.
32: Лія зачала і народила [Якову] сина, і нарекла йому ім’я: Рувим, тому що сказала вона: Господь споглянув на моє нещастя [і дав мені сина], бо тепер буде любити мене чоловік мій.
33: І зачала [Лія] знову і народила [Якову другого] сина, і сказала: Господь почув, що я нелюба, і дав мені і цього. І на­рекла йому ім’я: Симеон.
34: І зачала ще і народила сина, і сказала: тепер-то прилучиться до мене чоловік мій, тому що я народила йому трьох синів. Від цього наречено йому ім’я: Левій.
35: І ще зачала і народила сина, і сказала: тепер-то я звеличу Господа.­ Тому нарекла йому ім’я Іуда. І перестала народжувати.