Біблія українською мовою

Книга Буття

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 26
1: Був голод у землі, більший за колишній голод, що був у дні Авраама; і пішов Ісаак до Авимелеха, царя Филистимського, у Герар.
2: Господь явився йому і сказав: не ходи в Єгипет; живи в землі, про яку Я скажу тобі,
3: подорожуй по цій землі, і Я буду з тобою і благословлю тебе, бо тобі і нащадкам твоїм дам усі землі ці і виконаю клятву [Мою], якою Я клявся Аврааму, батькові твоєму;
4: примножу на­щадків твоїх, як зірки небесні, і дам нащадкам твоїм усі землі ці; благословляться в сімені твоєму всі народи земні,
5: за те, що Авраам [бать­­ко твій] послухався голосу Мого і виконував, що Мною заповідано було виконувати: повеління Мої, по­ста­нови Мої і закони Мої.
6: Ісаак оселився в Герарі.
7: Жителі місця того за­питали про [Ревекку] дружину його, і він сказав: це сестра моя; тому що боявся сказати: дружина моя, щоб не вбили мене, думав він, жителі місця цього, за Ревекку, тому що вона прекрасна на вигляд.
8: Але ко­ли вже багато часу він там прожив, Авимелех, цар Филистимський, подивившись у вікно, побачив, що Ісаак грається з Ревеккою, дружиною своєю.
9: І покликав Авимелех Іса­ака і сказав: ось, це дружина твоя; як же ти сказав: вона сестра моя? Ісаак сказав йому: тому що я думав, не вмерти б мені заради неї.
10: Але Авимелех сказав [йому]: навіщо ти зробив це з нами? ледве один з на­ро­ду [мого] не з’єднався з дружиною твоєю, і ти ввів би нас у гріх.
11: І дав Авимелех повеління всьому народові, сказавши: хто доторкнеться до цього чоловіка і до дружини його, той відданий буде на смерть.
12: І посіяв Ісаак на землі тій і одержав у той рік ячменю у стократ: так благословив його Господь.
13: І став великим чоловік цей і звеличувався більше і більше до того, що став дуже великим.
14: У нього були стада дрібної і отари великої худоби і безліч орних земель, і филистимляни почали заздрити йому.
15: І всі колодязі, що їх викопали раби батька його за життя батька його Авраама,­ филистимляни завалили і засипали землею.
16: І Авимелех сказав Іса­аку: відійди від нас, бо ти зробився набагато сильнішим за нас.
17: І Ісаак відійшов звідти, і розташувався наметами в долині Герарській, і оселився там.
18: І знову викопав Ісаак колодязі води, що були викопані у дні Авраама, батька його, і які завалили филистимляни після смерти Авраама [батька його]; і назвав їх тими ж іменами, якими назвав їх [Авраам,] батько його.
19: І копали раби Ісаакові в долині [Герарській] і знайшли там колодязь води живої.
20: І сперечалися пастухи герарські з пастухами Ісаака, говорячи: наша вода. І він нарік колодязю ім’я: Есек, тому що сперечалися з ним.
21: [Коли рушив звідти Ісаак,] викопали інший колодязь; сперечалися також і через нього; і він нарік йому ім’я: Сит­на.
22: І він рушив звідти і викопав інший колодязь, про який уже не сперечалися, і нарік йому ім’я: Реховоф, тому що, сказав він, тепер Господь дав нам просторе місце, і ми розмножимося на землі.
23: Звідти перейшов він у Вирсавію.
24: І в ту ніч явився йому Господь і сказав: Я Бог Авраама, батька твого; не бійся, бо Я з тобою; і благословлю тебе і розмножу нащад­ків твоїх, заради [батька твого] Авраама, раба Мого.
25: І він влашту­вав там жертовник і закликав ім’я Господнє. І розкинув там намет свій, і викопали там раби Ісаакові колодязь, [у долині Герарській].
26: Прийшов до нього з Герара Авимелех і Ахузаф, друг його, і Фихол, воєначальник його.
27: Ісаак сказав їм: для чого ви прийшли до мене, коли ви зненавиділи мене і вислали мене від себе?
28: Вони сказали: ми ясно побачили, що Господь з тобою, і тому ми сказали: поставимо між нами і тобою клятву й укладемо з тобою союз,
29: щоб ти не чинив нам зла, як і ми не доторкнулися до тебе, а робили тобі тільки добре і відпустили тебе з миром; тепер ти благословенний Гос­подом.
30: Він зробив їм вечерю, і вони їли і пили.
31: І, вставши рано-вранці, поклялись один одному; і відпустив їх Ісаак, і вони пішли від нього з миром.
32: У той самий день прийшли раби Ісаакові і сповістили його про колодязь, який копали вони, і сказали йому: ми знайшли воду.
33: І він назвав його: Шива. Тому ім’я місту тому Беершива [Вир­савія] до цього дня.
34: І був Ісав сорока років, і взяв собі за дружин Ієгудифу, дочку­ Бе­ера хеттеянина, і Васемафу, доч­ку Елона хеттеянина;
35: і вони були тягарем для Ісаака і Ревекки.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 28
1: І покликав Ісаак Якова і бла­гословив його, і заповідав йому і сказав: не бери собі дружини з дочок ханаанських;
2: встань, піди в Месопотамію, в дім Вафуїла, батька матері твоєї, і візьми собі дружину звідти, з дочок Лавана, брата матері твоєї;
3: Бог же Всемогутній нехай благословить тебе, нехай розплодить тебе і нехай розмножить тебе, і нехай буде від тебе безліч народів,
4: і не­хай дасть тобі благословення Авраама [батька мого], тобі і нащадкам твоїм­ з тобою, щоб тобі успадкувати землю­ подорожування твого, яку Бог дав Аврааму!
5: І відпустив Ісаак Якова, і він пішов у Месопотамію до Лавана,­ сина Вафуїла арамеянина, до брата Ревекки, матері Якова та Ісава.
6: Ісав побачив, що Ісаак благословив Якова і благословляючи послав його в Месопотамію, взяти собі дружину звідти, і заповів йому, сказавши: не бери дружини з дочок ханаанських;
7: і що Яків послухав батька свого і матері своєї і пішов у Месопо­тамію.
8: І побачив Ісав, що дочки ха­наанські неугодні Ісааку, батькові його;
9: і пішов Ісав до Ізмаїла і взяв собі дружину Махалафу, дочку Ізмаїла, сина Авраамового, сестру Наваїофову, зверх інших дружин своїх.
10: Яків же вийшов із Вирсавії і пішов у Харан,
11: і прийшов на одне місце, і залишився там ночувати, тому що зайшло сонце. І взяв один із каменів того місця, і поклав собі під голову, і ліг на тому місці.
12: І по­бачив сон: ось, ліствиця стоїть на землі, а верх її торкається неба; і ось, ангели Божі піднімаються і сходять по ній.
13: І ось, Господь стоїть на ній і промовляє: Я Господь, Бог Авраама, отця твого, і Бог Ісаака; [не бійся]. Землю, на якій ти лежиш, Я дам тобі і твоєму потомству;
14: і бу­де потомство твоє — як пісок земний; і поширишся ти до моря і на схід, і на північ, і на південь, і благословляться у тобі й у твоєму потомстві всі племена земні;
15: і ось, Я з тобою, і збережу тебе всюди, куди ти не підеш; і поверну тебе в цю зем­лю, бо Я не залишу тебе, доки не виконаю того, що Я сказав тобі.
16: Яків прокинувся від сну свого і сказав: істинно Господь присутній на цьому місці; а я не знав!
17: І убоявся він і сказав: яке страшне це місце! це не що інше, як дім Божий, це врата небесні.
18: І встав Яків рано-вранці, і взяв камінь, який поклав собі під голову, і поставив його пам’ятником, і полив єлей на верхівку його.
19: І нарік [Яків] ім’я місцю тому: Вефиль*, а раніше ім’я того міста було: Луз.
20: І дав Яків обітницю, сказавши: якщо [Господь] Бог буде зі мною і збереже мене в путі цій, у яку я йду, і дасть мені хліб їсти й одяг одягнутися,
21: і я у мирі повернусь у дім батька мого, і буде Господь моїм Богом, —
22: то цей камінь, який я поставив пам’ятником, буде [у мене] домом Божим; і з усього, що Ти, Боже, даруєш мені, я дам Тобі десяту частину.