Біблія українською мовою

Книга Буття

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 23
1: Життя Сарриного було сто двад­­­­­цять сім років: ось роки життя Сарриного;
2: і померла Сарра у Кириаф-Арбі, [який у долині,] що нині Хеврон, у землі Ханаанській. І прийшов Авраам ридати за Саррою й оплакувати її.
3: І відійшов Авраам від померлої своєї, і говорив до синів Хетових, і сказав:
4: я у вас по­дорожній і поселенець; дайте мені у власність місце для гробу між вами, щоб мені померлу мою поховати від очей моїх.
5: Сини Хета відповіли Аврааму і сказали йому:
6: послухай нас, господарю наш; ти князь Божий посеред нас; у кращому з наших погребальних місць поховай померлу твою; ніхто з нас не відмовить тобі в погребальному місці, для поховання [в ньому] померлої твоєї.
7: Авраам встав і поклонився народу землі тієї, синам Хетовим;
8: і говорив до них [Авраам] і сказав: якщо ви згодні, щоб я поховав померлу мою, то послухайте мене, попросіть за мене Ефрона, сина Цохарового,
9: щоб він віддав мені печеру Махпелу, що у нього на кінці поля його, щоб за задовільну ціну віддав її мені посеред вас, у власність для поховання.
10: Ефрон же сидів серед ­синів Хетових; і відповів Ефрон хеттеянин Аврааму, щоб чули сини Хета, і всі, що входили у ворота міста його, і сказав:
11: ні, господарю мій, послухай мене: я даю тобі поле і печеру, що на ньому, даю тобі, перед очима синів народу мого дарую тобі її, поховай померлу твою.
12: Авраам поклонився народу землі тієї
13: і промовив до Ефрона, щоб чув [увесь] народ землі тієї, і сказав: якщо послухаєш, я даю тобі за поле срібло; візьми у мене, і я поховаю там померлу мою.
14: Ефрон відповів Аврааму і сказав йому:
15: господарю­ мій! послухай мене: земля коштує чотириста сиклів срібла; для мене і для тебе що це? поховай померлу твою.
16: Авраам вислухав Ефрона; і відважив Авраам Ефрону срібла, скільки він оголосив так, щоб чули сини Хетові, чотириста сиклів срібла, яке ходить серед купців.
17: І стало поле Ефронове, що при Махпелі, навпроти Мамре, поле і печера, що на ньому, і всі дерева, що на полі, в усіх межах його,
18: володінням Авраамовим перед очима синів Хета, усіх, що входять у ворота міста його.
19: Після цього Авраам поховав Сарру, дружину свою, у печері поля в Махпелі, навпроти Мамре, що нині Хеврон, у землі Ханаанській.
20: Так дістались Аврааму від синів Хетових поле і печера, що на ньому, у власність для поховання.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 24
1: Авраам був уже старий і в лі­­­­­­­тах похилих. Господь благословив Авраама усім.
2: І сказав Авраам рабові своєму, старшому в домі його, який управляв усім, що у нього було: поклади руку твою під стег­но моє
3: і клянися мені Господом, Богом неба і Богом землі, що ти не візьмеш синові моєму [Ісааку] дружини з дочок хананеїв, серед яких я живу,
4: але підеш у землю мою, на батьківщину мою [і до племені мого], і візьмеш [звідти] дружину си­нові моєму Ісааку.
5: Раб сказав йому: можливо, не захоче жінка йти зі мною в цю землю, чи повинен я повернути сина твого в землю, з якої ти вийшов?
6: Авраам сказав йому: бережися, не повертай сина мого туди;
7: Господь, Бог неба [і Бог землі], Який взяв мене з дому батька мого і з землі народження мого, Який говорив мені і Який клявся мені, говорячи: [тобі і] нащадкам твоїм дам цю землю, — Він пошле ангела Свого перед тобою, і ти візьмеш дружину синові моєму [Ісааку] звідти;
8: якщо ж не захоче жінка йти з тобою [у землю цю], ти будеш віль­ний від цієї клятви моєї; тільки сина мого не повертай туди.
9: І поклав раб руку свою під стегно Авраама, господаря свого, і поклявся йому в цьому.
10: І взяв раб з верблюдів господаря свого десять верблюдів і пішов. У руках у нього були також різні скарби господаря його. Він встав і пішов у Месопотамію, в місто Нахора,
11: і зупинив верблюдів за містом, біля колодязя води, надвечір, у той час, коли виходять жінки брати [воду],
12: і сказав: Господи, Боже гос­подаря мого Авраама! пошли її сьогодні назустріч мені і вчини милість з господарем моїм Авраамом;
13: ось, я стою біля джерела води, і дочки жителів міста виходять черпати воду;
14: і дівчина, якій я скажу: нахили глечик твій, я нап’юся, і яка скаже [мені]: пий, я й верблюдам твоїм дам пити, [поки не нап’ються,] — ось та, яку Ти призначив рабу Твоєму Ісааку; і з того довідаюсь я, що Ти твориш милість з господарем моїм [Авраамом].
15: Ще не перестав він говорити [у розумі своєму], і ось, вийшла Ревекка, яка народилася від Вафуїла, сина Милки, дружини Нахора, брата Авра­амового, і глечик її на плечі її;
16: дів­чина була прекрасна на вигляд, діва, якої не пізнав чоловік. Вона зійшла до джерела, наповнила глечик свій і пішла нагору.
17: І побіг раб назустріч їй і сказав: дай мені напитися трохи із глечика твого.
18: Вона сказала: пий, господарю мій. І негайно спустила глечик свій на руку свою і напоїла його.
19: І, коли напоїла його, сказала: я наберу води також і для верблюдів твоїх, доки не нап’ються [усі].
20: І негайно вилила воду із глечика свого в поїлку і побігла знову до ко­ло­дязя почерпнути [води], і набрала­ для усіх верблюдів його.
21: Чоловік той дивився на неї зі здивуванням у мовчанні, бажаючи зрозуміти, чи благословив Господь путь його, чи ні.
22: Коли верблюди перестали пити, тоді чоловік той узяв золоту сергу, вагою півсикля, і два зап’ястя на руки їй, вагою в десять сиклів золота;
23: [і запитав її] і сказав: чия ти дочка? скажи мені, чи є в домі батька твого місце, щоб нам переночувати?
24: Вона сказала йому: я дочка Вафуїла, сина Милки, якого вона народила Нахору.
25: І ще сказала йому: у нас багато соломи і корму, і є місце для ночівлі.
26: І схилився чоловік той і поклонився Господу,
27: і сказав: благословенний Господь Бог господаря мого Авраама, Який не залишив господаря мого милістю Своєю й істиною Своєю! Господь прямою дорогою привів мене до до­му брата господаря мого.
28: Дівчина побігла і розповіла про це в домі матері своїй.
29: У Ревекки був брат, на ім’я Лаван. Лаван вибіг до тієї людини, до джерела.
30: І коли він побачив сергу і зап’ястя на руках у сестри своєї і почув слова Ревекки, сестри своєї, яка говорила: так говорив зі мною той чоловік, — то прийшов до чоловіка цього, і ось, він стоїть з верблюдами біля джерела;
31: і сказав [йому]: ввійди, благословенний Господом; чому ти стоїш ззов­ні? я приготував дім і місце для вер­блюдів.
32: І ввійшов чоловік. Лаван розсідлав верблюдів і дав соломи і корму верблюдам, і води, щоб умити ноги йому і людям, які були з ним;
33: і запропонована була йому їжа; але він сказав: не буду їсти, поки не скажу про діло своє. І сказали: говори.
34: Він сказав: я раб Авраамів;
35: Господь дуже благословив господаря мого, і він став великим: Він дав йому овець і волів, сріб­ло і золото, рабів і рабинь, верблюдів і ­ос­лів;
36: Сарра, дружина господаря ­мо­го, вже будучи старою, народила господарю моєму [одного] сина, якому він віддав усе, що в нього;
37: і взяв з мене клятву господар мій, сказавши: не бери дружини синові моєму з дочок хананеїв, у землі яких я жи­ву,
38: а піди в дім батька мого і до родичів моїх, і візьмеш [звідти] дружину синові моєму.
39: Я сказав господарю моєму: можливо, не піде жінка зі мною.
40: Він сказав мені: Гос­подь [Бог], перед лицем Якого я ходжу, пошле з тобою ангела Свого і благовлаштує путь твою, і візьмеш дружину сину моєму з рідних моїх і з дому батька мого;
41: тоді будеш ти вільним­ від клятви моєї, коли сходиш до родичів моїх; і якщо вони не дадуть тобі, то будеш вільним від клят­ви моєї.
42: І прийшов я нині до джерела, і сказав: Господи, Боже гос­подаря мого Авраама! Якщо Ти благовлаштуєш путь, яку я звершую,
43: то ось, я стою біля джерела води, [і дочки жителів міста виходять черпати воду,] і дівчина, яка вийде черпати, і якій я скажу: дай мені напитися трохи з глечика твого,
44: і яка скаже мені: і ти пий, і верблюдам твоїм я начерпаю, ось дружина, яку Господь призначив синові господаря мого [рабу Своєму Ісааку; і з цього дізнаюсь я, що Ти чиниш милість господарю моєму Аврааму].
45: Ще не перестав я говорити в розумі моєму, і ось, вийшла Ревекка, і глечик її на плечі її, і зійшла до джерела і зачерпнула [води]; і я сказав їй: напої мене.
46: Вона негайно спустила з себе глечик свій [на руку свою] і сказала: пий, і верблюдів твоїх я напою. І я пив, і верблюдів [моїх] вона напоїла.
47: Я запитав її і сказав: чия ти дочка? [скажи мені]. Вона сказала: дочка Вафуїла, сина Нахорового,­ якого народила йому Милка. І дав я серги їй і зап’ястя на руки її.
48: І схилився я і поклонився Господу, і благословив Господа, Бога господаря мого Авраама, Який прямою дорогою привів мене, щоб узяти дочку брата господаря мого за сина його.
49: І нині скажіть мені: чи маєте ви намір зробити милість і правду господарю моєму чи ні? скажіть мені, і я обернуся праворуч, або ліворуч.
50: І від­повіли Лаван і Вафуїл і сказали: від Господа прийшла ця справа; ми не можемо сказати тобі всупереч ні поганого, ні доброго;
51: ось Ревекка перед тобою; візьми [її] і піди; нехай буде вона дружиною синові господаря твого, як сказав Господь.
52: Коли раб Авраамів почув слова їхні, то поклонився Господу до землі.
53: І вийняв раб срібні і золоті речі й одяг і дав Ревецці; також і братові її і матері її дав багаті подарунки.
54: І їли і пили він і люди, які були з ним, і переночували. Коли ж встали вранці, то він сказав: відпустіть мене [і я піду] до господаря мого.
55: Але брат її і мати її сказали: нехай побуде з нами дівчина днів хоч десять, потім підеш.
56: Він сказав їм: не затримуйте мене, тому що Господь благовлаштував путь мою; відпустіть мене, і я піду до господаря мого.
57: Вони сказали: покличемо дівчину і запитаємо, що вона скаже.
58: І покликали Ревекку і сказали їй: чи підеш з цим чоловіком? Вона сказала: піду.
59: І відпустили Ревекку, сестру свою, і годівницю її, і раба Авраамового, і людей його.
60: І благословили Ревекку і сказали їй: сестро наша! нехай народяться від тебе тисячі тисяч, і нехай володіють нащадки твої оселями ворогів твоїх!
61: І встала Ревекка і служниці її, і сіли на верблюдів, і поїхали за тим чоловіком. І раб узяв Ревекку і пішов.
62: А Ісаак прийшов з Беер-лахай-рої, бо жив він у землі полуденній.
63: Коли настав вечір, Ісаак вийшов у поле пороздумувати, і звів очі свої, і побачив: ось, йдуть верблюди.
64: Ревекка глянула, і побачила Ісаака, і спустилася з верблюда.
65: І сказала рабові: хто ця лю­дина, яка йде по полю назустріч нам? Раб сказав: це господар мій. І вона взяла покривало і покрилася.
66: Раб же розповів Ісааку усе, що зробив.
67: І ввів її Ісаак у шатро Сарри, матері своєї, і взяв Ревекку, і вона стала йому дружиною, і він полюбив її; й утішився Ісаак у печалі за [Саррою,] матір’ю своєю.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 25
1: І взяв Авраам ще дружину, на ім’я Хеттура.
2: Вона народила йому Зимрана, Іокшана, Медана, Мадіана, Ішбака і Шуаха.
3: Іок­шан породив Шеву, [Фемана] і Дедана. Сини Дедана були: [Рагуїл, Нав­деїл,] Ашурим, Летушим і Леюмим.
4: Сини Мадіана: Ефа, Ефер, Ханох, Авида й Елдага. Усі ці — сини Хеттури.
5: І віддав Авраам усе, що було в нього, Ісааку [синові своєму],
6: а си­нам наложниць, які були у Авраама,­ дав Авраам подарунки і відіслав їх від Ісаака, сина свого, ще за життя свого, на схід, у землю східну.
7: Днів життя Авраамового, які він прожив, було сто сімдесят п’ять років;
8: і упокоївся Авраам, і помер у старості добрій, старий і насичений [життям], і приєднався до народу свого.
9: І поховали його Ісаак та Ізмаїл, сини його, у печері Махпеле, на полі Ефрона, сина Цохара, хеттеянина, що напроти Мамре,
10: на полі [і в печері], які Авраам придбав від синів Хетових. Там поховані Авраам і Сар­ра, дружина його.
11: Після смерти Авраама Бог благословив Ісаака, си­на його. Ісаак жив при Беер-лахай-рої.
12: Ось родовід Ізмаїла, сина Авраамового, якого народила Аврааму Агар єгиптянка, служниця Саррина;
13: і ось імена синів Ізмаїлових, імена їх за родоводом їх: первісток Ізмаїлів Наваїоф, за ним Кедар, Адбеєл, Мивсам,
14: Мишма, Дума, Масса,
15: Хадад, Фема, Ієтур, Нафиш і Кедма.
16: Ці є сини Ізмаїлові, і це імена їхні, у селищах їхніх, у кочовищах їхніх. Це дванадцять князів племен їхніх.
17: Років же життя Ізмаїлового було сто тридцять сім років; і упокоївся він, і помер, і приєднався до народу свого.
18: Вони жили від Хавили до Сура, що перед Єгиптом, як ідеш до Ассирії. Вони оселилися перед лицем усіх братів своїх.
19: Ось родовід Ісаака, сина Авраамового. Авраам породив Ісаака.
20: Ісаак був сорока років, коли він узяв собі за дружину Ревекку, дочку­ Ва­фуїла арамеянина з Месопотамії, сестру Лавана арамеянина.
21: І молився Ісаак Господу за [Ревек­ку] дру­жину свою, тому що вона була неплідна; і Господь почув його, і зачала Ревекка, дружина його.
22: Си­ни в утробі її почали битися, і вона сказала: якщо так буде, то для чого мені це? І пішла запитати Господа.
23: Господь сказав їй: два племе­ні в утробі твоїй, і два різних народи­ вийдуть з утроби твоєї; один народ стане сильнішим за інший, і більший буде служити меншому.
24: І настав час народити їй: і ось близнюки­ в утробі її.
25: Першим вийшов червоний, весь, як шкіра, кошлатий; і нарекли йому ім’я Ісав.
26: Потім вийшов брат його, тримаючись рукою своєю за п’яту Ісава; і наречено йому ім’я Яків. Ісаак же був шістдесяти років, коли вони народилися [від Ревекки].
27: Діти виросли, і став Ісав людиною вправною у звіроловстві, людиною полів; а Яків людиною лагідною, що живе у наметах.
28: Ісаак любив Ісава, тому що здобич його була за сма­ком його, а Ревекка любила Якова.
29: І зварив Яків страву; а Ісав прийшов з поля втомленим.
30: І сказав Ісав Якову: дай мені поїсти черво­ного, червоного цього, тому що я втомився. Від цього дано йому прізвисько: Єдом.
31: Але Яків сказав [Ісаву]: продай мені зараз же своє первородство.
32: Ісав сказав: ось, я вмираю, що мені з цього первородства?
33: Яків сказав [йому]: поклянися мені зараз же. Він поклявся йому, і продав [Ісав] первородство своє Якову.
34: І дав Яків Ісаву хліби і страви із сочевиці; і він їв і пив, і встав і пішов; і зневажив Ісав первородство.