Біблія українською мовою

Книга Буття

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 21
1: І споглянув Господь на Сарру, як сказав; і зробив Господь Саррі, як говорив.
2: Сарра зачала і на­­родила Аврааму сина у старості його в час, про який говорив йому Бог;
3: і нарік Авраам ім’я сину своєму, який народився від нього, якого на­ро­дила йому Сарра, Ісаак;
4: і обрізав­ Авраам Ісаака, сина свого, у восьмий день, як заповідав Бог.
5: Авраам був ста років, коли народився в нього Ісаак, син його.
6: І сказала Сарра: сміх зробив мені Бог; хто не почує про мене, розсміється.
7: І сказала: хто сказав би Аврааму: Сарра буде годувати дітей грудьми? бо в старос­ті його я народила сина.
8: Дитя виросло й було відлучене від грудей; і Авраам зробив велику вечерю у той день, коли Ісаак [син його] був відлучений від грудей.
9: І побачила Сарра, що син Агарі єгиптянки, якого вона народила Аврааму, насміхається [над її сином, Ісааком],
10: і сказала Аврааму: вижени цю рабиню і сина її, тому що не успадкує син рабині цієї із сином моїм Ісааком.
11: І здалося це Аврааму дуже неприємним заради сина його [Ізмаїла].
12: Але Бог сказав Ав­рааму: не засмучуйся заради отрока і рабині твоєї; в усьому, що скаже тобі Сарра, слухайся голосу її, бо в Ісаакові наречеться тобі сíм’я;
13: і від сина рабині Я породжу [великий] народ, тому що він сíм’я твоє.
14: Авраам встав рано-вранці, й узяв хліба і міх води, і дав Агарі, поклав­ши їй на плечі, й отрока, і відпустив її. Вона пішла, і заблукала у пустелі Вирсавії;
15: і не стало води в міху, і вона залишила отрока під одним кущем
16: і пішла, сіла віддалік на відстані одного пострілу з лука. Бо вона сказала: не хочу бачити смерти дитини. І вона сіла [на відстані] навпроти [нього], і підняла крик, і плакала;
17: і почув Бог голос отрока [звідти, де він був]; і ангел Божий з неба воззвав до Агарі і сказав їй: що з тобою, Агар? не бійся; Бог почув голос отрока звідти, де він знаходиться;
18: встань, підніми отрока і візьми його за руку, тому що Я породжу від нього великий народ.
19: І Бог відкрив очі її, і вона побачила колодязь с водою [живою], і пішла, наповнила міх водою і напоїла отрока.
20: І Бог був з отроком; і він виріс, і став жити в пустелі, і став стрільцем з лука.
21: Він жив у пустелі Фаран; і мати його взяла із землі Єгипетської.
22: І було в той час, Авимелех з [Ахузафом, що водив наречену, і] Фихолом, воєначальником своїм, сказав Аврааму: з тобою Бог у всьому, що ти не робив би;
23: і тепер поклянися мені тут Богом, що ти не скрив­диш ні мене, ні сина мого, ні онука мого; і як я добре чинив з тобою, так і ти будеш чинити зі мною і землею, в якій ти гостюєш.
24: І сказав Авраам: я клянуся.
25: І Авраам докоряв Авимелеху за колодязь з водою, що його відібрали раби Авимелехові.
26: Авимелех же сказав [йому]: не знаю, хто це зробив, і ти не сказав мені; я навіть і не чув про те донині.
27: І взяв Авраам дрібної і великої худоби і дав Авимелеху, і вони обидва уклали союз.
28: І поставив Авраам сім агниць з отари дрібної худоби окремо.
29: Авимелех же сказав Аврааму: для чого тут ці сім агниць [з отари овець], яких ти поставив окремо?
30: [Авраам] сказав: сім агниць оцих візьми від руки моєї, щоб вони були мені свідченням, що я викопав цей колодязь.
31: Тому і назвав він це місце: Вирсавія, тому що тут вони обоє клялися
32: й уклали союз у Вирсавії. І встав Авимелех, і [Ахузаф, нареченопровідник його, і] Фихол, воєначальник його, і повернули­ся­ в землю Филистимську.
33: І насадив [Авраам] біля Вирсавії гай і призвав там ім’я Господа, Бога вічного.
34: І жив Авраам у землі Филистимській, як мандрівник, дні довгі.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 22
1: І було, після цих подій Бог спо­­­кушав Авраама і сказав йо­му: Аврааме! Він сказав: ось я.
2: Бог сказав: візьми сина твого, єдиного твого, якого ти любиш, Ісаака; і піди в землю Моріа і там принеси його у всепалення на одній з гір, про яку Я скажу тобі.
3: Авраам устав рано-вран­ці, осідлав осла свого, взяв з собою двох слуг своїх та Ісаака, сина свого; наколов дров для всепалення і, вставши, пішов на місце, про яке сказав йому Бог.
4: На третій день Авраам звів очі свої, і побачив те місце здалеку.
5: І сказав Авраам слугам своїм: ви залиштеся тут з ослом, а я і син підемо туди і поклонимося, і повернемося до вас.
6: І взяв Авраам­ дрова для всепалення, і поклав на Ісаака, сина свого; взяв у руки вогонь і ніж, і пішли обоє разом.
7: І по­чав Ісаак говорити Аврааму, батькові своєму, і сказав: батьку мій! Він відповів: ось я, сину мій. Він сказав: ось вогонь і дрова, де ж агнець для всепалення?
8: Авраам сказав: Бог угледить Собі агнця для всепалення, сину мій. І йшли далі обоє разом.
9: І пройшли на місце, про яке сказав йому Бог; і влаштував там Авраам жертовник, розклав дрова і, зв’язавши сина свого Ісаака, поклав його на жертовник поверх дров.
10: І простяг Авраам руку свою і взяв ніж, щоб заколоти сина свого.
11: Але ангел Господній воззвав до нього з неба і сказав: Аврааме! Аврааме! Він сказав: ось я.
12: Ангел сказав: не здіймай руки твоєї на отрока і не роби з ним нічого, тому що тепер Я знаю, що боїшся ти Бога і не пожалів сина твого, єдиного твого, для Мене.
13: І підвів Авраам очі свої і побачив: і ось, позаду баран, що заплутався у гущавині рогами своїми. Авраам пішов, узяв барана і приніс його у всепалення замість [Ісаака], сина свого.
14: І нарік Авраам ім’я місцю тому: Єгова-іре*. Тому і нині говориться: на горі Єгови угледиться.
15: І вдруге воззвав до Авраама ангел Господній з неба
16: і сказав: Собою клянуся, говорить Господь, що, оскільки ти зробив це діло, і не пожалів сина твого, єдиного твого, [для Мене,]
17: то Я благословляючи благословлю тебе і примножуючи примножу сíм’я твоє, як зірки небес­ні і як пісок на березі моря; й оволо­діє сíм’я твоє містами ворогів своїх;
18: і благословляться у сіме­ні твоєму всі народи землі за те, що ти послухався голосу Мого.
19: І повер­нувся Авраам до слуг своїх, і вста­ли і пішли разом у Вирсавію; і жив Авраам у Вирсавії.
20: Після цих подій Авраама сповіс­тили, сказавши: ось, і Милка народила Нахору, братові твоєму, синів:
21: Уца, первістка його, Вуза, брата його, Кемуїла, батька Арамового,
22: Кеседа, Хазо, Пилдаша, Ідлафа і Вафуїла;
23: від Вафуїла народилася Ревекка. Вісьмох цих [синів] народила Милка Нахору, брату Авраамо­вому;
24: і наложниця його, на ім’я Реума, також народила Теваха, Гахама, Тахаша і Мааху.