Біблія українською мовою

Книга Буття

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 2
1: Так були створені небо і земля і все воїнство їх.
2: І звершив Бог до сьомого дня діла Свої, які Він робив, і спочив у день сьомий від усіх діл Своїх, які чинив.
3: І благословив Бог сьомий день, і освятив його, бо спочив від усіх діл Своїх, які Бог чинив і створював.
4: Ось походження неба і землі, при створенні їх, у той час, коли Господь Бог створив землю і небо,
5: і всякий польовий чагарник, якого ще не було на землі, і всяку польову траву, що ще не росла, тому що Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини для обробки землі,
6: але пара піднімалася з землі й зрошувала усе лице землі.
7: І створив Господь Бог людину з пороху земного, і вдихнув у лице її дихання життя, і стала людина душею живою.
8: І насадив Господь Бог рай у Едемі на сході, і примістив там людину, яку створив.
9: І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, приємне на вигляд і добре для їжі, і дерево життя посеред раю, і дерево пізнання добра і зла.
10: З Едему витікала ріка для зрошення раю; і потім розділялася на чотири ріки.
11: Ім’я однієї Фисон: вона обтікає всю землю Хавила, ту, де золото;
12: і золото тієї землі добре; там бдолах і камень онікс.
13: Ім’я другої ріки Гихон [Геон]: вона обтікає всю землю Куш.
14: Ім’я третьої ріки Хиддекель [Тигр]: вона протікає перед Ассирією. Четверта ріка Євфрат.
15: І взяв Господь Бог людину, [яку створив,] і оселив її в саду Едемському, щоб обробляти його й оберігати його.
16: І заповів Господь Бог людині, сказавши: від усякого дерева в саду ти будеш їсти,
17: а від дерева пізнання добра і зла не їж від нього, бо в той день, коли ти з’їси від нього, смертю помреш.
18: І сказав Господь Бог: не добре бути чоловікові одному; створімо йому помічника, за його подобою.
19: Господь Бог створив із землі всіх тварин польових і всіх птахів небесних, і привів [їх] до людини, щоб бачити, як вона назве їх, і щоб, як назве людина всяку душу живу, так і було ім’я їй.
20: І нарекла людина імена всій худобі і птахам небесним і всім звірам польовим; але для чоловіка не знайшлося помічника, подібного до нього.
21: І навів Господь Бог на чоловіка міцний сон; і, коли він заснув, узяв одне з ребер його, і закрив те місце плоттю.
22: І створив Господь Бог з ребра, яке взяв у чоловіка, жінку, і привів її до чоловіка.
23: І сказав чоловік: ось, це кістка від кісток моїх і плоть від плоті моєї; вона буде зватися жінкою, бо взята від чоловіка [свого].
24: Тому залишить чоловік батька свого і матір свою і пристане до жінки своєї; і стануть [два] однією плоттю.
25: І були вони обоє нагі, Адам і дружина його, і не соромилися.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 3
1: Змій був хитрішим за всіх звірів польових, яких створив Господь Бог. І сказав змій жінці: чи дійсно сказав Бог: не їжте ні від якого дерева в раю?
2: І сказала жінка змію: плоди з дерев ми можемо їсти,
3: тільки плодів з дерева, яке посеред раю, сказав Бог, не їжте їх і не доторкайтеся до них, щоб вам не померти.
4: І сказав змій жінці: ні, не вмрете,
5: але знає Бог, що того дня, коли ви з’їсте їх, розкриються очі ваші, і ви будете, як боги, що знають добро і зло.
6: І побачила жінка, що дерево добре для їжі, і що воно приємне для очей і жадане, тому що дає знання; і взяла плодів його і їла; і дала також чоловікові своєму, і він їв.
7: І розкрилися очі у них обох, і пізнали вони, що нагі, і зшили вони фігове листя, і зробили собі оперезання.
8: І почули голос Господа Бога, Який ходив по раю під час прохолоди дня; і сховався Адам і жінка його від лиця Господа Бога між деревами раю.
9: І покликав Господь Бог Адама і сказав йому: [Адаме,] де ти?
10: Він сказав: почув я голос Твій у раю, і злякався, тому що я нагий, і сховався.
11: І сказав [Бог]: хто сказав тобі, що ти нагий? Чи не їв ти від дерева, з якого Я заборонив тобі їсти?
12: Адам сказав: жінка, яку Ти мені дав, вона дала мені від дерева, і я їв.
13: І сказав Господь Бог жінці: що це ти зробила? Жінка сказала: змій спокусив мене, і я їла.
14: І сказав Господь Бог змієві: за те, що ти зробив це, проклятий ти перед усією худобою і перед усіма звірами польовими; ти будеш ходити на череві твоїм, і будеш їсти прах у всі дні життя твого;
15: і ворожнечу покладу між тобою і між жінкою, і між сіменем твоїм і між сіменем її; воно буде уражати тебе в голову, а ти будеш жалити його в п’яту*.
16: Жінці сказав: примножуючи примножу скорботи твої у вагітності твоїй; у болях будеш народжувати дітей; і до чоловіка твого жадання твоє, і він буде панувати над тобою.
17: Адамові ж сказав: за те, що ти послухав голос жінки твоєї і їв від дерева, про яке Я заповідав тобі, сказавши: не їж від нього, проклята земля через тебе; у скорботі будеш їсти від неї в усі дні життя твого;
18: терня й осот буде родити вона тобі; і ти будеш їсти польову траву;
19: у поті лиця твого будеш їсти хліб, доки не повернешся в землю, з якої ти взятий, бо порох ти і до пороху повернешся.
20: І нарік Адам ім’я жінці своїй: Єва**, бо вона стала матір’ю всіх, хто живе.
21: І зробив Господь Бог Адаму і дружині його одяг шкіряний і одягнув їх.
22: І сказав Господь Бог: ось, Адам став як один з Нас, знаючи добро і зло; і тепер як би не простяг він руки своєї, і не взяв також від дерева життя, і не з’їв, і не став жити вічно.
23: І вислав його Господь Бог із саду Едемського, щоб обробляти землю, із якої він узятий.
24: І вигнав Адама, і поставив на сході біля саду Едемського Херувима і полум’яний меч, який обертався навколо, щоб охороняти путь до дерева життя.