Біблія українською мовою

Книга Буття

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 14
1: І було у дні Амрафела, царя Сеннаарського, Аріоха, царя Єлласарського, Кедорлаомера, царя Єламського, і Фидала, царя Гоїмського,
2: пішли вони війною проти Бе­ри, царя Содомського, проти Бир­ши, царя Гоморрського, Шинава, царя Адми, Шемевера, царя Севоїмського, і проти царя Бели, яка є Сигор.
3: Усі ці з’єдналися в долині Сиддим, де нині море Солоне.
4: Дванадцять років були вони в неволі у Кедорлаомера, а на тринадцятий рік обурилися.
5: В чотирнадцятому році прийшли Кедорлаомер і царі, що з ним, й уразили рефаїмів в Аштероф-Карнаїмі, зузимів у Гамі, емимів у Шаве-Кириафаїмі,
6: і хорреїв у горі їх Сеї­рі, до Ел-Фарана, що біля пустелі.
7: І повернувшись звідти, вони прийшли до джерела Мишпат, що є Кадес, і завоювали всю країну амаликитян, і також аморреїв, що живуть у Хацацон-Фамарі.
8: І вийшли цар Содомський, цар Гоморрський, цар Адми, цар Севоїмський і цар Бели, яка є Сигор; і вступили в битву­ з ними в долині Сиддим,
9: з Кедор­ла­омером, царем Єламським, Фидалом, царем Гоїмським, Амрафелом, царем Сеннаарським, Аріохом, царем Єлласарським, — чотири царі проти­ п’яти.
10: В долині ж Сиддим було ­ба­гато смоляних ям. І царі Содом­ський і Гоморрський, утікаючи, упали в них, а останні втекли в гори.
11: Пере­можці взяли все майно Содо­ма і Гоморри і весь запас їх і піш­ли.
12: І взяли Лота, племінника Аврамового, який жив у Содомі, і майно його і пішли.
13: І прийшов один з тих, хто уцілів, і сповістив Аврама єврея, який жив тоді біля діброви Мамре, аморреянина, брата Ешколу і брата Анеру, які були союзниками Аврамовими.
14: Аврам, почувши, що [Лот] родич його узятий у полон, озброїв рабів своїх, і народжених у домі його, триста вісімнадцять, і переслідував ворогів до Дана;
15: і, розділив­шись, напав на них уночі, сам і раби його, і подолав їх, і переслідував їх до Хови, що ліворуч від Дамаска;
16: і повернув усе майно і Лота, родича свого, і майно його повернув, також і жінок і народ.
17: Коли він повертався після поразки Кедорлаомера і царів, що були з ним, цар Содомський вийшов йому назустріч у долину Шаве, що нині долина царська;
18: і Мелхиседек, цар Салимський, виніс хліб і вино, — він був священик Бога Всевишнього, —
19: і благословив його, і сказав: благо­словенний Аврам від Бога Всевишнього, Владики неба і землі;
20: і благословенний Бог Всевишній, Який віддав ворогів твоїх у руки твої. [Аврам] дав йому десяту частину з усього.
21: І сказав цар Содомський Авраму: віддай мені людей, а майно візьми собі.
22: Але Аврам сказав цареві Содомському: піднімаю руку мою до Господа Бога Всевишнього, Владики неба і землі,
23: що навіть нитки і ременя від взуття не візьму з усього твого, щоб ти не сказав: я збагатив Аврама;
24: крім того, що з’їли слуги, і, крім частки, що належить людям, які ходили зі мною; Анер, Ешкол і Мамрій нехай візьмуть свою частку.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 18
1: І явився йому Господь біля діб­­­­­­­рови Мамре, коли він сидів при вході в намет [свій], під час спеки денної.
2: Він звів очі свої і глянув, і ось, три мужі стоять навпроти нього. Побачивши, він побіг назустріч їм від входу в намет [свій] і поклонився до землі,
3: і сказав: Владико! якщо я знайшов благовоління­ перед очима Твоїми, не пройди мимо раба Твого;
4: і принесуть трохи води, й омиють ноги ваші; і відпочинете під цим деревом,
5: а я принесу хліба,­ і ви підкріпите серця ваші; потім підіть [у путь свою]; тому що ви йдете мимо раба вашого. Вони сказали: зроби так, як говориш.
6: І по­спішив Авраам в намет до Сарри і сказав [їй]: скоріше заміси три сати кращого­ борошна і зроби прісні хліби.
7: І побіг Авраам до стада, і взяв теля ніж­не і гарне, і дав слузі, і той поспішив приготувати його.
8: І взяв олії і молока і теля приготоване, і поставив перед ними, а сам стояв біля них під деревом. І вони їли.
9: І сказали йому: де Сарра, дружина твоя? Він відповів: тут, у наметі.
10: І сказав один з них: Я знову буду в тебе у цей же час [у наступному році], і буде син у Сарри, дружини твоєї. А Сарра слухала при вході в намет, позаду­ його.
11: Авраам же і Сарра були старі й у літах похилих, і звичайне у жінок у Сарри при­пинилося.­
12: Сарра­ внутрішньо розсміялася, сказавши: чи мені, коли я постаріла, мати цю втіху? і господар мій старий.
13: І ска­зав Господь Аврааму: чому це [сама в собі] розсміялася­ Сарра, сказавши: «невже я дійсно можу народити, коли я постаріла»?
14: Чи є щось важке для Господа? У призначений час буду Я у тебе в наступному році, і [буде] у Сарри син.
15: Сарра ж не зізналася, а сказала: я не сміялася. Тому що вона злякалася. Але Він ска­зав [їй]: ні, ти розсміялася.
16: І встали ті мужі і звідти вирушили до Содома [і Гоморри]; Авраам же пішов з ними, провести їх.
17: І сказав Господь: чи утаю Я від Авраама [раба Мого], що хочу вчинити!
18: Від Авраама дійсно піде народ великий і сильний, і благословляться в ньому всі народи землі,­
19: тому що Я обрав його для того, щоб він заповів синам своїм і дому своєму після себе, ходити путтю Гос­под­ньою, творячи правду і суд; і здійснить Господь над Авраамом [усе], що сказав про нього.
20: І сказав Господь: крик содомський і гоморрський, великий він, і гріх їх, дуже тяж­кий він;
21: зійду і подивлюся, чи дійсно вони чинять так, яке волання проти них, що доходить до Мене, чи ні; дізнаюся.
22: І повернули мужі звідти­ і пішли до Содома; Авраам же ще стояв перед лицем Господа.
23: І пі­­дійшов Авраам і сказав: невже Ти погубиш праведного з нечестивим [і з праведником буде те саме, що з нечестивим]?
24: може, є в цьому місті п’ятдесят праведників? невже Ти погубиш, і не пощадиш [усього] місця цього ради п’ятдесятьох праведників, [якщо вони перебувають] у ньому?
25: не може бути, щоб Ти вчинив так, щоб Ти погубив праведного з нечестивим, щоб те саме було з праведником, що з нечестивим; не може бути від Тебе! Суддя всієї землі чи вчинить неправосудно?
26: Господь сказав: якщо Я знайду­ в місті Содомі п’ятдесят пра­ведників, то Я заради них пощаджу [все місто й] усе місце це.
27: Авраам сказав у відповідь: ось, я насмілився говорити Владиці, я, порох і попіл:
28: можливо, до п’ятдесяти праведників не вистачить п’яти, невже через недостачу п’яти Ти винищиш усе місто? Він сказав: не винищу, якщо найду там сорок п’ять.
29: Авраам продовжував говорити з Ним і сказав: можливо, знайдеться там сорок? Він сказав: не зроблю того і заради сорока.
30: І сказав Авраам: нехай не прогнівається Владика, що я буду говорити: може, знайдеться там тридцять? Він сказав: не зроблю, якщо знайдеться там тридцять.
31: Авраам сказав: ось, я зважився говорити Владиці: можливо, зна­йдеться там двадцять? Він сказав: не знищу ради двадцяти.
32: Авраам сказав: нехай не прогнівається Владика, що я скажу ще один раз: мож­ливо, знайдеться там десять? Він сказав: не винищу заради десяти.
33: І пішов Господь, припинивши говорити з Авраамом; Авраам же повернувся у своє місто.