Біблія українською мовою

Книга Буття

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 12
1: І сказав Господь Авраму: піди з землі твоєї, від роду твого і з дому батька твого [і йди] у землю, яку Я покажу тобі;
2: і Я спороджу від тебе великий народ, і благословлю тебе, і звеличу ім’я твоє, і будеш ти благословенням;
3: Я благословлю тих, що благословляють тебе, і тих, що лихословлять тебе, прокляну; і благословляться у тобі всі племена земні.
4: І пішов Аврам, як сказав йому Господь; і з ним пішов Лот. Аврам був сімдесяти п’яти років, коли вийшов з Харрана.
5: І взяв Аврам з собою Сару, дружину свою, Лота, сина брата свого, і все майно, яке вони придбали, і всіх людей, яких вони мали в Харрані; і вийшли, щоб іти в землю Ханаанську; і прийшли в землю Ханаанську.
6: І пройшов Аврам по землі цій [у довжину її] до місця Сихема, до діброви Море́. У цій землі тоді [жили] хананеї.
7: І явився Господь Авраму і сказав [йому]: нащадкам твоїм віддам Я землю цю. І зробив там [Аврам] жертовник Гос­поду, Який явився йому.
8: Звідти рушив він до гори, на схід від Вефиля; і поставив намет свій так, що від нього Вефиль був на захід, а Гай на схід; і зробив там жертовник Господу і закликав ім’я Господа [Який явився йому].
9: І піднявся Аврам і продовжував йти на південь.
10: І був голод у тій землі. І прийшов Аврам у Єгипет, щоб пожити там, тому що посилився голод у зем­лі тій.
11: Коли ж він наближався до Єгипту, то сказав Сарі, дружині своїй: ось, я знаю, що ти жінка, прекрасна на вигляд;
12: і коли єгиптяни побачать тебе, то скажуть: це дружина його; і вб’ють мене, а тебе залишать живою;
13: скажи ж, що ти моя сестра, щоб мені добре було заради тебе, і щоб жива була душа моя через тебе.
14: І було, коли прийшов Аврам у Єгипет, єгиптяни побачили, що вона жінка дуже красива;
15: побачили її і вельможі фараонові і похвалили її перед фараоном; і взята вона була до дому фараонового.
16: І Авраму добре було заради неї; і була у нього дрібна і велика худоба й осли, і раби і рабині, і мули і верблюди.
17: Але Господь уразив тяжкими ударами фараона і дім його за Сару, дружину Аврамову.
18: І покликав фараон Аврама і сказав: що це ти зробив зі мною? чому не сказав мені, що вона дружина твоя?
19: чому ти сказав: вона сестра моя? і я взяв було її собі за дружину. І те­пер ось дружина твоя; візьми [її] і йди.
20: І дав фараон повеління про нього людям, і провели його, і дружину його, й усе, що в нього було, [і Лота з ним].

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 13
1: І піднявся Аврам з Єгипту, сам і дружина його, й усе, що в нього­ було, і Лот з ним, на південь.
2: І був Аврам дуже багатий на худобу, і срібло, і золото.
3: І продовжував він переходи свої від півдня до Вефиля, до місця, де колись був намет його між Вефилем і між Гаєм,
4: до місця жертовника, який він зробив там спочатку; і там прикликав Аврам ім’я Господа.
5: І у Лота, який ходив з Аврамом, також була дрібна і велика худоба і намети.
6: І не вміщала їх та земля, щоб жити разом, бо майно їхнє було таке велике, що вони не могли жити разом.
7: І була суперечка між пасту­ха­ми худоби Аврамової і між пастухами худоби Лотової; і хананеї і ферезеї жили тоді в тій землі.
8: І сказав Аврам Лотові: нехай не буде розбрату між мною і тобою, і між пастухами моїми і пастухами твоїми, тому що ми родичі;
9: чи не вся земля перед тобою? відділись же від мене: якщо ти ліворуч, то я праворуч; а якщо ти праворуч, то я ліворуч.
10: Лот звів очі свої і побачив усю околицю Йор­данську, що вона, перш ніж знищив Господь Содом і Гомор­ру, вся до Сигора зрошувалася водою, як сад Гос­подній, як земля Єгипетська;­
11: і об­рав­ собі Лот усю околицю Йор­­дан­ську; і рушив Лот на схід. І відок­ремилися вони один від одного.
12: Аврам став жити в землі Ханаанській; а Лот став жити у містах околиці і розкинув намети до Содома.
13: Жителі ж содомські були злі і гріш­ні перед Господом.
14: І сказав Господь Авраму, після того як Лот відокремився від нього: зведи очі твої з місця, на якому ти тепер, подивися на північ і на південь, і на схід і на захід;
15: бо всю землю, що ти бачиш, Я дам тобі і нащадкам твоїм навіки,
16: і зроблю нащадків твоїх, як пісок земний; якщо хто може порахувати пісок зем­ний, то і нащадки твої полічені будуть;
17: встань, пройди по землі цій у довжину й у ширину її, бо Я дам її тобі [і нащадкам твоїм назавжди].
18: І зняв Аврам намет, і пішов, і оселився біля діброви Мамре, що в Хевроні; і зробив там жертовник Господу.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 14
1: І було у дні Амрафела, царя Сеннаарського, Аріоха, царя Єлласарського, Кедорлаомера, царя Єламського, і Фидала, царя Гоїмського,
2: пішли вони війною проти Бе­ри, царя Содомського, проти Бир­ши, царя Гоморрського, Шинава, царя Адми, Шемевера, царя Севоїмського, і проти царя Бели, яка є Сигор.
3: Усі ці з’єдналися в долині Сиддим, де нині море Солоне.
4: Дванадцять років були вони в неволі у Кедорлаомера, а на тринадцятий рік обурилися.
5: В чотирнадцятому році прийшли Кедорлаомер і царі, що з ним, й уразили рефаїмів в Аштероф-Карнаїмі, зузимів у Гамі, емимів у Шаве-Кириафаїмі,
6: і хорреїв у горі їх Сеї­рі, до Ел-Фарана, що біля пустелі.
7: І повернувшись звідти, вони прийшли до джерела Мишпат, що є Кадес, і завоювали всю країну амаликитян, і також аморреїв, що живуть у Хацацон-Фамарі.
8: І вийшли цар Содомський, цар Гоморрський, цар Адми, цар Севоїмський і цар Бели, яка є Сигор; і вступили в битву­ з ними в долині Сиддим,
9: з Кедор­ла­омером, царем Єламським, Фидалом, царем Гоїмським, Амрафелом, царем Сеннаарським, Аріохом, царем Єлласарським, — чотири царі проти­ п’яти.
10: В долині ж Сиддим було ­ба­гато смоляних ям. І царі Содом­ський і Гоморрський, утікаючи, упали в них, а останні втекли в гори.
11: Пере­можці взяли все майно Содо­ма і Гоморри і весь запас їх і піш­ли.
12: І взяли Лота, племінника Аврамового, який жив у Содомі, і майно його і пішли.
13: І прийшов один з тих, хто уцілів, і сповістив Аврама єврея, який жив тоді біля діброви Мамре, аморреянина, брата Ешколу і брата Анеру, які були союзниками Аврамовими.
14: Аврам, почувши, що [Лот] родич його узятий у полон, озброїв рабів своїх, і народжених у домі його, триста вісімнадцять, і переслідував ворогів до Дана;
15: і, розділив­шись, напав на них уночі, сам і раби його, і подолав їх, і переслідував їх до Хови, що ліворуч від Дамаска;
16: і повернув усе майно і Лота, родича свого, і майно його повернув, також і жінок і народ.
17: Коли він повертався після поразки Кедорлаомера і царів, що були з ним, цар Содомський вийшов йому назустріч у долину Шаве, що нині долина царська;
18: і Мелхиседек, цар Салимський, виніс хліб і вино, — він був священик Бога Всевишнього, —
19: і благословив його, і сказав: благо­словенний Аврам від Бога Всевишнього, Владики неба і землі;
20: і благословенний Бог Всевишній, Який віддав ворогів твоїх у руки твої. [Аврам] дав йому десяту частину з усього.
21: І сказав цар Содомський Авраму: віддай мені людей, а майно візьми собі.
22: Але Аврам сказав цареві Содомському: піднімаю руку мою до Господа Бога Всевишнього, Владики неба і землі,
23: що навіть нитки і ременя від взуття не візьму з усього твого, щоб ти не сказав: я збагатив Аврама;
24: крім того, що з’їли слуги, і, крім частки, що належить людям, які ходили зі мною; Анер, Ешкол і Мамрій нехай візьмуть свою частку.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 15
1: Після цих подій було слово Гос­­поднє до Аврама у видінні [вночі], і сказано: не бійся, Авраме; Я твій щит; нагорода твоя [буде] дуже велика.
2: Аврам сказав: Владико Гос­поди! що Ти даси мені? я залишаюся бездітним; розпорядник у домі моєму цей Єлиєзер із Дамаска.
3: І сказав Аврам: ось, Ти не дав мені нащадка, і ось, управитель мій спадкоємець мій.
4: І було слово Гос­пода до нього, і сказано: не буде він твоїм спадкоємцем, але той, хто народиться з лона твого, буде твоїм спадкоємцем.
5: І ви­вів його геть і сказав [йому]: подивися на небо і порахуй зірки, якщо ти можеш порахувати їх. І сказав йому: стільки буде в тебе нащадків.
6: Аврам повірив Господу, і Він поставив йому це в праведність.
7: І сказав йому: Я Господь, Який вивів тебе з Ура халдейського, щоб дати тобі землю цю у володіння.
8: Він сказав: Владико Господи! З чо­го я довідаюсь, що я буду володіти нею?
9: Господь сказав йому: візьми Мені трирічну телицю, трирічну козу, трирічного барана, горлицю і молодого голуба.
10: Він взяв усіх їх, розсік їх навпіл і поклав одну частину навпроти другої; тільки птахів не розсік.
11: І налетіли на трупи хижі птахи; але Аврам відганяв їх.
12: Коли заходило сонце, міцний сон напав на Аврама, і ось, напав на нього жах і морок великий.
13: І сказав Господь Авраму: знай, що нащадки твої будуть мандрівниками в землі не своїй, і поневолять їх, і будуть гнітити їх чотириста років,
14: але Я вчиню суд над народом, у якого вони будуть у неволі; після цього вони вийдуть [сюди] з великим майном,
15: а ти відійдеш до бать­ків твоїх у мирі і будеш похований у старості добрій;
16: у четвертому ро­ді по­вернуться вони сюди: тому що мі­ра беззаконь аморреїв досі ще не наповнилася.
17: Коли зайшло сонце і настала темрява, ось, дим, ніби з печі, і полум’я вогню пройшли між розсіченими тваринами.
18: В цей день уклав Господь завіт з Аврамом, сказавши: нащадкам твоїм даю Я землю цю, від ріки Єгипетської до великої ріки, ріки Євфрату:
19: кенеїв, кенезеїв, кедмонеїв,
20: хеттеїв, ферезеїв, рефаїмів,
21: аморреїв, хананеїв, [евеїв,] гергесеїв і євусеїв.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 16
1: Але Сара, дружина Аврамова, не народжувала йому. У неї була служниця, єгиптянка, на ім’я Агар.
2: І сказала Сара Авраму: ось, Господь закрив утробу мою, щоб я не народжувала; увійди ж до служниці моєї: можливо, я буду мати дітей від неї. Аврам послухався слів Сари.
3: І взяла Сара, дружина Аврамова, служницю свою, єгиптянку Агар, після десяти років перебування Аврамового в землі Ханаанській, і дала її Авраму, чоловіку своєму, за дружину.
4: Він увійшов до Агарі, і вона зачала. Побачивши ж, що зачала, вона стала зневажати господиню свою.
5: І сказала Сара Авраму: в обра́зі моїй винен ти; я віддала служницю мою в надра твої; а вона, побачивши, що зачала, стала нехтувати мене; Господь нехай буде суд­дею між мною і між тобою.
6: Аврам сказав Сарі: ось, служниця твоя у твоїх руках; роби з нею, що тобі зав­годно. І Сара почала пригноблювати­ її, і вона втекла від неї.
7: І зна­йшов її ангел Господній біля джерела води в пустелі, біля джерела на дорозі до Сура.
8: І сказав [їй ангел Господній]: Агар, служнице Сарина! звідки ти при­йшла і куди йдеш? Вона сказала: я втікаю від лиця Сари, господині моєї.
9: Ангел Господній сказав їй: повернися до господині своєї і підкорися їй.
10: І сказав їй ангел Господній: примножуючи, примножу нащадків твоїх, так що не можна буде й перерахувати їх від безлічі.
11: І ще сказав їй ангел Господній: ось, ти вагітна, і народиш сина, і наречеш йому ім’я Ізмаїл, тому що почув Господь страждання твоє;
12: він буде між людьми, як дикий осел; руки його на всіх, і руки усіх на нього; жити буде він перед лицем усіх братів своїх.
13: І нарекла [Агар] Господа, Який говорив до неї, цим ім’ям: Ти Бог, що бачиш мене. Бо сказала вона: дійсно я бачила тут у слід Того, Хто бачить мене.
14: Тому джерело те називається: Беер-лахай-рої*. Воно знаходиться між Кадесом і між Баредом.
15: Агар народила Авраму сина; і дав [Аврам] ім’я синові своєму, що народився від Агарі: Ізмаїл.
16: Аврам був вісімдесяти шести років, коли Агар народила Авраму Ізмаїла.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 17
1: Аврам був дев’яноста дев’яти років, і Господь явився Ав­рамові і сказав йому: Я Бог всемогут­ній; ходи переді Мною і будь непороч­ним;
2: і поставлю завіт Мій між Мною і тобою, і дуже, дуже розмножу тебе.
3: І упав Аврам на лице своє. Бог продовжував говорити з ним і сказав:
4: Я — ось завіт Мій з тобою: ти будеш отцем безлічі народів,
5: і не будеш ти більше називатися Аврамом, але буде тобі ім’я: Авраам, тому що я зроблю тебе отцем безлічі народів;
6: і дуже, дуже розмножу тебе, і народжу від тебе народи, і царі вийдуть від тебе;
7: і поставлю завіт Мій між Мною і тобою і між нащадками твоїми після тебе в роди їх, завіт вічний в тому, що Я буду Богом твоїм і нащадків твоїх після тебе;
8: і дам тобі і нащадкам твоїм після тебе землю, по якій ти мандруєш, усю землю Ханаанську, у володіння вічне; і буду їм Богом.
9: І сказав Бог Авра­амові: ти ж збережи завіт Мій, ти і нащадки твої після тебе в роди їх.
10: Цей є завіт Мій, який ви повинні зберігати між Мною і між вами і між нащадками твоїми після тебе [в роди їхні]: нехай буде у вас обрізана уся чоловіча стать;
11: обрізуйте крайню плоть ва­шу: і це буде знаменням завіту між Мною і вами.
12: Восьми днів від народження нехай буде обрізане у вас в роди ваші всяке немовля чоловічої статі, народжене у домі і куп­ле­не за срібло в якого-небудь інопле­мінника, який не від твого сімені.
13: Обов’язково нехай буде обрізаний народ­жений у домі твоєму і куплений за срібло твоє, і буде завіт Мій на тілі вашому завітом вічним.
14: Необрізаний же чоловічої статі, який не обріже крайньої плоті своєї [у вось­мий день], знищиться душа його з на­­роду­ свого, тому що він порушив завіт Мій.
15: І сказав Бог Аврааму: Сару, дружину твою, не називай Сарою, але нехай буде ім’я їй: Сарра;
16: Я благословлю її і дам тобі від неї сина; благословлю її, і народяться від неї народи, і царі народів народяться від неї.
17: І упав Авраам на лице своє, і розсміявся, і сказав сам у собі: невже від столітнього буде син? і Сар­ра, дев’яностолітня, невже народить?
18: І сказав Авраам Богові:­ о, хоч би Ізмаїл був живим перед ли­цем Твоїм!
19: Бог же сказав [Авра­аму]: саме Сарра, дружина твоя, народить тобі сина, і ти наречеш йому ім’я: Ісаак; і укладу завіт Мій з ним завітом вічним [в тому, що Я буду Богом йому і] нащадкам його після нього.
20: І про Ізмаїла Я почув тебе: ось, Я благословлю його, і зроблю його плодовитим, і дуже, дуже розмножу; дванадцять князів народяться від нього; і Я породжу від нього великий народ.
21: Але завіт Мій укладу з Ісааком, якого народить тобі Сарра в цей самий час на наступний рік.
22: І Бог перестав говорити з Авраамом і відійшов від нього.
23: І взяв Авраам Ізмаїла, сина сво­го, і всіх народжених у домі своїм і всіх куплених за срібло своє, всіх чоловічої статі людей дому Авраамового; і обрізав крайню плоть їх у той самий день, як сказав йому Бог.
24: Авраам був дев’яноста дев’яти років, коли була обрізана крайня плоть його.
25: А Ізмаїл, син його, був тринадцяти років, коли була обрізана крайня плоть його.
26: У тот же самий день обрізані були Авраам і Ізмаїл, син його,
27: і з ним обрізані були всі чоловічої статі дому його, народжені в домі і куплені за срібло в іноплемінників.