Біблія українською мовою

Книга Буття

наступний розділ →

Розділ 1
1: На початку створив Бог небо і землю.
2: Земля ж була безвидна і порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий носився над водою.
3: І сказав Бог: нехай буде світло. І стало світло.
4: І побачив Бог світло, що воно добре, і відокремив Бог світло від темряви.
5: І назвав Бог світло днем, темряву ніччю. І був вечір, і був ранок: день перший.
6: І сказав Бог: нехай буде твердь посеред води, і нехай відділяє вона воду від води. [І стало так.]
7: І створив Бог твердь, і відокремив воду, що під твердю, від води, що над твердю. І стало так.
8: І назвав Бог твердь небом. [І побачив Бог, що це добре.] І був вечір, і був ранок: день другий.
9: І сказав Бог: нехай збереться вода, що під небом, в одне місце, і нехай з’явиться суша. І стало так. [І зібралася вода під небом у свої місця, і з’явилася суша.]
10: І назвав Бог сушу землею, а зібрання вод назвав морями. І побачив Бог, що це добре.
11: І сказав Бог: нехай вирощує земля зелень, траву, що сіє насіння за [родом і за подобою своєю, і] дерево плідне, що приносить за родом своїм плід, у якому насіння його на землі. І стало так.
12: І виростила земля зелень, траву, що сіє насіння за родом [і за подобою] її, і дерево [плідне], що приносить плід, у якому насіння його за родом його [на землі]. І побачив Бог, що це добре.
13: І був вечір, і був ранок: день третій.
14: І сказав Бог: нехай будуть світила на тверді небесній [для освітлення землі і] для відокремлення дня від ночі, і для знамень, і часу, і днів, і років;
15: і нехай будуть вони світильниками на тверді небесній, щоб освітлювати землю. І стало так.
16: І створив Бог два світила великі: світило більше — для управління днем, і світило менше — для управління ніччю, і зорі;
17: і поставив їх Бог на тверді небесній, щоб світити на землю,
18: і управляти днем і ніччю, і відокремлювати світло від темряви. І побачив Бог, що це добре.
19: І був вечір, і був ранок: день четвертий.
20: І сказав Бог: нехай породить вода плазунів, душу живу; і птахи нехай полетять над землею, під твердю небесною. [І стало так.]
21: І створив Бог риб великих і всяку душу тварин-плазунів, яких породила вода, за родом їх, і всякого птаха пернатого за родом його. І побачив Бог, що це добре.
22: І благословив їх Бог, промовивши: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте води в морях, і птахи нехай розмножуються на землі.
23: І був вечір, і був ранок: день п’ятий.
24: І сказав Бог: нехай родить земля душу живу за родом її, тварин і плазунів, і звірів земних за родом їх. І стало так.
25: І створив Бог звірів земних за родом їх, і худобу за родом її, і всіх плазунів земних за родом їх. І побачив Бог, що це добре.
26: І сказав Бог: створімо людину за образом Нашим [і] за подобою Нашою, і нехай володарює вона над рибами морськими, і над птахами небесними, [і над звірами,] і над худобою, і над усією землею, і над усіма плазунами, що повзають по землі.
27: І створив Бог Людину за образом Своїм, за образом Божим створив її; чоловіка і жінку створив їх.
28: І благословив їх Бог, і сказав їм Бог: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і володійте нею, і владарюйте над рибами морськими [і над звірами,] і над птахами небесними, [і над усякою худобою, і над усією землею,] і над усякою твариною, що плазує по землі.
29: І сказав Бог: ось, Я дав вам усяку траву, що сіє насіння, яка є на всій землі, і всяке дерево, яке має плід, що сіє насіння; — вам це буде в їжу;
30: а всім звірам земним, і всім птахам небесним, і всякому [плазуну,] на землі, в якому душа жива, дав Я всю зелень трав’яну в їжу. І стало так.
31: І побачив Бог усе, що Він створив, і ось, добре воно. І був вечір, і був ранок: день шостий.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 18
1: І явився йому Господь біля діб­­­­­­­рови Мамре, коли він сидів при вході в намет [свій], під час спеки денної.
2: Він звів очі свої і глянув, і ось, три мужі стоять навпроти нього. Побачивши, він побіг назустріч їм від входу в намет [свій] і поклонився до землі,
3: і сказав: Владико! якщо я знайшов благовоління­ перед очима Твоїми, не пройди мимо раба Твого;
4: і принесуть трохи води, й омиють ноги ваші; і відпочинете під цим деревом,
5: а я принесу хліба,­ і ви підкріпите серця ваші; потім підіть [у путь свою]; тому що ви йдете мимо раба вашого. Вони сказали: зроби так, як говориш.
6: І по­спішив Авраам в намет до Сарри і сказав [їй]: скоріше заміси три сати кращого­ борошна і зроби прісні хліби.
7: І побіг Авраам до стада, і взяв теля ніж­не і гарне, і дав слузі, і той поспішив приготувати його.
8: І взяв олії і молока і теля приготоване, і поставив перед ними, а сам стояв біля них під деревом. І вони їли.
9: І сказали йому: де Сарра, дружина твоя? Він відповів: тут, у наметі.
10: І сказав один з них: Я знову буду в тебе у цей же час [у наступному році], і буде син у Сарри, дружини твоєї. А Сарра слухала при вході в намет, позаду­ його.
11: Авраам же і Сарра були старі й у літах похилих, і звичайне у жінок у Сарри при­пинилося.­
12: Сарра­ внутрішньо розсміялася, сказавши: чи мені, коли я постаріла, мати цю втіху? і господар мій старий.
13: І ска­зав Господь Аврааму: чому це [сама в собі] розсміялася­ Сарра, сказавши: «невже я дійсно можу народити, коли я постаріла»?
14: Чи є щось важке для Господа? У призначений час буду Я у тебе в наступному році, і [буде] у Сарри син.
15: Сарра ж не зізналася, а сказала: я не сміялася. Тому що вона злякалася. Але Він ска­зав [їй]: ні, ти розсміялася.
16: І встали ті мужі і звідти вирушили до Содома [і Гоморри]; Авраам же пішов з ними, провести їх.
17: І сказав Господь: чи утаю Я від Авраама [раба Мого], що хочу вчинити!
18: Від Авраама дійсно піде народ великий і сильний, і благословляться в ньому всі народи землі,­
19: тому що Я обрав його для того, щоб він заповів синам своїм і дому своєму після себе, ходити путтю Гос­под­ньою, творячи правду і суд; і здійснить Господь над Авраамом [усе], що сказав про нього.
20: І сказав Господь: крик содомський і гоморрський, великий він, і гріх їх, дуже тяж­кий він;
21: зійду і подивлюся, чи дійсно вони чинять так, яке волання проти них, що доходить до Мене, чи ні; дізнаюся.
22: І повернули мужі звідти­ і пішли до Содома; Авраам же ще стояв перед лицем Господа.
23: І пі­­дійшов Авраам і сказав: невже Ти погубиш праведного з нечестивим [і з праведником буде те саме, що з нечестивим]?
24: може, є в цьому місті п’ятдесят праведників? невже Ти погубиш, і не пощадиш [усього] місця цього ради п’ятдесятьох праведників, [якщо вони перебувають] у ньому?
25: не може бути, щоб Ти вчинив так, щоб Ти погубив праведного з нечестивим, щоб те саме було з праведником, що з нечестивим; не може бути від Тебе! Суддя всієї землі чи вчинить неправосудно?
26: Господь сказав: якщо Я знайду­ в місті Содомі п’ятдесят пра­ведників, то Я заради них пощаджу [все місто й] усе місце це.
27: Авраам сказав у відповідь: ось, я насмілився говорити Владиці, я, порох і попіл:
28: можливо, до п’ятдесяти праведників не вистачить п’яти, невже через недостачу п’яти Ти винищиш усе місто? Він сказав: не винищу, якщо найду там сорок п’ять.
29: Авраам продовжував говорити з Ним і сказав: можливо, знайдеться там сорок? Він сказав: не зроблю того і заради сорока.
30: І сказав Авраам: нехай не прогнівається Владика, що я буду говорити: може, знайдеться там тридцять? Він сказав: не зроблю, якщо знайдеться там тридцять.
31: Авраам сказав: ось, я зважився говорити Владиці: можливо, зна­йдеться там двадцять? Він сказав: не знищу ради двадцяти.
32: Авраам сказав: нехай не прогнівається Владика, що я скажу ще один раз: мож­ливо, знайдеться там десять? Він сказав: не винищу заради десяти.
33: І пішов Господь, припинивши говорити з Авраамом; Авраам же повернувся у своє місто.