Книга Буття: Бут. 1:24–2:3

Бут. 1:24–2:3

Глава 1

1На початку створив Бог небо і землю.

2Земля ж була безвидна і порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий носився над водою.

3І сказав Бог: нехай буде світло. І стало світло.

4І побачив Бог світло, що воно добре, і відокремив Бог світло від темряви.

5І назвав Бог світло днем, темряву ніччю. І був вечір, і був ранок: день перший.

6І сказав Бог: нехай буде твердь посеред води, і нехай відділяє вона воду від води. [І стало так.]

7І створив Бог твердь, і відокремив воду, що під твердю, від води, що над твердю. І стало так.

8І назвав Бог твердь небом. [І побачив Бог, що це добре.] І був вечір, і був ранок: день другий.

9І сказав Бог: нехай збереться вода, що під небом, в одне місце, і нехай з’явиться суша. І стало так. [І зібралася вода під небом у свої місця, і з’явилася суша.]

10І назвав Бог сушу землею, а зібрання вод назвав морями. І побачив Бог, що це добре.

11І сказав Бог: нехай вирощує земля зелень, траву, що сіє насіння за [родом і за подобою своєю, і] дерево плідне, що приносить за родом своїм плід, у якому насіння його на землі. І стало так.

12І виростила земля зелень, траву, що сіє насіння за родом [і за подобою] її, і дерево [плідне], що приносить плід, у якому насіння його за родом його [на землі]. І побачив Бог, що це добре.

13І був вечір, і був ранок: день третій.

14І сказав Бог: нехай будуть світила на тверді небесній [для освітлення землі і] для відокремлення дня від ночі, і для знамень, і часу, і днів, і років;

15і нехай будуть вони світильниками на тверді небесній, щоб освітлювати землю. І стало так.

16І створив Бог два світила великі: світило більше — для управління днем, і світило менше — для управління ніччю, і зорі;

17і поставив їх Бог на тверді небесній, щоб світити на землю,

18і управляти днем і ніччю, і відокремлювати світло від темряви. І побачив Бог, що це добре.

19І був вечір, і був ранок: день четвертий.

20І сказав Бог: нехай породить вода плазунів, душу живу; і птахи нехай полетять над землею, під твердю небесною. [І стало так.]

21І створив Бог риб великих і всяку душу тварин-плазунів, яких породила вода, за родом їх, і всякого птаха пернатого за родом його. І побачив Бог, що це добре.

22І благословив їх Бог, промовивши: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте води в морях, і птахи нехай розмножуються на землі.

23І був вечір, і був ранок: день п’ятий.

24І сказав Бог: нехай родить земля душу живу за родом її, тварин і плазунів, і звірів земних за родом їх. І стало так.

25І створив Бог звірів земних за родом їх, і худобу за родом її, і всіх плазунів земних за родом їх. І побачив Бог, що це добре.

26І сказав Бог: створімо людину за образом Нашим [і] за подобою Нашою, і нехай володарює вона над рибами морськими, і над птахами небесними, [і над звірами,] і над худобою, і над усією землею, і над усіма плазунами, що повзають по землі.

27І створив Бог Людину за образом Своїм, за образом Божим створив її; чоловіка і жінку створив їх.

28І благословив їх Бог, і сказав їм Бог: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і володійте нею, і владарюйте над рибами морськими [і над звірами,] і над птахами небесними, [і над усякою худобою, і над усією землею,] і над усякою твариною, що плазує по землі.

29І сказав Бог: ось, Я дав вам усяку траву, що сіє насіння, яка є на всій землі, і всяке дерево, яке має плід, що сіє насіння; — вам це буде в їжу;

30а всім звірам земним, і всім птахам небесним, і всякому [плазуну,] на землі, в якому душа жива, дав Я всю зелень трав’яну в їжу. І стало так.

31І побачив Бог усе, що Він створив, і ось, добре воно. І був вечір, і був ранок: день шостий.

Глава 2

1Так були створені небо і земля і все воїнство їх.

2І звершив Бог до сьомого дня діла Свої, які Він робив, і спочив у день сьомий від усіх діл Своїх, які чинив.

3І благословив Бог сьомий день, і освятив його, бо спочив від усіх діл Своїх, які Бог чинив і створював.

4Ось походження неба і землі, при створенні їх, у той час, коли Господь Бог створив землю і небо,

5і всякий польовий чагарник, якого ще не було на землі, і всяку польову траву, що ще не росла, тому що Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини для обробки землі,

6але пара піднімалася з землі й зрошувала усе лице землі.

7І створив Господь Бог людину з пороху земного, і вдихнув у лице її дихання життя, і стала людина душею живою.

8І насадив Господь Бог рай у Едемі на сході, і примістив там людину, яку створив.

9І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, приємне на вигляд і добре для їжі, і дерево життя посеред раю, і дерево пізнання добра і зла.

10З Едему витікала ріка для зрошення раю; і потім розділялася на чотири ріки.

11Ім’я однієї Фисон: вона обтікає всю землю Хавила, ту, де золото;

12і золото тієї землі добре; там бдолах і камень онікс.

13Ім’я другої ріки Гихон [Геон]: вона обтікає всю землю Куш.

14Ім’я третьої ріки Хиддекель [Тигр]: вона протікає перед Ассирією. Четверта ріка Євфрат.

15І взяв Господь Бог людину, [яку створив,] і оселив її в саду Едемському, щоб обробляти його й оберігати його.

16І заповів Господь Бог людині, сказавши: від усякого дерева в саду ти будеш їсти,

17а від дерева пізнання добра і зла не їж від нього, бо в той день, коли ти з’їси від нього, смертю помреш.

18І сказав Господь Бог: не добре бути чоловікові одному; створімо йому помічника, за його подобою.

19Господь Бог створив із землі всіх тварин польових і всіх птахів небесних, і привів [їх] до людини, щоб бачити, як вона назве їх, і щоб, як назве людина всяку душу живу, так і було ім’я їй.

20І нарекла людина імена всій худобі і птахам небесним і всім звірам польовим; але для чоловіка не знайшлося помічника, подібного до нього.

21І навів Господь Бог на чоловіка міцний сон; і, коли він заснув, узяв одне з ребер його, і закрив те місце плоттю.

22І створив Господь Бог з ребра, яке взяв у чоловіка, жінку, і привів її до чоловіка.

23І сказав чоловік: ось, це кістка від кісток моїх і плоть від плоті моєї; вона буде зватися жінкою, бо взята від чоловіка [свого].

24Тому залишить чоловік батька свого і матір свою і пристане до жінки своєї; і стануть [два] однією плоттю.

25І були вони обоє нагі, Адам і дружина його, і не соромилися.