Послання до Галатів: Гал. 4:28–5:10

Гал. 4:28–5:10 зач. 211

Глава 4

1Ще скажу́: до́ки спадкоє́мець в дити́нстві, він нічи́м не відрізня́ється від раба́, хоч і є госпо́дарем усьо́го:

2а перебува́є під опікуна́ми і домоправи́телями до ви́значеного ба́тьком стро́ку.

3Так і ми, до́ки були́ ді́тьми, понево́лені були́ стихі́ями сві́ту;

зач. 2094коли́ ж наста́ла повнота́ ча́су, посла́в Бог Си́на Свого́ (Єдиноро́дного), Котри́й народи́вся від Жони́, був під зако́ном,

5щоб ви́купити підзако́нних, щоб нам прийня́ти всино́влення.

6А як ви – сини́, то посла́в Бог Ду́ха Си́на Свого́ в серця́ ва́ші, Яки́й викли́кує: А́вва, О́тче!

7Тому́ ти вже не раб, а син, а якщо́ син, то і спадкоє́мець Бо́жий че́рез Іісу́са Христа́.

зач. 2108Але́ тоді́, не зна́вши Бо́га, ви служи́ли бога́м, які́ по су́ті не є боги́.

9Тепе́р же, пізна́вши Бо́га, або́, кра́ще, оде́ржавши пізна́ння від Бо́га, наві́що поверта́єтесь знов до не́мічних та вбо́гих стихі́й і хо́чете ще зно́ву себе́ понево́лити їм?

10Ви дотри́муєтеся днів, місяці́в, часі́в і рокі́в.

11Бою́ся за вас, чи не ма́рно я труди́вся у вас.

12Прошу́ вас, бра́ття, бу́дьте, як я, бо і я, як ви. Ви нічи́м не обра́зили мене́.

13Зна́єте, що хоч я в не́мочі пло́ті благовіствува́в вам пе́ршого ра́зу,

14але́ ви не знева́жили і не відцура́лись споку́си моє́ї в пло́ті мої́й, а прийняли́ мене́, як А́нгела Бо́жого, як Христа́ Іісу́са.

15Яке́ було́ блаже́нство ва́ше! Сві́дчу вам, якби́ це було́ можли́во, ви ви́рвали б о́чі свої́ і дали́ мені́.

16Невже́ ж я став во́рогом ва́шим, гово́рячи вам і́стину?

17Піклу́ються про вас не чи́сто, а хо́чуть відлучи́ти вас, щоб ви піклува́лися про них.

18До́бре піклува́тися в до́брому завжди́, а не лише́ в мої́й прису́тності у вас.

19Ді́ти мої́, для яки́х я зно́ву в му́ках наро́дження, до́ки не відобрази́ться у вас Христо́с!

20Хоті́в би я тепе́р бу́ти у вас і зміни́ти го́лос мій, бо я в здивува́нні про вас.

21Скажі́ть мені́ ви, які́ бажа́єте бу́ти під зако́ном: хіба́ ви не слу́хаєте зако́ну?

22Бо напи́сано: Авраа́м мав двох сині́в: одного́ від раби́ні, а дру́гого від ві́льної.

23Але́ той, хто від раби́ні, народи́вся за пло́ттю, а той, хто від ві́льної – за обі́тницею.

24У цьо́му є іносказа́ння. Це два заві́ти: оди́н від гори́ Сіна́йської, що наро́джує в ра́бство, це є Ага́р,

25бо Ага́р означа́є го́ру Сіна́й в Араві́ї і відповіда́є ни́нішньому Ієрусали́му, бо він зі свої́ми ді́тьми в ра́бстві;

26а го́рній Ієрусали́м – ві́льний: він ма́ти усі́м нам.

27Бо напи́сано: звесели́ся, неплі́дна, яка́ не роди́ла; ви́гукни і ви́голоси, яка́ не му́чилася ро́дами; бо в зали́шеної зна́чно бі́льше діте́й, ніж у тіє́ї, що ма́є чолові́ка.

зач. 21128Ми, бра́ття, ді́ти обі́тниці за Ісаа́ком.

29Але́, як тоді́ той, яки́й народи́вся за пло́ттю, переслі́дував наро́дженого за ду́хом, так і ни́ні.

30Що ж гово́рить Писа́ння? Ви́жени раби́ню ра́зом із си́ном її́, бо не мо́же син раби́ні бу́ти спадкоє́мцем ра́зом із си́ном ві́льної.

31О́тже, бра́ття, ми ді́ти не раби́ні, а ві́льної.

Глава 5

1Ото́ж сті́йте у свобо́ді, яку́ да́рував нам Христо́с і не підпада́йте зно́ву під ярмо́ ра́бства.

2Ось я, Па́вел, кажу́ вам: якщо́ ви обрі́зуєтесь, не бу́де вам нія́кої ко́ристі від Христа́.

3Зно́ву я сві́дчу ко́жному чолові́кові, яки́й обрі́зується, що він пови́нен вико́нувати весь зако́н.

4Ви, що виправдо́вуєтеся зако́ном, лиши́лися без Христа́, відпа́ли від благода́ті,

5а ми ду́хом чека́ємо і сподіва́ємось пра́ведності від ві́ри.

6Бо в Христі́ Іісу́сі не ма́є си́ли ні обрі́зання, ні необрі́зання, а ві́ра, яка́ ді́є любо́в’ю.

7Ви йшли до́бре; хто зупини́в вас, щоб ви не підкоря́лись і́стині?

8Таке́ перекона́ння не від То́го, Хто покли́кав вас.

9Мала́ заква́ска заква́шує все ті́сто.

10Я впе́внений про вас у Го́споді, що ви не бу́дете ми́слити іна́кше; а той, хто бенте́жить вас, хто б він не був, понесе́ на собі́ осу́дження.

зач. 21211Бра́ття, за що ж го́нять мене́, якщо́ я і тепе́р пропові́дую обрі́зання? Тоді́ припини́лася б споку́са хреста́.

12О, якби́ ви́далені були́ ті, що підбу́рюють вас!

13До свобо́ди ви покли́кані, бра́ття, ті́льки щоб свобо́да ва́ша не ста́ла при́водом для догоджа́ння пло́ті, але́ любо́в’ю служі́ть оди́н о́дному.

14Бо весь зако́н в одно́му сло́ві мі́ститься: люби́ бли́жнього твого́, як само́го себе́.

15Коли́ ж ви оди́н о́дного гризете́ і з’їда́єте, стережі́ться, щоб ви не зни́щили оди́н о́дного.

16Я говорю́: ду́хом живі́ть, і по́хоті плотські́ не чині́ть;

17бо плоть бажа́є проти́вного ду́хові, а дух – проти́вного пло́ті: вони́ одне́ о́дному проти́вляться, так що ви не те ро́бите, чого́ хоті́ли б.

18Якщо́ ж ви во́дитесь ду́хом, то ви не під зако́ном.

19Діла́ плотські́ відо́мі: це – пере́люб, блуд, нечистота́, непотрі́бство,

20ідолослужі́ння, чароді́йство, ворожне́ча, чва́ри, за́здрість, гнів, ро́збрат, незго́ди (споку́си), є́ресі,

21нена́висть, вби́вства, пия́цтво, безчи́нство і тому́ поді́бне. Попереджа́ю вас, як і рані́ше попереджа́в, що ті, хто так ро́блять, Ца́рства Бо́жого не успадку́ють.

зач. 21322Плід же ду́ха є: любо́в, ра́дість, мир, довготерпі́ння, бла́гість, милосе́рдя, ві́ра,

23ла́гідність, стри́маність. На таки́х нема́ зако́ну.

24Але́ ті, котрі́ Христо́ві, плоть свою́ розп’я́ли з при́страстями й по́хотями.

25Якщо́ ми живемо́ ду́хом, то за ду́хом пови́нні й ді́яти. Останні настанови і заклики

26Не бу́демо марносла́вні, оди́н о́дного дратува́ти, оди́н о́дному за́здрити.