Налаштування читання
Текст
Мова
Другий текст поруч
Вигляд
Тло
Шрифт
Вірші
Відстань між рядками
Послання до Галатів: Гал. 2:21–3:7
Глава 2
1По́тім, че́рез чотирна́дцять ро́ків, я знов пішо́в до Ієрусали́ма з Варна́вою, взя́вши з собо́ю і Ти́та.
2Пішо́в же за одкрове́нням, і запропонува́в там, і особли́во зна́тнішим, благовіствува́ння, яке́ я пропові́дую язи́чникам, чи не даре́мно я подвиза́юсь або́ подвиза́вся.
3Але́ вони́ й Ти́та, яки́й був зі мно́ю, хоч і е́лліна, не приму́шували обрі́затися,
4а пе́ред лжебра́ттями, котрі́ тає́мно прихо́дили підгляда́ти за на́шою свобо́дою, яку́ ми ма́ємо в Христі́ Іісу́сі, щоб підкори́ти нас,
5ми ні в чо́му не поступи́лися і не скори́лись, щоб і́стина благовіствува́ння зберегла́сь у вас.
зач. 2016І в знамени́тих будь-чим, яки́ми б вони́ не були́ коли́сь, для ме́не нема́ нічо́го особли́вого: Бог не ди́виться на лице́ люди́ни. І на ме́не знамени́ті нічо́го бі́льше не покла́ли.
7Навпаки́, поба́чивши, що мені́ дові́рено благові́стя для необрі́заних, як Петро́ві для обрі́заних
8(бо Той, Хто сприя́в Петро́ві в апо́стольстві у обрі́заних, сприя́в і мені́ у язи́чників),
9і, дові́давшись про благода́ть, да́ну мені́, Я́ків, Ки́фа та Іоа́нн, ви́знані стовпа́ми, подали́ мені́ і Варна́ві ру́ку єдна́ння, щоб нам іти́ до язи́чників, а їм до обрі́заних,
10ті́льки щоб ми пам’ята́ли про вбо́гих, що я і намага́вся вико́нувати рете́льно.
зач. 20211Коли́ ж прийшо́в Петро́ до Антіохі́ї, то я особи́сто ви́ступив про́ти ньо́го, бо на ньо́го наріка́ли.
12Бо до прибуття́ де́яких від Я́кова, він їв ра́зом з язи́чниками; а коли́ ті прийшли́, він поча́в таї́тися та відстороня́тися, побо́юючись обрі́заних.
13Ра́зом з ним лицемі́рили й і́нші іуде́ї, так що на́віть Варна́ва був захо́плений ї́хнім лицемі́рством.
14А коли́ я поба́чив, що вони́ ді́ють непря́мо що́до і́стини єва́нгельської, я сказа́в Петро́ві пе́ред усіма́: якщо́ ти, бу́дучи іуде́єм, живе́ш по-язи́чницьки, а не по-іуде́йськи, то наві́що приму́шуєш язи́чників жи́ти по-іуде́йськи?
15Ми за приро́дою іуде́ї, а не грі́шники з язи́чників;
зач. 20316одна́к, коли́ ж дізна́лися, що люди́на опра́вдується не діла́ми зако́ну, а ті́льки ві́рою в Іісу́са Христа́, і ми уві́рували в Христа́ Іісу́са, щоб ви́правдатися ві́рою в Христа́, а не діла́ми зако́ну; бо діла́ми зако́ну не ви́правдається нія́ка плоть.
17Якщо́ ж, шука́ючи ви́правдання у Христі́, ми і самі́ ви́явилися грі́шниками, то невже́ Христо́с є служи́тель гріха́? Аж нія́к!
18Бо якщо́ я зно́ву буду́ю те, що зруйнува́в, то сам себе́ роблю́ злочи́нцем.
19Зако́ном я вмер для зако́ну, щоб жи́ти для Бо́га. Я співрозп’я́вся Христо́ві,
20і вже не я живу́, а живе́ в мені́ Христо́с. А що ни́ні живу́ в пло́ті, то ві́рою живу́ в Си́на Бо́жого, Котри́й полюби́в мене́ і відда́в Себе́ за ме́не.
зач. 20421Не відкида́ю благода́ті Бо́жої; а якщо́ ви́правдання че́рез зако́н, то Христо́с даре́мно вмер.
Глава 3
1О, нерозу́мні гала́ти! хто зва́бив вас не підкоря́тися і́стині, вас, пе́ред очи́ма яки́х зобра́жений був Христо́с, ні́би розп’я́тий у вас?
2Одне́ ті́льки хо́чу зна́ти від вас: чи діла́ми зако́ну ви прийняли́ Ду́ха, чи че́рез навча́ння у ві́рі?
3Невже́ ви такі́ нерозу́мні, що, поча́вши ду́хом, закі́нчуєте тепе́р пло́ттю?
4Так бага́то перетерпі́ли ви і невже́ ма́рно? О, коли́ б ті́льки ма́рно!
5Той, Хто подає́ вам Ду́ха і ро́бить між ва́ми чудеса́, тво́рить це діла́ми зако́ну чи че́рез навча́ння у ві́рі?
6Так Авраа́м пові́рив Бо́гові, і це поста́вилося йому́ в пра́ведність.
7О́тже, зна́йте, що ті, хто ві́рує, є сини́ Авраа́мові.
зач. 2058І Писа́ння, передбача́ючи, що ві́рою Бог ви́правдає язи́чників, передвісти́ло Авраа́мові: в тобі́ благословля́ться всі наро́ди.
9Ото́ж ві́руючі благословля́ються з ві́рним Авраа́мом,
10а всі ті, що утве́рджуються на діла́х зако́ну, перебува́ють під кля́твою. Бо напи́сано: про́клятий вся́кий, хто не вико́нує пості́йно всього́, що напи́сано в кни́зі зако́ну.
11А що зако́ном ніхто́ не ви́правдається пе́ред Бо́гом, це зрозумі́ло, бо пра́ведний ві́рою живи́й бу́де.
12А зако́н не по ві́рі; але́ хто вико́нує його́, той живи́й бу́де ним.
зач. 20613Христо́с ви́купив нас від кля́тви зако́ну, ста́вши за нас кля́твою (бо напи́сано: про́клятий вся́кий, хто виси́ть на дре́ві),
14щоб благослові́ння Авраа́мове че́рез Христа́ Іісу́са поши́рилося на язи́чників, щоб нам ві́рою прийня́ти обі́цяного Ду́ха.
зач. 20715Бра́ття! кажу́ за ро́зсудом людськи́м: на́віть затве́рдженого люди́ною запові́ту ніхто́ не скасо́вує і не додає́ до ньо́го нічо́го.
16Але́ Авраа́мові були́ да́ні обі́тниці і пото́мству його́. Не ска́зано: і наща́дкам, ні́би про багатьо́х, а як про одно́го: і сі́м’ї твоє́му, яке́ є Христо́с.
17Я говорю́ те, що заві́ту про Христа́, рані́ше Бо́гом утве́рдженого, зако́н, да́ний че́рез чоти́риста три́дцять ро́ків, не скасо́вує так, щоб обі́тниця втра́тила си́лу.
18Бо якщо́ за зако́ном спа́дщина, то вже не за обі́тницею; але́ Авраа́мові Бог да́рував її́ за обі́тницею.
19Для чо́го ж зако́н? Він да́ний пізні́ше зара́ди зло́чинів, аж до́ки при́йде наща́док, яко́му нале́жить обі́тниця, і да́ний че́рез А́нгелів, руко́ю посере́дника.
20Але́ посере́дника при одно́му не бува́є, а Бог оди́н.
21Ото́ж хіба́ зако́н запере́чує обі́тниці Бо́жі? Аж нія́к! Бо коли́ б да́ний зако́н міг животвори́ти, тоді́ воі́стину пра́ведність була́ б від зако́ну;
22але́ Писа́ння всіх заключи́ло під гріхо́м, щоб обі́тниця ві́руючим да́на була́ по ві́рі в Іісу́са Христа́.
зач. 20823А до прише́стя ві́ри ми були́ за́мкнені під охоро́ною зако́ну, до то́го ча́су, як нале́жало відкри́тися ві́рі.
24Тому́ зако́н був вихова́телем, яки́й вів нас до Христа́, щоб нам ви́правдатися ві́рою;
25коли́ ж прийшла́ ві́ра, ми вже не під вихова́телем.
26Бо всі ви – сини́ Бо́жі по ві́рі в Христа́ Іісу́са;
27всі ви, що в Христа́ хрести́лися, в Христа́ одягли́ся.
28Нема́ вже іуде́я, ні язи́чника; нема́ раба́, ні ві́льного; нема́ чолові́чої ста́ті, ні жіно́чої, бо всі ви – одне́ в Христі́ Іісу́сі.
29А якщо́ ж ви Христо́ві, то ви наща́дки Авраа́мові і за обі́тницею спадкоє́мці.