Біблія українською мовою

Перша книга Ездри

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9
1: Після закінчення цього, підійшли до мене начальники і сказали: народ Ізраїлів і священики і левити не відокремилися від народів іноплемінних з мерзотами їх, від хананеїв, хеттеїв, ферезеїв, ієвусеїв,­ аммонитян, моавитян, єгиптян і амор­­реїв,
2: тому що взяли дочок їхніх за се­бе і за синів своїх, і змішалося сíм’я­ святе з народами іноплемінними, і притому рука найзнатніших і найголовніших була в цьому беззаконні першою.
3: Почувши це слово, я роздер ниж­ній і верхній одяг свій і рвав волосся на голові моїй і на бороді моїй, і сидів сумний.
4: Тоді зібралися до мене всі, хто боявся слів Бога Ізраїлевого з причини переступу переселенців, і я сидів у сумі до вечірньої жертви.
5: А під час вечірньої жертви я встав з місця нарікання мого, і в розідраному нижньому і верхньому одязі упав на коліна мої і простяг руки мої до Господа Бога мого
6: і сказав: Боже мій! соромлюся і боюся підняти лице моє до Тебе, Боже мій, тому що беззаконня наші стали вище голови, і провина наша зросла до небес.
7: Від днів батьків наших ми у великій провині до цього дня, і за беззаконня наші віддані були ми, царі наші, священики наші, в руки царів іноземних, під меч, у полон і на пограбування і на посоромлення, як це і нині.
8: І ось, через короткий час, дароване нам помилування від Господа Бога нашого, і Він залишив у нас трохивцілілих і дав нам утвердитися на місці святині Його, і просвітив очі наші Бог наш, і дав нам ожити трохи в рабст­ві нашому.
9: Ми— раби, але й у раб­стві нашому не залишив нас Бог наш. І схилив Він до нас милість царів перських, щоб вони дали нам ожити, спорудити дім Бога нашого і відновити його з руїн його, і дали нам огородження в Юдеї й у Єрусалимі.
10: І нині, що скажемо ми, Боже наш, після цього? Бо ми відступили від заповідей Твоїх,
11: які заповідав Ти через рабів Твоїх пророків, говорячи: земля, у яку ви йдете, щоб оволодіти нею, земля нечиста, вона осквернена нечистотою іноплемінних народів, їх мерзотами, якими вони наповнили її від краю до краю в оскверненнях своїх.
12: Отже, дочок ваших не видавайте за синів їхніх, і дочок їхніх не беріть за синів ваших, і не шукайте миру їхнього і благ їхніх повіки, щоб укріпитися вам і насичуватися благами землі тієї і передати її у спадщину синам вашим повіки.
13: І після всього, що спіткало нас за злі діла наші і за велику провину нашу,— тому що Ти, Боже наш, пощадив нас не мірою беззаконня нашого і дав нам таке визволення,—
14: невже ми знову будемо порушувати заповіді Твої і вступати в родинні зв’язки з цими мерзенними народами? Чи не прогніваєшся Ти на нас навіть до знищення нас, так що не буде вцілілих і не буде спасіння?
15: Господи Боже Ізраїлів! праведний Ти. Бо ми залишилися уцілілими до цього дня; і ось ми в беззаконнях наших перед лицем Твоїм, хоча після цього не належало б нам стояти перед лицем Твоїм.