Біблія українською мовою

Книга пророка Єзекіїля

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 37
1: Була на мені рука Господа, і Господь вивів мене духом і поставив мене серед поля, і воно було повне кісток,
2: і обвів мене навколо біля них, і ось дуже багато їх на поверхні поля, і ось вони дуже сухі.
3: І сказав мені: сину людський! чи оживуть кістки ці? Я сказав: Гос­поди Боже! Ти знаєш це.
4: І сказав мені: проречи пророцтво на кістки ці і скажи їм: «кістки сухі! слухайте слово Господнє!»
5: Так говорить Гос­подь Бог кісткам цим: ось, Я введу дух у вас, і оживете.
6: І обкладу вас жилами, і вирощу на вас плоть, і покрию вас шкірою, і введу у вас дух, і оживете, і пізнаєте, що Я Господь.
7: Я вирік пророцтво, як повелено було мені; і коли я пророкував, зчинився шум, і ось рух, і стали зближатися кістки, кістка з кісткою своєю.
8: І бачив я: і ось, жили були на них, і плоть виросла, і шкіра покрила їх зверху, а духу не було у них.
9: Тоді сказав Він мені: проречи пророцтво духу, проречи пророцтво, сину людський, і скажи духу: так говорить Господь Бог: від чотирьох вітрів прийди, ду́ше, і дихни на цих убитих, і вони оживуть.
10: І я вирік пророцтво, як Він повелів мені, і ввійшов у них дух, і вони ожили, і стали на ноги свої— дуже, дуже велике полчище.
11: І сказав Він мені: сину людський! кістки ці— весь дім Ізраїлів. Ось, вони говорять: «зсохли­ кістки наші, і загинула надія наша, ми відірвані від кореня».
12: Тому виречи пророцтво і скажи їм: так говорить Господь Бог: ось, Я відкрию гроби ваші і виведу вас, народ Мій, з гробів ваших і введу вас у землю Ізраїлеву.
13: І пізнаєте, що Я Господь, коли відкрию гроби ваші і виведу вас, народ Мій, із гробів ваших,
14: і вкладу у вас дух Мій, і оживете, і поміщу вас на землі вашій, і пізнаєте, що Я, Господь, сказав це— і зробив,— говорить Господь.
15: І було до мене слово Господнє:
16: ти ж, сину людський, візьми собі один жезл і напиши на ньому: «Іуді й синам Ізраїлевим, союзним з ним»; і ще візьми жезл і напиши на ньому:­ «Йосифу»: це жезл Єфрема і всього дому Ізраїлевого, союзного з ним.
17: І склади їх у себе один з одним в один жезл, щоб вони у руці твоїй були одне.
18: І коли запитають у тебе сини народу твого: «чи не поясниш нам, що це у тебе?»,
19: тоді скажи їм: так говорить Господь Бог: ось, Я візьму жезл Йосифів, який у руці Єфрема і союзних з ним колін Ізраїлевих, і прикладу їх до нього, до жезла Іуди, і зроблю їх одним жезлом, і будуть одне у руці Моїй.
20: Ко­ли ж обидва жезли, на яких ти напишеш, будуть у руці твоїй перед очима їх,
21: то скажи їм: так говорить Господь Бог: ось, Я візьму синів Ізраїлевих із середовища народів, між якими вони знаходяться, і зберу їх звідусюди і приведу їх у землю їхню.
22: На цій землі, на горах Ізраїля Я зроблю їх одним народом, і один Цар буде царем у всіх них, і не будуть більше двома народами, і вже не будуть надалі розділятися на два царства.
23: І не будуть вже осквернювати себе ідолами своїми і мерзотами своїми і всякими пороками своїми, і звільню їх з усіх місць проживання їх, де вони гріши­ли, і очищу їх, і будуть Моїм народом, і Я буду їхнім Богом.
24: А раб Мій Давид буде Царем над ними і Пастирем усіх їх, і вони будуть ходи­ти за заповідями Моїми, і устави Мої будуть дотримувати і виконувати їх.
25: І будуть жити на землі, яку Я дав рабу Моєму Якову, на якій жили батьки їхні; там будуть жити во­ни і діти їхні, і діти дітей їхніх повіки; і раб Мій Давид буде князем­ у них вічно.
26: І укладу з ними завіт ми­ру, завіт вічний буде з ними. І влаштую їх, і розмножу їх, і поставлю серед них святилище Моє навіки.
27: І буде у них оселя Моя, і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом.
28: І пізнають народи, що Я Господь, Який освячує Ізраїля, коли святилище Моє буде серед них повіки.
1: Була на мені рука Господа, і Господь вивів мене духом і поставив мене серед поля, і воно було повне кісток,
2: і обвів мене навколо біля них, і ось дуже багато їх на поверхні поля, і ось вони дуже сухі.
3: І сказав мені: сину людський! чи оживуть кістки ці? Я сказав: Гос­поди Боже! Ти знаєш це.
4: І сказав мені: проречи пророцтво на кістки ці і скажи їм: «кістки сухі! слухайте слово Господнє!»
5: Так говорить Гос­подь Бог кісткам цим: ось, Я введу дух у вас, і оживете.
6: І обкладу вас жилами, і вирощу на вас плоть, і покрию вас шкірою, і введу у вас дух, і оживете, і пізнаєте, що Я Господь.
7: Я вирік пророцтво, як повелено було мені; і коли я пророкував, зчинився шум, і ось рух, і стали зближатися кістки, кістка з кісткою своєю.
8: І бачив я: і ось, жили були на них, і плоть виросла, і шкіра покрила їх зверху, а духу не було у них.
9: Тоді сказав Він мені: проречи пророцтво духу, проречи пророцтво, сину людський, і скажи духу: так говорить Господь Бог: від чотирьох вітрів прийди, ду́ше, і дихни на цих убитих, і вони оживуть.
10: І я вирік пророцтво, як Він повелів мені, і ввійшов у них дух, і вони ожили, і стали на ноги свої— дуже, дуже велике полчище.
11: І сказав Він мені: сину людський! кістки ці— весь дім Ізраїлів. Ось, вони говорять: «зсохли­ кістки наші, і загинула надія наша, ми відірвані від кореня».
12: Тому виречи пророцтво і скажи їм: так говорить Господь Бог: ось, Я відкрию гроби ваші і виведу вас, народ Мій, з гробів ваших і введу вас у землю Ізраїлеву.
13: І пізнаєте, що Я Господь, коли відкрию гроби ваші і виведу вас, народ Мій, із гробів ваших,
14: і вкладу у вас дух Мій, і оживете, і поміщу вас на землі вашій, і пізнаєте, що Я, Господь, сказав це— і зробив,— говорить Господь.
15: І було до мене слово Господнє:
16: ти ж, сину людський, візьми собі один жезл і напиши на ньому: «Іуді й синам Ізраїлевим, союзним з ним»; і ще візьми жезл і напиши на ньому:­ «Йосифу»: це жезл Єфрема і всього дому Ізраїлевого, союзного з ним.
17: І склади їх у себе один з одним в один жезл, щоб вони у руці твоїй були одне.
18: І коли запитають у тебе сини народу твого: «чи не поясниш нам, що це у тебе?»,
19: тоді скажи їм: так говорить Господь Бог: ось, Я візьму жезл Йосифів, який у руці Єфрема і союзних з ним колін Ізраїлевих, і прикладу їх до нього, до жезла Іуди, і зроблю їх одним жезлом, і будуть одне у руці Моїй.
20: Ко­ли ж обидва жезли, на яких ти напишеш, будуть у руці твоїй перед очима їх,
21: то скажи їм: так говорить Господь Бог: ось, Я візьму синів Ізраїлевих із середовища народів, між якими вони знаходяться, і зберу їх звідусюди і приведу їх у землю їхню.
22: На цій землі, на горах Ізраїля Я зроблю їх одним народом, і один Цар буде царем у всіх них, і не будуть більше двома народами, і вже не будуть надалі розділятися на два царства.
23: І не будуть вже осквернювати себе ідолами своїми і мерзотами своїми і всякими пороками своїми, і звільню їх з усіх місць проживання їх, де вони гріши­ли, і очищу їх, і будуть Моїм народом, і Я буду їхнім Богом.
24: А раб Мій Давид буде Царем над ними і Пастирем усіх їх, і вони будуть ходи­ти за заповідями Моїми, і устави Мої будуть дотримувати і виконувати їх.
25: І будуть жити на землі, яку Я дав рабу Моєму Якову, на якій жили батьки їхні; там будуть жити во­ни і діти їхні, і діти дітей їхніх повіки; і раб Мій Давид буде князем­ у них вічно.
26: І укладу з ними завіт ми­ру, завіт вічний буде з ними. І влаштую їх, і розмножу їх, і поставлю серед них святилище Моє навіки.
27: І буде у них оселя Моя, і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом.
28: І пізнають народи, що Я Господь, Який освячує Ізраїля, коли святилище Моє буде серед них повіки.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 34
1: І було до мене слово Господнє:
2: сину людський! виречи пророцтво на пастирів Ізраїлевих, виречи пророцтво і скажи їм, пастирям: так говорить Господь Бог: горе пастирям Ізраїлевим, які пасли себе самих! чи не стадо повинні пасти пастирі?
3: Ви їли жир і вовною одягалися, відгодованих овець за­­колювали, а стада не пасли.
4: Слаб­ких не зміцнювали, і хворої вівці не лікували, і пораненої не перев’язували, і вкраденої не повертали, і загубленої не шукали, а правили ними з насильством і жорстокістю.
5: І розсіялися вони без пастиря і, розсіявшись, зробилися поживою всякому звіру польовому.
6: Блукають вівці Мої по всіх горах і по усякому високому пагорбі, і по всьому лиці землі розсіялися вівці Мої, і ніхто не розвідує про них, і ніхто не шукає їх.
7: Тому, пастирі, вислухайте слово Господнє.
8: Живу Я!— говорить Гос­подь Бог; за те, що вівці Мої залишені були на розкрадання і без пастиря зробилися вівці Мої поживою всякого звіра польового, і пастирі Мої не шукали овець Моїх, і пасли пастирі самих себе, а овець Моїх не пасли,—
9: за те, пастирі, вислухайте слово Господнє.
10: Так гово­рить Господь Бог: ось, Я— на пастирів, і стягну овець Моїх від руки їх, і не дам їм більше пасти овець, і не будуть більше пастирі пасти самих себе, і вивергну овець Моїх із щелеп їхніх, і не будуть вони їжею їх.
11: Бо так говорить Господь Бог: ось, Я Сам знайду овець Моїх і огляну їх.
12: Як пастух перевіряє стадо своє у той день, коли знаходиться серед стада свого розсіяного, так Я перегляну овець Моїх і визволю їх із усіх місць, в яких вони були розсіяні у день хмарний і похмурий.
13: І виведу їх з народів, і зберу їх із країн, і приведу їх у землю їх, і буду пасти їх на горах Ізраїлевих, біля потоків і на всіх населених місцях землі цієї.
14: Буду пасти їх на доброму пасовищі, і загін їх буде на високих горах Ізраїлевих; там вони будуть відпочивати у доброму загоні і будуть пас­тися на рясному пасовищі, на горах Ізраїлевих.
15: Я буду пасти овець Моїх і Я буду заспокоювати їх,— говорить Господь Бог.
16: Загублену розшукаю і вкрадену поверну, і поранену перев’яжу, і хвору зміцню, а розжирілу і буйну знищу; буду пасти їх за правдою.
17: Вас же, вівці Мої,— так говорить Господь Бог,— ось, Я буду судити між вівцею і вівцею, між бараном і козлом.
18: Хіба мало вам того, що пасетеся на доброму пасовищі, а тим часом решту на пасовищі вашому топчете ногами вашими, п’єте чисту воду, а решту каламутите ногами вашими,
19: так що вівці Мої повинні годуватися тим, що потоптане ногами вашими, і пити те, що скаламучене ногами вашими?
20: Тому так говорить їм Господь Бог: ось, Я Сам буду судити між вівцею повною й вівцею худою.
21: Оскільки ви штовхаєте боком і пле­чем, і рогами своїми б’єте всіх слабких, доки не виштовхнете їх геть,—
22: то Я спасу овець Моїх, і їх не будуть уже розкрадати, і буду судити між вівцею і вівцею.
23: І поставлю над ними одного пастиря, який буде пасти їх, раба Мого Давида; він буде пасти їх і він буде у них пастирем.
24: І Я, Гос­подь, буду їхнім Богом, і раб Мій Давид буде князем серед них. Я, Господь, сказав це.
25: І укладу з ними завіт миру і прожену з землі лютих звірів, так що безпечно будуть жити у степу і спати у лісах.
26: Дарую їм і околицям пагорба Мого благословення, і дощ буду посилати у свій час; це будуть дощі благословення.
27: І польове дерево буде давати плід свій, і земля буде давати плоди свої; і будуть вони безпечні на землі своїй, і пізнають, що Я Господь, коли скрушу зв’язки ярма їх і визволю їх від руки поневолювачів їх.
28: Вони не будуть вже здобиччю для народів, і польові звірі не будуть пожирати їх; вони будуть жити безпечно, і ніхто не буде страшити їх.
29: І виро­щу у них насадження славне, і не бу­дуть уже гинути від голоду на зем­лі і терпіти посоромлення від народів.
30: І пізнають, що Я, Господь Бог їх, з ними, і вони, дім Ізраїлів, Мій народ,— говорить Господь Бог,
31: і що ви— вівці Мої, вівці пастви Моєї; ви— люди, а Я Бог ваш,— говорить Господь Бог.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 11
1: І підняв мене дух, і привів мене до східних воріт дому Гос­поднього, які повернені на схід. І ось, біля входу у ворота двадцять п’ять чоловік; і між ними я бачив Іазанію, сина Азурового, і Фалтію, сина Ванеєвого, князів народу.
2: І Він сказав мені: сину людський! ось люди, у яких на думці беззаконня і які дають злу пораду у місті цьому,
3: говорячи: «ще не близько; будемо будувати доми; воно* казан, а ми м’ясо».
4: Тому проречи на них пророцт­во, пророкуй, сину людський.
5: І зійшов на мене Дух Господній і сказав мені: скажи, так говорить Господь: що говорите ви, доме Ізраїлів, і що на думку вам приходить, це Я знаю.
6: Багато вбитих ваших ви поклали у цьому місті і вулиці його наповнили трупами.
7: Тому так говорить Господь Бог: убиті ваші, яких ви поклали серед нього, є м’ясо, а воно— казан; але вас Я виведу з нього.
8: Ви боїтеся меча, і Я наведу на вас меч,— говорить Господь Бог.
9: І виведу вас з нього, і віддам вас у руки чужих, і вчиню над вами суд.
10: Від меча впадете; на межах Ізраїлевих будуть судити вас, і пізнаєте, що Я Господь.
11: Воно не буде для вас казаном, і ви не будете м’ясом у ньому; на межах Ізраїлевих буду судити вас.
12: І пізнаєте, що Я Господь; бо за заповідями Моїми ви не ходили й уставів Моїх не виконували, а жили за уставами народів, які оточу­ють вас.
13: І було, коли я пророкував,­ Фалтія, син Ванеїв, помер. І упав я на лице, і заволав гучним голосом, і сказав: о, Господи Боже! невже Ти хочеш до кінця знищити залишок Ізраїлю?
14: І було до мене слово Господнє:
15: сину людський! твоїм братам, твоїм братам, твоїм єдинокровним і всьому дому Ізраїлевому, усім їм говорять ті, що живуть у Єрусалимі: «живіть далеко від Господа; нам у володіння віддана ця земля».
16: На це скажи: так говорить Господь Бог: хоч Я і віддалив їх до народів і хоч розсіяв їх по землях, але Я буду для них якимось святилищем у тих землях, куди пішли вони.
17: Потім скажи: так говорить Господь Бог: Я зберу вас із народів, і поверну вас із земель, в яких ви розсіяні; і дам вам землю Ізраїлеву.
18: І прийдуть туди, і викинуть з неї всі мерзоти її і всі гидоти її.
19: І дам їм серце єдине, і дух новий вкладу в них, і візьму з плоті їх серце кам’яне, і дам їм серце плотське,
20: щоб вони ходили за заповідями Моїми, і дотримувалися уставів Моїх, і виконували їх; і будуть Моїм народом, а Я буду їхнім Богом.
21: А чиє серце захопиться мерзотами їх і гидотами їх, поведін­ку тих оберну на їхню голову,— говорить Господь Бог.
22: Тоді херувими підняли крила свої, і колеса поряд з ними; і слава Бога Ізраїлевого вгорі над ними.
23: І піднялася слава Господа із середовища міста і зупинилася над горою, яка на схід від міста.
24: І дух підняв мене і переніс мене у Халдею, до переселенців, у видінні, Духом Божим. І відійшло від мене видіння, яке я бачив.
25: І я переказав переселенцям усі слова Господа, які Він відкрив мені.