Біблія українською мовою

Книга пророка Єзекіїля

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 21
1: І було до мене слово Господ­нє:
2: сину людський! поверни лице твоє до Єрусалима і промов слово на святилища, і виречи пророцтво на землю Ізраїлеву,
3: і скажи­ землі Ізраїлевій: так говорить Господь Бог: ось, Я— на тебе, і витягну меч Мій з піхов його і знищу в тебе праведного і нечестивого.
4: А для того, щоб знищити у тебе праведного і нечестивого, меч Мій з піхов своїх піде на всяку плоть від півдня до півночі.
5: І пізнає всяка плоть, що Я, Господь, витяг меч Мій з піхов його, і він уже не повернеться.
6: Ти ж, сину людський, стогни, скрушуючи стегна твої, і у го́рі стогни перед очима їхніми.
7: І коли скажуть тобі: «чого ти стогнеш?», скажи: «від чутки, що йде»,— і розтане всяке серце, і всі руки опустяться, і всякий дух знеможе, й усі коліна затремтять, як вода. Ось, це прийде і збудеться,— говорить Господь Бог.
8: І було до мене слово Господнє:
9: сину людський! виречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог: скажи: меч, меч нагострений і вичищений;
10: нагострений для того, щоб більше заколоти; вичищений, щоб блищав, як блискавка. Чи раді­ти нам, що жезл сина Мого зневажає­ всяке дерево?
11: Я дав його вичистити, щоб узяти у руку; уже нагострений цей меч і вичищений, щоб віддати його у руку вбивці.
12: Стогни і ридай, сину людський, бо він— на народ Мій, на всіх князів Ізраїля; вони віддані будуть під меч з народом Моїм; тому вдаряй себе по стегнах.
13: Бо він уже випробуваний. І що, коли він зневажає і жезл? цей не встоїть,— говорить Господь Бог.
14: Ти ж, сину людський, пророкуй і вдаряй рукою об руку; і подвоїться меч і потроїться, меч на тих, яких уражають, меч на поразку великого,­ який проникає в нутрощі осель їх.
15: Щоб розтанули серця і щоб полег­лих було більше, Я біля всіх воріт їх поставлю грізний меч, о, горе! блискучий, як блискавка, нагострений для заколення.
16: Зберися і йди праворуч або йди ліворуч, куди б не обернулося лице твоє.
17: І Я буду плескати у долоні й угамую гнів Мій; Я, Господь, сказав.
18: І було до мене слово Господнє:
19: і ти, сину людський, уяви собі дві дороги, по яких слід іти мечу царя Вавилонського,— обидві вони повинні виходити з однієї землі; і накресли руку, накрес­ли­ на початку доріг до міст.
20: Уяви дорогу, по якій меч ішов би у Равву синів Аммонових і в Юдею, в укріплений Єрусалим;
21: тому що цар Вави­лонський зупинився на роздоріжжі, на початку двох доріг, для ворожіння: трясе стріли, запитує терафимів, розглядає печінку.
22: У правій руці у нього жереб: «у Єрусалим», де слід поставити тарани, відкрити для побоїща вуста, піднести голос для воєнного крику, підвести тарани до воріт, насипати вал, побудувати облогові вежі.
23: Це ворожіння здалося в очах їх неправдивим; але оскіль­ки вони клялися клятвою, то він, згадавши про таке їхнє віроломство, вирішив узяти його.
24: Тому так говорить Господь Бог: оскільки ви самі приводите на пам’ять беззаконня ваше, роблячи явними злочини ваші, виставляючи на вид гріхи ваші в усіх ділах ваших, і самі приводите це на пам’ять, то ви будете взяті руками.
25: І ти, недостойний, злочинний вождь Ізраїля, день якого настав нині, коли нечестю його буде покладено кінець!
26: Так говорить Господь Бог: зніми із себе діадему і поклади вінець; цього вже не буде; принижене піднесеться і високе принизиться.
27: Скину, скину, скину і його не буде, доки не прийде Той, Ко­му належить він, і Я дам Йому.
28: І ти, сину людський, проречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог про синів Аммона і про ганьбу їх; і скажи: меч, меч оголений для заколення, вичищений для знищення, щоб блищав, як блискав­ка,
29: щоб, тоді як представляють тобі пусті видіння і неправдиво ворожать тобі, і тебе доклав до обезголовлених нечестивців, день яких настав, коли нечестю їх буде покладений кінець.
30: Чи повернути його у піхви його?— на місці, де ти створений, на землі походження твого буду судити тебе:
31: і виллю на тебе обурення Моє, дихну на тебе вогнем люті Моєї і віддам тебе до рук людей лютих, досвідчених у вбивстві.
32: Ти будеш поживою вогню, кров твоя залишиться на землі; не будуть і згадувати про тебе; бо Я, Господь, сказав це.