Біблія українською мовою

Книга Вихід

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 8
1: І сказав Господь Мойсеєві: піди до фараона і скажи йому: так говорить Господь: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння;
2: якщо ж ти не погодишся відпус­тити, то ось, Я уражаю всю область твою жабами;
3: і закишить ріка жабами, і вони вийдуть і ввійдуть у дім твій, і в спальню твою, і на постіль твою, і в доми рабів твоїх і народу твого, і в печі твої, й у діжі твої,
4: і на тебе, і на народ твій, і на всіх рабів твоїх зійдуть жаби.
5: І сказав Господь Мойсею: скажи Аарону [братові твоєму]: простягни руку твою з жезлом твоїм на ріки, на потоки і на озера і виведи жаб на землю Єгипетську.
6: Аарон простяг руку свою на води єгипетські [і вивів жаб]; і вийшли жаби і покрили землю Єгипетську.
7: Те саме зробили і волхви [єгипетські] чарами своїми і вивели жаб на землю Єгипетську.
8: І покликав фараон Мойсея й Аарона і сказав: помоліться [за мене] Господу, щоб Він видалив жаб від мене і від народу мого, і я відпущу народ ізраїльський принести жертву Господу.
9: Мойсей сказав фараонові: признач мені сам, коли помолитися за тебе, за рабів твоїх і за народ твій, щоб жаби зникли в тебе, [у народу твого,] у домах твоїх, і залишилися тільки в ріці.
10: Він сказав: завтра. Мойсей відповів: буде за словом твоїм, щоб ти дізнався, що нема нікого, як Господь Бог наш;
11: і зникнуть жаби від тебе, від домів твоїх [і з полів], і від рабів твоїх і від твого народу; тільки в ріці вони залишаться.
12: Мойсей і Аарон вийшли від фараона, і Мойсей помолився до Господа про жаб, яких Він навів на фараона.
13: І вчинив Господь за словом Мойсея: жаби вимерли в домах, у дворах і на полях [їх];
14: і зібрали їх у купи, і засмерділа земля.
15: І побачив фараон, що зробилося полегшення, і озлобив серце своє, і не послухав їх, як і говорив Господь.
16: І сказав Господь Мойсеєві: скажи Аарону: простягни [рукою] жезл твій і вдар у порох земний, і [будуть мошки на людях і на худобі і на фараоні, і в домі його і на рабах його, весь порох земний] зробиться мошками по всій землі Єгипетській.
17: Так вони і зробили: Аарон простяг руку свою з жезлом своїм і вдарив у порох земний, і з’явились мошки на лю­дях і на худобі. Весь порох земний зробився мошками по всій землі Єгипетській.
18: Намагалися також і волх­ви чарами своїми викликати мошок, але не могли. І були мошки на людях і на худобі.
19: І сказали волхви фараонові: це перст Божий. Але серце фараонове озлобилося, і він не послухав їх, як і говорив Господь.
20: І сказав Господь Мойсеєві: завт­ра встань рано і з’явися перед лице фараона. Ось, він піде до води, і ти скажи йому: так говорить Господь: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння [у пустелі];
21: а якщо не відпустиш народу Мого, то ось, Я пошлю на тебе і на рабів твоїх, і на народ твій, і в доми твої песячих мух, і наповняться доми єгиптян песячими мухами і сама земля, на якій вони живуть;
22: і відділю в той день землю Гесем, на якій перебуває народ Мій, і там не буде песячих мух, щоб ти знав, що Я Господь [Бог] серед [усієї] землі;
23: Я зроблю поділ між народом Моїм і між народом твоїм. Завтра буде це знамення [на землі].
24: Так і зробив Господь: налетіло безліч песячих мух у дім фараонів, і в доми рабів його, і на всю землю Єгипетську: гинула земля від песячих мух.
25: І покликав фараон Мойсея й Аарона і сказав: підіть, принесіть жертву [Господу] Богу вашому в цій землі.
26: Але Мойсей сказав: не можна цього зробити, бо огидне для єгиптян жертвоприношення наше Господу, Богу нашому: якщо ми огидну для єгиптян жертву станемо приносити на очах їхніх, то чи не поб’ють вони нас камінням?
27: ми підемо в пустелю, на три дні шляху, і принесемо жертву Господу, Богу нашому, як скаже нам [Господь].
28: І сказав фараон: я відпущу вас принести жертву Господу Богу вашому в пустелі, тільки не йдіть далеко; помоліться за мене [Господу].
29: Мойсей сказав: ось, я виходжу від тебе і помолюсь Господу [Богу], і зникнуть песячі мухи від фараона, і від рабів його, і від народу його завтра, тільки­ фараон нехай перестане обманювати, не відпускаючи народ принести жертву Господу.
30: І вийшов Мойсей від фараона і помолився Гос­поду.
31: І зро­бив Господь за словом Мойсея і відігнав песячих мух від фараона, від рабів його і від народу його: не залишилося жодної.
32: Але фараон озлобив серце своє і цього разу і не відпустив народ.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9
1: І сказав Господь Мойсеєві: піди до фараона і скажи йому: так говорить Господь, Бог євреїв: відпус­ти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння;
2: бо якщо ти не захочеш відпустити [народ Мій] і ще будеш утримувати його,
3: то ось, рука Гос­подня буде на худобі твоїй, яка у полі, на конях, на ослах, на верблюдах, на волах і вівцях: буде моро­виця дуже тяжка;
4: і розділить Господь [у той час] худобу ізраїльську і худобу єгипетську, і з усієї [худоби] синів Ізраїлевих не помре нічого.
5: І призначив Господь час, сказавши: завтра зробить це Господь у зем­лі цій.
6: І зробив це Господь на другий день, і вимерла вся худоба єгипетська; з худоби ж синів Ізраїлевих не померло нічого.
7: Фараон послав дізнатися, і ось, з [усієї] худоби [синів] Ізраїлевих не померло нічого. Але серце фараонове озлобилося, і він не відпустив народ.
8: І сказав Господь Мойсеєві й Ааро­ну: візьміть по повній жмені попелу з печі, і нехай кине його Мойсей до неба на очах фараона [і рабів його];
9: і здійметься курява по всій землі Єгипетській, і буде на людях і на худобі запалення з наривами, в усій землі Єгипетській.
10: Вони взяли по­піл з печі і постали перед лицем фа­раона. Мойсей кинув його до неба, і зробилося запалення з наривами на людях і на худобі.
11: І не могли волх­ви устояти перед Мойсеєм через запалення, тому що запалення було на волхвах і на всіх єгип­тянах.
12: Але Господь озлобив серце фараона, і він не послухав їх, як і говорив Господь Мойсеєві.
13: І сказав Господь Мойсеєві: завт­ра встань рано і з’явися перед лице фараона, і скажи йому: так говорить Господь, Бог євреїв: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння;
14: бо цього разу Я пошлю всі виразки Мої в серце твоє, і на рабів твоїх, і на народ твій, щоб ти дізнав­ся, що немає подібного до Мене на всій землі;
15: якби Я простяг руку Мою, то вразив би тебе і народ твій виразкою, і ти знищений був би на землі:
16: але для того Я зберіг тебе, щоб показати на тобі силу Мою, і щоб сповіщено було ім’я Моє по всій землі;
17: ти ще протистоїш народу Моєму, щоб не відпускати його,—
18: ось, Я пошлю завтра, у цей самий час, град дуже сильний, якому подіб­ного не було в Єгипті з дня заснування його донині;
19: отже, пошли зібрати отари твої й усе, що є в тебе в полі: на всіх людей і худобу, що залишаться в полі і не зберуться в домах, упаде град, і вони помруть.
20: Ті з рабів фараонових, які убоялися слова Господнього, поспіхом зібрали рабів своїх і отари свої в доми;
21: а хто не звернув серця свого до слів Господа, той залишив рабів своїх і отари свої в полі.
22: І сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою до неба, й упаде град на всю землю Єгипетську, на людей, на худобу і на всю траву польову в землі Єгипетській.
23: І простяг Мойсей жезл свій до неба, і Господь зробив грім і град, і вогонь розливався по землі; і послав Господь град на [всю] землю Єгипетську;
24: і був град і вогонь між градом, [град] дуже сильний, якого не було у всій землі Єгипетській з часу заселення її.
25: І побив град по всій землі Єгипетській усе, що було в полі, від людини до худоби, і всю траву польову побив град, і всі дерева в полі поламав [град];
26: тільки в землі Гесем, де жили сини Ізраїлеві, не було граду.
27: І послав фараон, і покликав Мойсея й Аарона, і сказав їм: цього разу я згрішив; Господь праведний, а я і народ мій винні;
28: помоліться [за мене] Господу: нехай припиняться громи Божі і град [і вогонь на зем­лі], і відпущу вас і не буду більше затримувати.
29: Мойсей сказав йому: як тільки я вийду з міста, простягну руки мої до Господа [на небо], громи припиняться, і граду [і дощу] більше не буде, щоб ти пізнав, що Господня земля;
30: але я знаю, що ти і раби твої ще не убоїтесь Господа Бога.
31: Льон і ячмінь були побиті, тому що ячмінь виколосився, а льон засеменився;
32: а пшениця і жито не побиті, тому що вони були пізні.
33: І вийшов Мойсей від фараона із міста і простяг руки свої до Господа, і припинилися грім і град, і дощ перестав литися на землю.
34: І побачив фараон, що перестав дощ і град і грім, і продовжував грішити, і обтяжив сер­це своє сам і раби його.
35: І озлобилося серце фараона [і рабів його], і він не відпустив синів Ізраїлевих, як і говорив Господь через Мойсея.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 10
1: І сказав Господь Мойсеєві: ввійди до фараона, бо Я обтяжив серце його і серце рабів його, щоб явити між ними ці знамення Мої,
2: і щоб ти розповідав сину твоєму і сину сина твого про те, що Я зробив у Єгипті, і про знамення Мої, які Я показав у ньому, і щоб ви знали, що Я Господь.
3: Мойсей і Аарон прийшли до фараона і сказали йому: так говорить Господь, Бог євреїв: чи довго ти не смиришся переді Мною? відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння;
4: а якщо ти не відпустиш народу Мого, то ось, завт­ра [у цей самий час] Я наведу сарану на [всю] твою область:
5: вона покриє лице землі так, що не можна буде бачити землі, і поїсть у вас [усе], що залишилося [на землі], що уцілі­ло від граду; об’їсть також усі дерева, що ростуть у вас на полі,
6: і наповнить доми твої, доми всіх рабів твоїх і [усі] доми всіх єгиптян, чого не бачили батьки твої, ні батьки батьків твоїх з дня, як живуть на землі, навіть до цього дня. [Мойсей] обернувся і вийшов від фараона.
7: Тоді раби фараонові сказали йому: чи довго він буде мучити нас? відпусти цих людей, нехай вони звершать служіння Господу, Богу своєму; невже ти ще не бачиш, що Єгипет гине?
8: І повернули Мойсея й Аарона­ до фараона, і [фараон] сказав їм: пі­діть, звершіть служіння Господу, Богу вашому; хто ж і хто піде?
9: І сказав Мойсей: підемо з малолітніми нашими і старими нашими, з синами нашими і дочками нашими, і з вівцями­ нашими і з волами нашими підемо, тому що у нас свято Господу [Богу нашому].
10: [Фараон] сказав їм: нехай буде так, Господь з вами! я готовий відпустити вас: але навіщо з діть­ми? бачите, у вас недобрий намір!
11: ні: підіть одні чоловіки і звершіть служіння Господу, тому що ви цього просили. І вигнали їх від фараона.
12: Тоді Господь сказав Мойсеєві: простягни руку твою на землю Єгипетську, і нехай нападе сарана на землю Єгипетську і поїсть усю траву земну [і всі плоди дерев], усе, що вціліло від граду.
13: І простяг Мойсей жезл свій на землю Єгипетську, і Господь навів на цю землю східний вітер, який продовжувався весь той день і всю ніч. Настав ранок, і східний вітер наніс сарану.
14: І напала сарана на всю землю Єгипетську і лягла по всій країні Єгипетській у великій кількості: раніше не бувало такої сарани, і після цього не буде такої;
15: вона покрила лице всієї землі, так що землі не було видно, і поїла всю траву земну і всі плоди дерев, що вціліли від граду, і не залишилося ніякої зелені ні на деревах, ні на траві польовій по всій землі Єгипетській.
16: Фараон поспіхом прикликав Мойсея й Аарона і сказав: згрішив я перед Господом, Богом вашим, і перед вами;
17: тепер простіть гріх мій ще раз і помоліться Господу Богу вашому, щоб Він тільки відвернув від мене цю смерть.
18: [Мойсей] вийшов від фараона і помолився Господу.
19: І підняв Господь із протилежного боку західний дуже сильний вітер, і він поніс сарану і кинув її в Червоне море: не залишилося жодної сарани у всій країні Єгипетській.
20: Але Господь озлобив серце фараона, і він не відпустив синів Ізраїлевих.
21: І сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою до неба, і буде тем­рява на землі Єгипетській, відчутна пітьма.
22: Мойсей простяг руку свою до неба, і була густа темрява по всій землі Єгипетській три дні;
23: не бачили одне одного, і ніхто не вставав з місця свого три дні; у всіх же синів Ізраїлевих було світло в житлах їхніх.
24: Фараон покликав Мойсея [й Аарона] і сказав: підіть, звершіть служіння Господу [Богу вашому], нехай тільки залишиться дрібна і велика худоба ваша, а діти ваші ­не­­­хай ідуть з вами.
25: Але Мойсей сказав:­ [ні,] дай також у руки наші жерт­ви і всепалення, щоб принести Господу Богу нашому;
26: нехай підуть­ і стада наші з нами, не залишиться ні копита; тому що з них ми візьмемо на жертву Господу, Богу нашому; але доки не прийдемо туди, ми не знаємо, що принести в жертву­ Господу [Богу нашому].
27: І озлобив Господь серце фараона, і він не захотів відпустити їх.
28: І сказав йому фараон: вийди від мене; бережися, не з’являйся більше перед лицем моїм; у той день, коли ти побачиш лице моє, помреш.
29: І сказав Мойсей: як сказав ти, так і буде; я не побачу більше лиця твого.