Біблія українською мовою

Книга Вихід

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5
1: Після цього Мойсей і Аарон прийшли до фараона і сказали [йому]: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені свято в пустелі.
2: Але фа­раон сказав: хто такий Господь, щоб я послухався голосу Його і від­пустив [синів] Ізраїля? я не знаю Гос­пода й Ізраїля не відпущу.
3: Вони сказали [йому]: Бог євреїв покликав нас; відпусти нас у пустелю на три дні шляху принести жертву Господу, Богу нашому, щоб Він не уразив нас моровицею, або мечем.
4: І сказав­ їм цар Єгипетський: для чого ви, Мойсей і Аарон, відволікаєте народ [мій] від справ його? ідіть [кожен з вас] на свою роботу.
5: І сказав фараон: ось, народ у землі цій численний, і ви відволікаєте його від роботи його.
6: І в той же день фараон дав повеління приставникам над народом і наглядачам, говорячи:
7: не давайте надалі народу соломи для вироб­лення цегли, як учора і третього дня, нехай вони самі ходять і збирають собі солому,
8: а цеглин накладіть на них ту саму визначену кількість, яку вони виробляли вчора і третього дня, і не зменшуйте; вони бездіяльні, тому і кричать: підемо, принесемо жертву Богу нашому;
9: дати їм більше роботи, щоб вони працювали і не займалися пустими речами.
10: І вийшли приставники народу і наглядачі його і сказали народу: так говорить фараон: не даю вам соломи;
11: самі підіть, беріть собі солому, де знайдете, а робота ваша ніскільки не зменшується.
12: І розсіявся народ по всій землі Єгипетській збирати жниво замість соломи.
13: Приставники ж примушували [їх], говорячи: виконуйте [визначену] роботу свою щодня, як і тоді, коли була у вас солома.
14: А наглядачів із синів Ізраїлевих, яких поставили над ними приставники фараонові, били, говорячи: чому ви вчора і сьогодні не виготовляєте визначеної кількости цеглин, як було до цих пір?
15: І прийшли наглядачі синів Ізраїлевих і волали до фараона, говорячи: для чого ти так чиниш з рабами твоїми?
16: соломи не дають рабам твоїм,­ а цеглу говорять нам, робіть. І ось, рабів твоїх б’ють; гріх народу твоєму.
17: Але він сказав [їм]: бездіяльні ви, бездіяльні, тому і говорите: пі­демо, принесемо жертву Господу.
18: Ідіть же, працюйте; соломи не дадуть вам, а визначену кількість цегли давайте.
19: І побачили наглядачі синів Ізраїлевих біду свою в словах: не зменшуйте кількости цегли, яку [визначено] на кожен день.
20: І коли вони вийшли від фараона, то зустрілися з Мойсеєм і Аароном, які стояли, чекаючи на них,
21: і сказали їм: нехай бачить і судить вас Господь за те, що ви зробили нас ненависними в очах фараона і рабів його і дали їм меч у руки, щоб убити нас.
22: І звернувся Мойсей до Господа і сказав: Господи! для чого Ти піддав такій біді народ цей, [і] для чого послав мене?
23: бо з того часу, як я прийшов до фараона і став говорити ім’ям Твоїм, він почав гірше чинити з народом цим; визволити ж,— Ти не визволив народ Твій.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 14
1: І сказав Господь Мойсеєві, го­ворячи:
2: скажи синам Ізраїлевим, щоб вони повернули і розташувалися станом перед Пи-Гахирофом, між Мигдолом і між морем, перед Ваал-Цефоном; навпроти нього поставте стан біля моря.
3: І скаже фараон [народу своєму] про синів Ізраїлевих: вони заблукали в землі цій, замкнула їх пустеля.
4: А Я озлоблю серце фараона, і він поженеться за ними, і покажу славу Мою на фараоні і на всьому війську його; і пізнають [усі] єгиптяни, що Я Господь. І зробили так.
5: І сповіщено було цареві Єгипетському, що народ утік; і навернулося серце фараона і рабів його проти народу цього, і вони сказали: що це ми зробили? навіщо відпустили ізраїльтян, щоб вони не працювали на нас?
6: [Фараон] запряг колісницю свою і народ свій узяв із собою;
7: і взяв шістсот колісниць добірних і всі колісниці єгипетські, і начальників над усіма ними.
8: І озлобив Господь серце фараона, царя Єгипетського [і рабів його], і він погнався за синами Ізраїлевими; сини ж Ізраїлеві йшли під рукою високою.
9: І погналися за ними єгиптяни, і всі коні з колісницями фараона, і вершники, і все військо його, і наздогнали їх, розташованих біля моря, при Пи-Гахирофі перед Ваал-Цефоном.
10: Фараон наблизився, і сини Ізраїлеві оглянулись, і ось, єгиптяни йдуть за ними: і дуже злякалися і заволали сини Ізраїлеві до Господа,
11: і сказали Мойсеєві: хіба немає гробів у Єгип­ті, що ти привів нас помирати у пустелі? що це ти зробив­ з нами, вивівши нас з Єгипту?
12: Чи не це саме говорили ми тобі в Єгипті, сказавши: залиш нас, нехай ми будемо працювати на єгиптян? Тому що краще бути нам у рабстві в єгиптян, ніж померти в пустелі.
13: Але Мойсей сказав народу: не бійтеся, стійте— і побачите спасіння Господнє, яке Він сотворить вам нині, бо єгиптян, яких бачите ви нині, більше не побачите повік;
14: Господь буде поборювати за вас, а ви будьте спокійні.
15: І сказав Господь Мойсеєві: чого ти волаєш до Мене? скажи синам Ізраїлевим, щоб вони йшли,
16: а ти підніми жезл твій і простягни руку твою на море, і розділи його, і про­йдуть сини Ізраїлеві посеред моря по суші;
17: Я ж озлоблю серце [фараона і всіх] єгиптян, і вони підуть слідом за ними; і покажу славу Мою на фараоні і на всьому війську його, на колісницях його і на вершниках його;
18: і пізнають [усі] єгиптяни, що я Господь, коли покажу славу Мою на фараоні, на колісницях його і на вершниках його.
19: І рушив ангел Божий, який ішов перед станом [синів] Ізраїлевих, і пішов позаду них; рушив і стовп хмарний від лиця їх і став за ними;
20: і ввійшов у середину між станом єгипетським і між станом [синів] Ізраїлевих, і був хмарою і мороком для одних і освітлював ніч для інших, і не зблизилися одні з одними всю ніч.
21: І простяг Мойсей руку свою на море, і гнав Господь море сильним східним вітром усю ніч і зробив море сушею, і розступилися води.
22: І пішли сини Ізраїлеві серед моря по суші: во́ди ж були їм стіною з правого і з лівого боків.
23: Погналися єгиптяни, й увійшли за ними у середину моря всі коні фараона, колісниці його і вершники його.
24: І в ранкову сторожу поглянув Господь на стан єгиптян зі стовпа вогненного і хмарного і привів у замішання стан єгиптян;
25: і відібрав колеса у колісниць їхніх, так що вони насилу волокли їх. І сказали єгиптяни: побіжимо від ізраїльтян, тому що Господь поборює за них проти єгиптян.
26: І сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою на море, і нехай повернуться во́ди на єгиптян, на колісниці їхні і на верш­ників їхніх.
27: І простягнув Мойсей руку свою на море, і до ранку вода повернулася у своє місце; а єгиптяни бігли назустріч [воді]. Так потопив Господь єгиптян посеред моря.
28: І вода повернулася і покрила колісниці і вершників усього війська фараонового, що ввійшли за ними в море; не залишилося жодного з них.
29: А сини Ізраїлеві пройшли по суші се­­ред моря; води [були] їм стіною з пра­­­вого і [стіною] з лівого боків.
30: І виз­­волив Господь у день той ізраїльтян з рук єгиптян, і побачили [сини] Ізраїлеві єгиптян мертвими на березі моря.
31: І побачи­ли ізраїль­тяни руку велику, яку явив Господь над єгиптянами, й убоявся народ Гос­пода і повірив Господу і Мойсеєві, рабові Його. Тоді Мойсей і сини Ізраїлеві заспівали Господу пісню цю і говорили: