Біблія українською мовою

Книга Вихід

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 33
1: І сказав Господь Мойсеєві: піди, йди звідси ти і народ, який ти вивів із землі Єгипетської, у землю, про яку Я клявся Аврааму, Ісааку і Якову, говорячи: нащадкам твоїм дам її;
2: і пошлю перед тобою ангела [Мого], і прожену хананеїв, аморреїв, хеттеїв, ферезеїв, [гергесеїв,] євеїв та ієвусеїв,
3: [і введе він вас] у землю, де тече молоко і мед; бо Сам не піду серед вас, щоб не погубити Мені вас на шляху, тому що ви народ жорстокосердий.
4: Народ, почувши грізне слово це, заридав, і ніхто не поклав на себе прикрас своїх.
5: Тому що Господь сказав Мойсеєві: скажи синам Ізраїлевим: ви народ жорстокосердий; якщо Я піду серед вас, то в одну мить винищу вас; отже, зніміть з себе прикраси свої; Я подив­люся, що Мені робити з вами.
6: Сини Ізраїлеві зняли із себе прикраси свої біля гори Хорива.
7: Мойсей же взяв і поставив собі намет поза станом, удалині від стану, і назвав його скинією зібрання; і кожен, хто шукає Господа, приходив до скинії зібрання, що знаходилася поза станом.
8: І коли Мойсей виходив до скинії, весь народ вставав, і ставав кожен біля входу у свій намет і дивився услід Мойсею, доки він не входив у скинію.
9: Коли ж Мойсей входив у скинію, тоді спускався стовп хмарний і ставав біля входу в скинію, і [Господь] говорив з Мойсеєм.
10: І бачив весь народ стовп хмарний, що стояв при вході в скинію; і вставав увесь народ, і поклонявся­ кожен біля входу в намет свій.
11: І говорив Господь з Мойсеєм лицем до лиця, ніби говорив хто з другом своїм; і він повертався до стану, а служитель його Ісус, син Навинів, юнак, не відлучався від скинії.
12: Мойсей сказав Господу: ось, Ти говориш мені: веди народ цей, а не відкрив мені, кого пошлеш зі мною, хоча Ти сказав: «Я знаю тебе на ім’я і ти придбав благовоління в очах Моїх»;
13: отже, якщо я придбав благовоління в очах Твоїх, то молю: відкрий мені шлях Твій, щоб я пізнав Тебе, щоб придбати благовоління в очах Твоїх; і думку, що ці люди Твій народ.
14: [Господь] сказав [йому]: Сам Я піду [перед тобою] і введу тебе у спокій.
15: [Мойсей] сказав Йому: як­що не підеш Ти Сам [з нами], то і не виводь нас звідси,
16: бо з чого дізнатися, що я і народ Твій придбали благовоління в очах Твоїх? чи не з того, коли Ти підеш з нами? тоді я і народ Твій будемо славніше за всякий народ на землі.
17: І сказав Господь Мойсеєві: і те, про що ти говорив, Я зроблю, тому що ти придбав благовоління в очах Моїх, і Я знаю тебе на ім’я.
18: [Мойсей] сказав: покажи мені славу Твою.
19: І сказав [Господь Мойсею]: Я проведу перед тобою всю славу Мою і проголошу ім’я Ієгови перед тобою, і кого помилувати— помилую, кого пожаліти— пожалію.
20: І потім сказав Він: лиця Мого не можна тобі побачити, тому що людина не може побачити Мене і залишитися в живих.
21: І сказав Господь: ось місце у Мене, стань на цій скелі;
22: коли ж буде проходити слава Моя, Я поставлю тебе в розщелині скелі і покрию тебе рукою Моєю, доки не пройду;
23: і коли зніму руку Мою, ти побачиш Мене ззаду, а лице Моє не буде видиме [тобі].

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 20
1: І промовив Бог [до Мойсея] усі слова ці, говорячи:
2: Я Господь, Бог твій, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому рабства;
3: нехай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм.
4: Не роби собі кумира і ніякого зображення того, що на небі вгорі, і що на землі внизу, і що у воді нижче землі;
5: не поклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог ревнитель, що карає дітей за провину батьків до третього і четвертого роду тих, які ненавидять Мене,
6: і творить милість до тисячі родів тим, що люблять Мене і дотримуються заповідей Моїх.
7: Не вимовляй імені Господа, Бога твого, марно, тому що Господь не залишить без покарання того, хто промовляє ім’я Його марно.
8: Пам’ятай день суботній, щоб святити його;
9: шість днів працюй і виконуй [у них] усякі справи твої,
10: а день сьомий— субота Господу, Богу твоєму: не роби в цей день ніякої справи ні ти, ні син твій, ні доч­ка твоя, ні раб твій, ні рабиня твоя, ні [віл твій, ні осел твій, ні всяка] худоба твоя, ні прибулець, який в оселях твоїх;
11: бо за шість днів створив Господь небо і землю, море й усе, що в них, а на день сьомий спочив; тому благословив Господь день суботній і освятив його.
12: Шануй батька твого і матір твою, [щоб тобі було добре і] щоб продовжилися дні твої на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі.
13: Не вбивай.
14: Не перелюбствуй.
15: Не кради.
16: Не говори неправдивого свідчення на ближнього твого.
17: Не бажай дому ближнього твого; не бажай дружини ближнього твого, [ні поля його,] ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, [ні всякої худоби його,] нічого, що у ближнього твого.
18: Весь народ бачив громи і по­лум’я i звук трубний, і гору, що диміла, і побачивши те, [весь] народ відступив і став віддалік.
19: І сказали Мойсею: говори ти з нами, і ми буде­мо слухати, але щоб не говорив з на­ми Бог, щоб нам не померти.
20: І сказав Мойсей народу: не бійтеся; Бог [до вас] прийшов, щоб випро­бу­вати вас і щоб страх Його був перед­ лицем вашим, щоб ви не грішили.
21: І стояв [весь] народ віддалік, а Мой­сей вступив у морок, де Бог.
22: І сказав Господь Мойсеєві: так скажи [дому Якова і звісти] синам Ізраїлевим: ви бачили, як Я з неба говорив вам;
23: не робіть переді Мною богів срібних, або богів золотих, не робіть собі:
24: зроби Мені жер­товник із земли і принось на ньому всепалення твої і мирні жертви твої, овець твоїх і волів твоїх; на всякому місці, де Я покладу пам’ять імені Мого, Я прийду до тебе і благословлю тебе;
25: якщо ж будеш робити Мені жертов­ник з каменів, то не споруджуй його з обтесаних, бо, як тільки накладеш на них тесало твоє, то оскверниш їх;
26: і не піднімайся по сходинках до жертовника Мого, щоб не відкрилася при ньому нагота твоя.