Біблія українською мовою

Книга Вихід

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 22
1: Якщо хто украде вола або вів­­цю і заколе або продасть, то п’ять волів заплатить за вола і чотири вівці за вівцю.
2: Якщо хто застане злодія, що підкопує, і вдарить його, так що він помре, то кров не ставиться в провину йому;
3: але якщо зійшло над ним сонце, то ставиться в провину йому кров. Той, хто вкрав, повинен заплатити; а якщо нема чим, то нехай продадуть його для сплати за вкрадене ним;
4: якщо [він буде спійманий і] вкрадене знайдеться в нього в руках живим, чи то віл, або осел, або вівця, нехай заплатить [за них] удвічі.
5: Якщо хто потравить поле, або виноградник, пустивши худобу свою травити чуже поле, [дивлячись по плодах його нехай заплатить зі свого поля; а якщо потравить усе поле,] нехай відшкодує кращим з поля свого і кращим з виноградника свого.
6: Якщо з’явиться вогонь і охопить терен і випалить копиці, або жниво, або поле, то повинен заплатити той, хто вчинив цю пожежу.
7: Якщо хто віддасть ближньому на збереження срібло або речі, і вони будуть украдені з дому його, то, якщо знайдеться злодій, нехай він заплатить удвічі;
8: а якщо не знайдеться злодій, нехай господар дому прийде до суддів [і заприсягнеться], що не простягав руки своєї на власність ближнього свого.
9: Про всяку річ суперечливу, про вола, про осла, про вівцю, про одяг, про всяку річ загуб­лену, про яку хто-небудь скаже, що вона його, справа обох повинна бути доведена до суддів: кого звинуватять судді, той заплатить ближньому сво­єму вдвічі.
10: Якщо хто віддасть ближньому своєму осла, або вола, або вівцю, або яку іншу худобу на збереження, а він помре, або буде пошкоджений, або украдений, так що ніхто цього не побачить,—
11: клятва перед Господом хай буде між обома в тім, що той, хто взяв, не простяг руки своєї на власність ближнього свого; і господар повинний прийняти, а той не буде платити;
12: а якщо украдено буде у нього, то повинен заплатити господарю його;
13: якщо ж буде звіром розтерзаний, то нехай на доказ представить роздерте: за розідране він не платить.
14: Якщо хто позичить у ближнього свого худобу, і вона буде пошкод­жена, або помре, а господаря його не було при ній, то повинен заплатити;
15: якщо ж господар його був при ній, то не повинен платити; якщо вона взята у найми за гроші, то нехай і піде за ту ціну.
16: Якщо звабить хто дівчину незаручену і переспить з нею, нехай дасть їй віно [і візьме її] собі за дружину;
17: а якщо батько не погодиться [і не захоче] видати її за нього, нехай заплатить [батькові] стільки срібла, скільки належить на віно дівчатам.
18: Ворожки не залишай у живих.
19: Усякий скотоложник нехай бу­де відданий на смерть.
20: Той, хто приносить жертву богам, крім одного Господа, нехай буде знищений.
21: Прибульця не утискуй і не пригноблюй його, тому що ви самі були прибульцями в землі Єгипетській.
22: Ні вдови, ні сироти не утискуйте;
23: якщо ж ти утиснеш, то, коли вони будуть волати до Мене, Я почую волання їх,
24: і запалає гнів Мій, і уб’ю вас мечем, будуть дружини ваші вдовами і діти ваші сиротами.
25: Якщо даси гроші в борг бідному з народу Мого, то не пригноблюй його і не накладай на нього лихви.
26: Якщо візьмеш у заставу одежу ближнього твого, то до заходу сонця поверни її,
27: тому що вона є єдиний покров у нього, вона— одіяння тіла його: в чому буде він спати? отже, коли він буде волати до Мене, Я почую, бо Я милосердий.
28: Суддів не лихослов і начальника в народі твоєму не паплюж.
29: Не барися [приносити Мені] початки від току твого і від точила твого; віддавай Мені первістка із синів твоїх;
30: те саме роби з волом твоїм і з вівцею твоєю [і з ослом твоїм]: сім днів нехай вони будуть біля матері своєї, а у восьмий день відда­вай їх Мені.
31: І будете в Мене людь­ми святими; і м’яса, роздертого звіром у полі, не їжте, псам кидайте його.