Біблія українською мовою

Книга Вихід

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 21
1: І ось закони, які ти оголосиш їм:
2: якщо купиш раба єврея, нехай він працює [на тебе] шість років, а на сьомий [рік] нехай вийде на волю задарма;
3: якщо він прийшов один, нехай один і вийде; а якщо він одружений, нехай вийде з ним і дружина його;
4: якщо ж господар його дав йому дружину і вона народила йому синів або дочок, то дружина і діти її нехай залишаться у господаря її, а він вийде один;
5: але якщо раб скаже: люблю господаря мого, дружину мою і дітей моїх, не піду на волю,—
6: то нехай господар його приведе його перед богами* і поставить його до дверей, або до одвірка, і проколе йому господар його вухо шилом, і він залишиться рабом його повік.
7: Якщо хто продасть дочку свою в рабині, то вона не може вийти, як виходять раби;
8: якщо вона не угодна господарю своєму і він не обручить її, нехай дозволить викупити її; а чужому народу продати її [господар] не владний, коли сам зневажив її;
9: якщо він обручить її з сином своїм, нехай вчинить з нею за правом дочок;
10: якщо ж іншу візьме за нього, то вона не повинна позбавлятися їжі, одягу і подружнього співжиття;
11: а якщо він цих трьох речей не зробить для неї, нехай вона відійде задарма, без викупу.
12: Хто вдарить людину так, що во­на помре, нехай буде відданий на смерть;
13: але якщо хто не злонавмис­но, а Бог попустив йому потрапити під руки його, то Я призначу в тебе місце, куди втекти [убивці];
14: а якщо хто з наміром умертвить ближ­нього підступно [і прибіжить до жертовника], то і від жертовника Мого бери його на смерть.
15: Хто вдарить батька свого, або свою матір, того слід віддати на смерть.
16: Хто украде людину [із синів Ізраїлевих] і [поневоливши її] продасть її, або знайдеться вона в руках у нього, то слід віддати його на смерть.
17: Хто лихословить на батька свого, або свою матір, того слід віддати на смерть.
18: Коли сваряться [двоє], і один чоловік вдарить іншого каменем, або кулаком, і той не помре, але зляже в постіль,
19: то, якщо він устане і буде виходити з дому з допомогою палиці, той, хто вдарив [його] не буде підлягати смерті; тільки нехай заплатить за зупинку в його роботі і дасть на лікування його.
20: А якщо хто вдарить раба свого, або служницю свою палкою, і вони помруть під рукою його, то він повинен бути покараним;
21: але якщо вони день або два дні переживуть, то не слід карати його, тому що це його срібло.
22: Коли б’ються люди, й ударять вагітну жінку, і вона викине, але не буде іншої шкоди, то взяти з винного­ пеню, яку накладе на нього чоловік тієї жінки, і він повинен заплатити її при посередниках;
23: а якщо буде пошкодження, то віддай душу за ду­шу,
24: око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу,
25: обпалення за обпалення, рану за рану, удар за удар.
26: Якщо хто раба свого ударить в око, або служницю свою в око, і пошкодить його, нехай відпустить їх на волю за око;
27: і якщо виб’є зуб рабу своєму, або рабі своїй, нехай відпустить їх на волю за зуб.
28: Якщо віл забодає чоловіка або жінку до смерті, то вола побити камінням і м’яса його не їсти; а господар вола не винний;
29: але якщо віл був битливим і вчора і третього дня, і господар його був сповіщений про це, не стеріг його, а він убив чоловіка або жінку, то вола побити камінням, і господаря його віддати на смерть;
30: якщо на нього буде накладений викуп, нехай дасть за душу свою викуп, який буде накладений на нього.
31: Чи забодає сина, чи забодає дочку,— за цим самим законом чинити з ним.
32: Якщо віл забодає раба або рабу, то господареві їх заплатити тридцять сиклів срібла, а вола побити камінням.
33: Якщо хто розкриє яму, або якщо викопає яму і не закриє її, і впаде в неї віл або осел,
34: то господар ями повинен заплатити, віддати срібло господарю їх, а труп буде його.
35: Якщо чий-небудь віл забодає до смерті вола в сусіда його, нехай продадуть живого вола і розділять навпіл ціну його; також і убитого нехай розділять навпіл;
36: а якщо відомо було, що віл битливий і вчора і третього дня, але господар його [бувши сповіщений про це] не стеріг його, то він повинний заплатити вола за вола, а убитий буде його.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 22
1: Якщо хто украде вола або вів­­цю і заколе або продасть, то п’ять волів заплатить за вола і чотири вівці за вівцю.
2: Якщо хто застане злодія, що підкопує, і вдарить його, так що він помре, то кров не ставиться в провину йому;
3: але якщо зійшло над ним сонце, то ставиться в провину йому кров. Той, хто вкрав, повинен заплатити; а якщо нема чим, то нехай продадуть його для сплати за вкрадене ним;
4: якщо [він буде спійманий і] вкрадене знайдеться в нього в руках живим, чи то віл, або осел, або вівця, нехай заплатить [за них] удвічі.
5: Якщо хто потравить поле, або виноградник, пустивши худобу свою травити чуже поле, [дивлячись по плодах його нехай заплатить зі свого поля; а якщо потравить усе поле,] нехай відшкодує кращим з поля свого і кращим з виноградника свого.
6: Якщо з’явиться вогонь і охопить терен і випалить копиці, або жниво, або поле, то повинен заплатити той, хто вчинив цю пожежу.
7: Якщо хто віддасть ближньому на збереження срібло або речі, і вони будуть украдені з дому його, то, якщо знайдеться злодій, нехай він заплатить удвічі;
8: а якщо не знайдеться злодій, нехай господар дому прийде до суддів [і заприсягнеться], що не простягав руки своєї на власність ближнього свого.
9: Про всяку річ суперечливу, про вола, про осла, про вівцю, про одяг, про всяку річ загуб­лену, про яку хто-небудь скаже, що вона його, справа обох повинна бути доведена до суддів: кого звинуватять судді, той заплатить ближньому сво­єму вдвічі.
10: Якщо хто віддасть ближньому своєму осла, або вола, або вівцю, або яку іншу худобу на збереження, а він помре, або буде пошкоджений, або украдений, так що ніхто цього не побачить,—
11: клятва перед Господом хай буде між обома в тім, що той, хто взяв, не простяг руки своєї на власність ближнього свого; і господар повинний прийняти, а той не буде платити;
12: а якщо украдено буде у нього, то повинен заплатити господарю його;
13: якщо ж буде звіром розтерзаний, то нехай на доказ представить роздерте: за розідране він не платить.
14: Якщо хто позичить у ближнього свого худобу, і вона буде пошкод­жена, або помре, а господаря його не було при ній, то повинен заплатити;
15: якщо ж господар його був при ній, то не повинен платити; якщо вона взята у найми за гроші, то нехай і піде за ту ціну.
16: Якщо звабить хто дівчину незаручену і переспить з нею, нехай дасть їй віно [і візьме її] собі за дружину;
17: а якщо батько не погодиться [і не захоче] видати її за нього, нехай заплатить [батькові] стільки срібла, скільки належить на віно дівчатам.
18: Ворожки не залишай у живих.
19: Усякий скотоложник нехай бу­де відданий на смерть.
20: Той, хто приносить жертву богам, крім одного Господа, нехай буде знищений.
21: Прибульця не утискуй і не пригноблюй його, тому що ви самі були прибульцями в землі Єгипетській.
22: Ні вдови, ні сироти не утискуйте;
23: якщо ж ти утиснеш, то, коли вони будуть волати до Мене, Я почую волання їх,
24: і запалає гнів Мій, і уб’ю вас мечем, будуть дружини ваші вдовами і діти ваші сиротами.
25: Якщо даси гроші в борг бідному з народу Мого, то не пригноблюй його і не накладай на нього лихви.
26: Якщо візьмеш у заставу одежу ближнього твого, то до заходу сонця поверни її,
27: тому що вона є єдиний покров у нього, вона— одіяння тіла його: в чому буде він спати? отже, коли він буде волати до Мене, Я почую, бо Я милосердий.
28: Суддів не лихослов і начальника в народі твоєму не паплюж.
29: Не барися [приносити Мені] початки від току твого і від точила твого; віддавай Мені первістка із синів твоїх;
30: те саме роби з волом твоїм і з вівцею твоєю [і з ослом твоїм]: сім днів нехай вони будуть біля матері своєї, а у восьмий день відда­вай їх Мені.
31: І будете в Мене людь­ми святими; і м’яса, роздертого звіром у полі, не їжте, псам кидайте його.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 23
1: Не прислухайся до пустих чуток, не давай руки твоєї нечес­тивому, щоб бути свідком неправди.
2: Не йди за більшістю на зло, і не вирішуй по́зову, відступаючи за біль­шістю від правди;
3: і бідному не потурай у по́зові його.
4: Якщо знайдеш вола ворога твого, або осла його, що заблукав, приведи його до нього;
5: якщо побачиш осла ворога твого, що впав під ношею своєю, то не залишай його; розв’юч разом з ним.
6: Не суди перекручено по́зову бід­ного твого.
7: Віддаляйся від неправди і не умертвляй невинного і правого, бо Я не виправдаю беззаконника.
8: Дарів не приймай, бо дари роблять сліпими зрячих і спотворюють справу правих.
9: Прибульця не кривдь [і не утискуй його]: ви знаєте душу прибульця, тому що самі були прибульцями в землі Єгипетській.
10: Шість років засівай землю твою і збирай врожай її,
11: а в сьомий залишай її в спокої, щоб годувались убогі з твого народу, а залишками після них годувалися звірі польові; так само чини з виноградником твоїм і з маслиною твоєю.
12: Шість днів роби діла твої, а в сьомий день спочивай, щоб відпочив віл твій і осел твій і заспокоївся син раби твоєї і прибулець.
13: Дотримуйтесь усього, що Я сказав вам, і імен інших богів не згадуйте; нехай не чується воно з уст твоїх.
14: Тричі на рік святкуй Мені:
15: дотримуйся свята опрісноків: сім днів їж прісний хліб, як Я повелів тобі, у призначений час місяця Авива, тому що в ньому ти вийшов з Єгипту; і нехай не з’являються перед лице Моє з порожніми руками;
16: додержуйся і свята жнив перших плодів праці твоєї, які ти сіяв на полі, і свята збирання плодів наприкінці року, коли збереш з поля працю твою.
17: Тричі на рік повинні з’являтися всі чоловічої статі твої перед лице Владики, Господа [твого].
18: [Коли вижену язичників від лиця твого і поширю межі твої], не виливай крови жертви Моєї на квас­не, і жир від святкової жертви Моєї не повинен залишатися до ранку.
19: Початки плодів землі твоєї принось у дім Господа, Бога твого. Не вари козеняти в молоці матері його.
20: Ось, Я посилаю перед тобою ангела [Мого] оберігати тебе на путі і ввести тебе в те місце, яке Я приготував [тобі];
21: зберігай себе перед лицем Його і слухай гласу Його; не протився Йому, тому що Він не прос­тить гріха вашого, бо ім’я Моє в Ньому.
22: [Якщо будеш слухати гласу Мого, і будеш виконувати усе, що скажу тобі, і збережеш завіт Мій, то ви будете в Мене народом обраним з усіх племен, бо вся земля Моя; ви будете у Мене царственим священст­вом і народом святим. Ці слова скажи синам Ізраїлевим.] Якщо ти будеш слухати гласу Його і виконувати все, що скажу [тобі], то ворогом буду ворогів твоїх і супротивником противників твоїх.
23: Коли піде перед тобою ангел Мій і поведе тебе до аморреїв, хеттеїв, ферезеїв, хананеїв, [гергесеїв,] евеїв та ієвусеїв, і знищу їх [від лиця вашого],
24: то не поклоняйся богам їхнім, і не служи їм, і не наслідуй діл їхніх, але розтрощи їх і зруйнуй стовпи їхні:
25: служіть Господу, Богу вашому, і Він благословить хліб твій [і вино твоє] і воду твою; і відверну від вас хвороби.
26: Не буде в тебе тих, що передчасно народжують, і безплідних у землі твоїй; число днів твоїх зроблю повним.
27: Жах Мій пошлю перед тобою, і в збентеження приведу всякий народ, до якого ти прийдеш, і буду повертати до тебе тил усіх ворогів твоїх;
28: пошлю перед тобою шершнів, і вони поженуть від лиця твого [аморреїв,] евеїв, [ієвусеїв,] хананеїв і хеттеїв;
29: не вижену їх від лиця твого в один рік, щоб земля не зробилася порожньою і не розмножилися проти тебе звірі по­ль­о­­­ві:
30: мало-помалу буду проганяти їх від тебе, поки ти не розмножишся і не візьмеш у володіння землі цієї.
31: Прокладу межі твої від моря Червоного до моря Филистимського і від пустелі до ріки [великої Євф­рату], бо віддам до рук ваших жителів цієї землі, і проженеш їх від лиця твого;
32: [не змішуйся і] не укладай союзу ні з ними, ні з богами їхніми;
33: не повинні вони жити в землі твоїй, щоб вони не ввели тебе у гріх проти Мене; бо якщо ти будеш служити богам їхнім, то це буде для тебе сіттю.