Біблія українською мовою

Книга Вихід

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 20
1: І промовив Бог [до Мойсея] усі слова ці, говорячи:
2: Я Господь, Бог твій, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому рабства;
3: нехай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм.
4: Не роби собі кумира і ніякого зображення того, що на небі вгорі, і що на землі внизу, і що у воді нижче землі;
5: не поклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог ревнитель, що карає дітей за провину батьків до третього і четвертого роду тих, які ненавидять Мене,
6: і творить милість до тисячі родів тим, що люблять Мене і дотримуються заповідей Моїх.
7: Не вимовляй імені Господа, Бога твого, марно, тому що Господь не залишить без покарання того, хто промовляє ім’я Його марно.
8: Пам’ятай день суботній, щоб святити його;
9: шість днів працюй і виконуй [у них] усякі справи твої,
10: а день сьомий— субота Господу, Богу твоєму: не роби в цей день ніякої справи ні ти, ні син твій, ні доч­ка твоя, ні раб твій, ні рабиня твоя, ні [віл твій, ні осел твій, ні всяка] худоба твоя, ні прибулець, який в оселях твоїх;
11: бо за шість днів створив Господь небо і землю, море й усе, що в них, а на день сьомий спочив; тому благословив Господь день суботній і освятив його.
12: Шануй батька твого і матір твою, [щоб тобі було добре і] щоб продовжилися дні твої на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі.
13: Не вбивай.
14: Не перелюбствуй.
15: Не кради.
16: Не говори неправдивого свідчення на ближнього твого.
17: Не бажай дому ближнього твого; не бажай дружини ближнього твого, [ні поля його,] ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, [ні всякої худоби його,] нічого, що у ближнього твого.
18: Весь народ бачив громи і по­лум’я i звук трубний, і гору, що диміла, і побачивши те, [весь] народ відступив і став віддалік.
19: І сказали Мойсею: говори ти з нами, і ми буде­мо слухати, але щоб не говорив з на­ми Бог, щоб нам не померти.
20: І сказав Мойсей народу: не бійтеся; Бог [до вас] прийшов, щоб випро­бу­вати вас і щоб страх Його був перед­ лицем вашим, щоб ви не грішили.
21: І стояв [весь] народ віддалік, а Мой­сей вступив у морок, де Бог.
22: І сказав Господь Мойсеєві: так скажи [дому Якова і звісти] синам Ізраїлевим: ви бачили, як Я з неба говорив вам;
23: не робіть переді Мною богів срібних, або богів золотих, не робіть собі:
24: зроби Мені жер­товник із земли і принось на ньому всепалення твої і мирні жертви твої, овець твоїх і волів твоїх; на всякому місці, де Я покладу пам’ять імені Мого, Я прийду до тебе і благословлю тебе;
25: якщо ж будеш робити Мені жертов­ник з каменів, то не споруджуй його з обтесаних, бо, як тільки накладеш на них тесало твоє, то оскверниш їх;
26: і не піднімайся по сходинках до жертовника Мого, щоб не відкрилася при ньому нагота твоя.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 21
1: І ось закони, які ти оголосиш їм:
2: якщо купиш раба єврея, нехай він працює [на тебе] шість років, а на сьомий [рік] нехай вийде на волю задарма;
3: якщо він прийшов один, нехай один і вийде; а якщо він одружений, нехай вийде з ним і дружина його;
4: якщо ж господар його дав йому дружину і вона народила йому синів або дочок, то дружина і діти її нехай залишаться у господаря її, а він вийде один;
5: але якщо раб скаже: люблю господаря мого, дружину мою і дітей моїх, не піду на волю,—
6: то нехай господар його приведе його перед богами* і поставить його до дверей, або до одвірка, і проколе йому господар його вухо шилом, і він залишиться рабом його повік.
7: Якщо хто продасть дочку свою в рабині, то вона не може вийти, як виходять раби;
8: якщо вона не угодна господарю своєму і він не обручить її, нехай дозволить викупити її; а чужому народу продати її [господар] не владний, коли сам зневажив її;
9: якщо він обручить її з сином своїм, нехай вчинить з нею за правом дочок;
10: якщо ж іншу візьме за нього, то вона не повинна позбавлятися їжі, одягу і подружнього співжиття;
11: а якщо він цих трьох речей не зробить для неї, нехай вона відійде задарма, без викупу.
12: Хто вдарить людину так, що во­на помре, нехай буде відданий на смерть;
13: але якщо хто не злонавмис­но, а Бог попустив йому потрапити під руки його, то Я призначу в тебе місце, куди втекти [убивці];
14: а якщо хто з наміром умертвить ближ­нього підступно [і прибіжить до жертовника], то і від жертовника Мого бери його на смерть.
15: Хто вдарить батька свого, або свою матір, того слід віддати на смерть.
16: Хто украде людину [із синів Ізраїлевих] і [поневоливши її] продасть її, або знайдеться вона в руках у нього, то слід віддати його на смерть.
17: Хто лихословить на батька свого, або свою матір, того слід віддати на смерть.
18: Коли сваряться [двоє], і один чоловік вдарить іншого каменем, або кулаком, і той не помре, але зляже в постіль,
19: то, якщо він устане і буде виходити з дому з допомогою палиці, той, хто вдарив [його] не буде підлягати смерті; тільки нехай заплатить за зупинку в його роботі і дасть на лікування його.
20: А якщо хто вдарить раба свого, або служницю свою палкою, і вони помруть під рукою його, то він повинен бути покараним;
21: але якщо вони день або два дні переживуть, то не слід карати його, тому що це його срібло.
22: Коли б’ються люди, й ударять вагітну жінку, і вона викине, але не буде іншої шкоди, то взяти з винного­ пеню, яку накладе на нього чоловік тієї жінки, і він повинен заплатити її при посередниках;
23: а якщо буде пошкодження, то віддай душу за ду­шу,
24: око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу,
25: обпалення за обпалення, рану за рану, удар за удар.
26: Якщо хто раба свого ударить в око, або служницю свою в око, і пошкодить його, нехай відпустить їх на волю за око;
27: і якщо виб’є зуб рабу своєму, або рабі своїй, нехай відпустить їх на волю за зуб.
28: Якщо віл забодає чоловіка або жінку до смерті, то вола побити камінням і м’яса його не їсти; а господар вола не винний;
29: але якщо віл був битливим і вчора і третього дня, і господар його був сповіщений про це, не стеріг його, а він убив чоловіка або жінку, то вола побити камінням, і господаря його віддати на смерть;
30: якщо на нього буде накладений викуп, нехай дасть за душу свою викуп, який буде накладений на нього.
31: Чи забодає сина, чи забодає дочку,— за цим самим законом чинити з ним.
32: Якщо віл забодає раба або рабу, то господареві їх заплатити тридцять сиклів срібла, а вола побити камінням.
33: Якщо хто розкриє яму, або якщо викопає яму і не закриє її, і впаде в неї віл або осел,
34: то господар ями повинен заплатити, віддати срібло господарю їх, а труп буде його.
35: Якщо чий-небудь віл забодає до смерті вола в сусіда його, нехай продадуть живого вола і розділять навпіл ціну його; також і убитого нехай розділять навпіл;
36: а якщо відомо було, що віл битливий і вчора і третього дня, але господар його [бувши сповіщений про це] не стеріг його, то він повинний заплатити вола за вола, а убитий буде його.