Біблія українською мовою

Книга Вихід

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 16
1: І рушили з Єлима, і прийшла вся громада синів Ізраїлевих у пустелю Син, що між Єлимом і між Синаєм, у п’ятнадцятий день другого місяця після виходу їх із землі Єгипетської.
2: І стала ремствувати вся громада синів Ізраїлевих на Мойсея й Аарона в пустелі,
3: і сказали їм сини Ізраїлеві: о, якби ми померли від руки Господньої у землі Єгипетській, коли ми сиділи біля казанів з м’ясом, коли ми їли хліб досита! бо вивели ви нас у цю пустелю, щоб усе це зібрання виморити голодом.
4: І сказав Господь Мойсеєві: ось, Я до­щем дам вам хліб з неба, і нехай на­род виходить і збирає щодня, скіль­ки потрібно на день, щоб Мені випробувати його, чи буде він чинити за законом Моїм, чи ні;
5: а в шостий день нехай заготовляють, що принесуть, і буде вдвічі проти того, скільки збирають в інші дні.
6: І сказали Мойсей і Аарон усій [громаді] синів Ізраїлевих: увечері дізнаєтеся ви, що Господь вивів вас із землі Єгипетської,
7: і вранці побачите славу Господ­ню, бо почув Він ремство ваше на Господа: а ми що́ таке, що нарікаєте на нас?
8: І сказав Мойсей: дізнаєтеся, коли Господь увечері дасть вам м’яса в їжу, а вранці хліба досита, тому що Господь почув ремство ваше, яке ви підняли проти Нього: а ми що? не на нас ремство ваше, але на Господа.
9: І сказав Мойсей Аарону: скажи всій громаді синів Ізраїлевих: стань­те перед лицем Господа, бо Він почув ремство ваше.
10: І коли говорив Аарон до всієї громади синів Ізраїлевих, то вони оглянулися до пустелі, і ось, слава Господня явилася в хмарі.
11: І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:
12: Я почув ремство синів Ізраїлевих; скажи їм: увечері будете їсти м’ясо, а вранці насититеся хлібом— і дізнаєтеся, що Я Господь, Бог ваш.
13: Увечері налетіли перепели і покрили стан, а вранці лежала роса навколо стану;
14: роса піднялася, і ось, на поверхні пустелі щось дрібне, круповидне, дрібне, як іній на землі.
15: І побачили сини Ізраїлеві і говорили одне одному: що це? Бо не знали, що це. І Мойсей сказав їм: це хліб, який Господь дав вам у їжу;
16: ось що повелів Господь: збирайте його кожен стільки, скільки може з’їсти; по гомору на людину, за числом душ, скільки в кого в наметі, збирайте.
17: І зробили так сини Ізраїлеві і зібрали, хто багато, хто мало;
18: і міряли гомором, і в того, хто зібрав багато, не було зайвого, і в того, хто мало, не було нестачі: кожен зібрав, скільки йому з’їсти.
19: І сказав їм Мойсей: ніхто не залишай цього до ранку.
20: Але не послухали вони Мойсея, і залишили від цього деякі до ранку,— і завелася черва, і воно засмерділо. І розгнівався на них Мойсей.
21: І збирали його рано-вранці, кожен скільки йому з’їсти; коли ж обігрівало сон­це,­ воно тануло.
22: У шостий же день зібрали хліба вдвічі, по два гомори на кожного. І прийшли всі начальники громади і донесли Мойсеєві.
23: І [Мойсей] сказав їм: ось що сказав Господь: завтра спокій, свята субота Господня; що потрібно пекти, печіть, і що потрібно варити, варіть сьогодні, а що залишиться, відкладіть і збережіть до ранку.
24: І відклали те до ранку, як повелів [їм] Мойсей, і воно не засмерділо, і черви не було в ньому.
25: І сказав Мойсей: їжте його сьогодні, бо сьогодні субота Господня; сьогодні не знайдете його на полі;
26: шість днів збирайте його, а в сьомий день— субота: не буде його в цей день.
27: Але деякі з народу вийшли в сьомий день збирати— і не знайшли.
28: І сказав Господь Мойсеєві: чи довго ви будете ухилятися від дотримання заповідей Моїх і законів Моїх?
29: дивіться, Господь дав вам суботу, тому Він і дає в шостий день хліба на два дні: залишайтеся кожен у себе [у домі своєму], ніхто не виходь від місця свого в сьомий день.
30: І спочивав народ у сьомий день.
31: І нарік дім Ізраїлів хлібу тому ім’я: манна; вона була, як коріандрове насіння, біла, на смак же як корж із медом.
32: І сказав Мойсей: ось що повелів Господь: наповніть [манною] гомор для збереження в роди ваші, щоб бачили хліб, яким Я годував вас у пустелі, коли вивів вас із землі Єгипетської.
33: І сказав Мойсей Ааро­ну: візьми один сосуд [золотий], і по­клади в нього повний гомор манни, і постав його перед Господом, для збереження в роди ваші.
34: І поставив його Аарон перед ковчегом свідоцтва для збереження, як повелів Господь Мойсеєві.
35: Сини Ізраїлеві їли манну сорок років, поки не прийшли в землю обітовану; манну їли вони, поки не прийшли до меж землі Ханаанської.
36: А гомор є десята частина ефи.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 31
1: І сказав Господь Мойсеєві, го­ворячи:
2: дивись, Я призначаю саме Веселеїла, сина Урієвого, сина Орового, з коліна Іудиного;
3: і Я сповнив його Духом Божим, мудрістю, розумінням, знанням і всіляким мистецтвом,
4: виробляти з золота, срібла і міді, [з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону],
5: різати камені для вставлення і різати дерево для всякої справи;
6: і ось, Я даю йому поміч­ником Аголиава, сина Ахисамахового, з коліна Данового, і в серце всякого мудрого вкладу мудрість, щоб вони зробили все, що Я повелів тобі:
7: скинію зібрання і ковчег одкровення і кришку на нього, й усе приладдя скинії,
8: і стіл і [все] приладдя його, і світильник з чистого золота і все приладдя його, і жертов­ник куріння,
9: і жертовник всепалення й усе приладдя його, й умивальник і підніжжя його,
10: й одежі службові й одяг священний Аарону священику, й одежі синам його, для священнослужіння,
11: й єлей помазання і куріння запашне для святилища: усе так, як Я повелів тобі, вони зроблять.
12: І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
13: скажи синам Ізраїлевим так: суботи Мої дотримуйте, бо це— знамення між Мною і вами в роди ваші, щоб ви знали, що Я Господь, Який освячує вас;
14: і додержуйте суботу, тому що вона свята для вас: хто осквернить її, той нехай буде відданий на смерть; хто стане в цей день робити справи, душа та повин­на бути знищеною із середовища народу свого;
15: шість днів нехай роблять справи, а в сьомий— субота спокою, посвячена Господу: усякий, хто робить справи в день субот­ній, нехай буде відданий на смерть;
16: і нехай зберігають сини Ізраїлеві суботу, святкуючи субботу в роди свої, як завіт вічний;
17: це— знамення між Мною і синами Ізраїлевими повік, тому що в шість днів сотворив Господь небо і землю, а в день сьомий спочив і покоївся.
18: І коли [Бог] перестав говорити з Мойсеєм на горі Синаї, дав йому дві скрижалі одкровення, скрижалі кам’яні, на яких написано було пер­с­­том Божим.