Біблія українською мовою

Книга Вихід

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 16
1: І рушили з Єлима, і прийшла вся громада синів Ізраїлевих у пустелю Син, що між Єлимом і між Синаєм, у п’ятнадцятий день другого місяця після виходу їх із землі Єгипетської.
2: І стала ремствувати вся громада синів Ізраїлевих на Мойсея й Аарона в пустелі,
3: і сказали їм сини Ізраїлеві: о, якби ми померли від руки Господньої у землі Єгипетській, коли ми сиділи біля казанів з м’ясом, коли ми їли хліб досита! бо вивели ви нас у цю пустелю, щоб усе це зібрання виморити голодом.
4: І сказав Господь Мойсеєві: ось, Я до­щем дам вам хліб з неба, і нехай на­род виходить і збирає щодня, скіль­ки потрібно на день, щоб Мені випробувати його, чи буде він чинити за законом Моїм, чи ні;
5: а в шостий день нехай заготовляють, що принесуть, і буде вдвічі проти того, скільки збирають в інші дні.
6: І сказали Мойсей і Аарон усій [громаді] синів Ізраїлевих: увечері дізнаєтеся ви, що Господь вивів вас із землі Єгипетської,
7: і вранці побачите славу Господ­ню, бо почув Він ремство ваше на Господа: а ми що́ таке, що нарікаєте на нас?
8: І сказав Мойсей: дізнаєтеся, коли Господь увечері дасть вам м’яса в їжу, а вранці хліба досита, тому що Господь почув ремство ваше, яке ви підняли проти Нього: а ми що? не на нас ремство ваше, але на Господа.
9: І сказав Мойсей Аарону: скажи всій громаді синів Ізраїлевих: стань­те перед лицем Господа, бо Він почув ремство ваше.
10: І коли говорив Аарон до всієї громади синів Ізраїлевих, то вони оглянулися до пустелі, і ось, слава Господня явилася в хмарі.
11: І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:
12: Я почув ремство синів Ізраїлевих; скажи їм: увечері будете їсти м’ясо, а вранці насититеся хлібом— і дізнаєтеся, що Я Господь, Бог ваш.
13: Увечері налетіли перепели і покрили стан, а вранці лежала роса навколо стану;
14: роса піднялася, і ось, на поверхні пустелі щось дрібне, круповидне, дрібне, як іній на землі.
15: І побачили сини Ізраїлеві і говорили одне одному: що це? Бо не знали, що це. І Мойсей сказав їм: це хліб, який Господь дав вам у їжу;
16: ось що повелів Господь: збирайте його кожен стільки, скільки може з’їсти; по гомору на людину, за числом душ, скільки в кого в наметі, збирайте.
17: І зробили так сини Ізраїлеві і зібрали, хто багато, хто мало;
18: і міряли гомором, і в того, хто зібрав багато, не було зайвого, і в того, хто мало, не було нестачі: кожен зібрав, скільки йому з’їсти.
19: І сказав їм Мойсей: ніхто не залишай цього до ранку.
20: Але не послухали вони Мойсея, і залишили від цього деякі до ранку,— і завелася черва, і воно засмерділо. І розгнівався на них Мойсей.
21: І збирали його рано-вранці, кожен скільки йому з’їсти; коли ж обігрівало сон­це,­ воно тануло.
22: У шостий же день зібрали хліба вдвічі, по два гомори на кожного. І прийшли всі начальники громади і донесли Мойсеєві.
23: І [Мойсей] сказав їм: ось що сказав Господь: завтра спокій, свята субота Господня; що потрібно пекти, печіть, і що потрібно варити, варіть сьогодні, а що залишиться, відкладіть і збережіть до ранку.
24: І відклали те до ранку, як повелів [їм] Мойсей, і воно не засмерділо, і черви не було в ньому.
25: І сказав Мойсей: їжте його сьогодні, бо сьогодні субота Господня; сьогодні не знайдете його на полі;
26: шість днів збирайте його, а в сьомий день— субота: не буде його в цей день.
27: Але деякі з народу вийшли в сьомий день збирати— і не знайшли.
28: І сказав Господь Мойсеєві: чи довго ви будете ухилятися від дотримання заповідей Моїх і законів Моїх?
29: дивіться, Господь дав вам суботу, тому Він і дає в шостий день хліба на два дні: залишайтеся кожен у себе [у домі своєму], ніхто не виходь від місця свого в сьомий день.
30: І спочивав народ у сьомий день.
31: І нарік дім Ізраїлів хлібу тому ім’я: манна; вона була, як коріандрове насіння, біла, на смак же як корж із медом.
32: І сказав Мойсей: ось що повелів Господь: наповніть [манною] гомор для збереження в роди ваші, щоб бачили хліб, яким Я годував вас у пустелі, коли вивів вас із землі Єгипетської.
33: І сказав Мойсей Ааро­ну: візьми один сосуд [золотий], і по­клади в нього повний гомор манни, і постав його перед Господом, для збереження в роди ваші.
34: І поставив його Аарон перед ковчегом свідоцтва для збереження, як повелів Господь Мойсеєві.
35: Сини Ізраїлеві їли манну сорок років, поки не прийшли в землю обітовану; манну їли вони, поки не прийшли до меж землі Ханаанської.
36: А гомор є десята частина ефи.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 24
1: І Мойсеєві сказав Він: піднімись до Господа ти й Аарон, Надав і Авиуд і сімдесят зі старійшин Ізраїлевих, і поклоніться [Господу] здаля;
2: Мойсей один нехай наблизиться до Господа, а вони нехай не наближаються, і народ нехай не піднімається з ним.
3: І прийшов Мойсей і переказав народу всі слова Господні і всі закони. І відповів увесь народ в один голос, і сказали: все, що сказав Господь, зробимо [і будемо слухняні].
4: І написав Мойсей усі слова Господні і, вставши рано-вранці, поставив під горою жертовник із дванадцяти каменів, за числом дванадцяти колін Ізраїлевих;
5: і послав юнаків із синів Ізраїлевих, і принесли вони всепалення, і закололи тельців для мирної жертви Господу [Богу].
6: Мойсей, узявши половину крови, влив у чаші, а другою половиною окропив жертовник;
7: і взяв книгу завіту і прочитав уголос народу, і сказали вони: все, що сказав Господь, зробимо і будемо слухняні.
8: І взяв Мойсей крови й окропив народ, говорячи: ось кров завіту, який Господь уклав з вами про всі слова ці.
9: Потім зійшов Мойсей і Аарон, Надав і Авиуд і сімдесят зі старійшин Ізраїлевих,
10: і бачили [місце стояння] Бога Ізраїлевого; і під ногами Його щось подібне до роботи з чистого сапфіру і, як саме небо, ясне.
11: І Він не простяг руки Своєї на обраних з синів Ізраїлевих: вони бачили [місце] Бога, і їли і пили.
12: І сказав Господь Мойсеєві: зійди до Мене на гору і будь там; і дам тобі скрижалі кам’яні, і закон і заповіді, що Я написав для навчення їх.
13: І встав Мойсей з Ісусом, слугою своїм, і пішов Мойсей на гору Божу,
14: а старійшинам сказав: залишайтеся тут, поки ми не повернемося до вас; ось Аарон і Ор з вами; хто буде мати справу, нехай приходить до них.
15: І зійшов Мойсей на гору, і покрила хмара гору,
16: і слава­ Господня осінила гору Синай; і покривала її хмара шість днів, а в сьомий день [Господь] воззвав до Мойсея з середини хмари.
17: Вигляд же слави Господньої на вершині гори був перед очима синів Ізраїлевих, як вогонь, що поїдає.
18: Мойсей вступив у середину хмари і зійшов на гору; і був Мойсей на горі сорок днів і сорок ночей.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 34
1: І сказав Господь Мойсеєві: ви­­­­­теши собі дві скрижалі кам’яні, подібні до попередніх, [і зійди до Мене на гору,] і Я напишу на цих скри­­жалях слова, які були на попе­редніх скрижалях, які ти розбив;
2: і будь готовим до ранку, і зійди вран­ці на гору Синай, і постань переді Мною там на вершині гори;
3: але ніхто не повинен підніматися з тобою, і ніхто не повинен показуватися на всій горі; навіть худоба, дрібна і велика, не повинна пастися біля гори цієї.
4: І витесав Мойсей дві скрижалі кам’яні, подібні до попередніх, і, вставши рано-вранці, зійшов на гору Синай, як повелів йому Господь; і взяв у руки свої дві скрижалі кам’яні.
5: І зійшов Господь у хмарі, і зупинився там поблизу нього, і проголосив ім’я Ієгови.
6: І пройшов Гос­подь перед лицем його і проголосив: Господь, Господь, Бог чоловіколюбний і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий і істинний,
7: що зберігає [правду і подає] милість у тисячі родів, Який прощає провину і злочин і гріх, але не залишає без покарання, Який карає провину ­бать­ків у дітях і в дітях дітей до треть­ого і четвертого роду.
8: Мойсей одразу ж упав на землю і поклонився [Богу]
9: і сказав: якщо я придбав благовоління в очах Твоїх, Владико, то хай піде Владика посеред нас; бо народ цей жорстокосердий; прости беззаконня наші і гріхи наші і вчини нас насліддям Твоїм.
10: І сказав [Господь Мойсеєві]: ось, Я укладаю завіт: перед усім народом твоїм сотворю чудеса, яких не було по всій землі і ні в яких народів; і побачить весь народ, серед якого ти перебуваєш, діло Господа; бо страшним буде те, що Я зроблю для тебе;
11: збережи те, що повеліваю тобі нині: ось, Я виганяю від лиця твого аморреїв, хананеїв, хеттеїв, ферезеїв, евеїв, [гергесеїв] та ієвусеїв;
12: дивися, не вступай у союз з жителями тієї землі, у яку ти ввійдеш, щоб вони не зробилися сіттю серед вас.
13: Жертовники їхні зруйнуйте, стовпи їхні розтрощіть, вирубайте священні гаї їхні, [і статуї богів їхніх спаліть вог­нем],
14: тому що ти не повинен поклонятися богові іншому, крім Господа [Бога], тому що ім’я Його— ревнитель; Він Бог ревнитель.
15: Не вступай у союз із жителями тієї зем­лі, щоб, коли вони будуть блудодіяти­ услід богам своїм і приносити жертви богам своїм, не запросили і тебе, і ти не спожив би жертви їхньої;
16: і не бери з дочок їхніх дружин синам своїм [і дочок своїх не давай заміж за синів їхніх], щоб доч­ки їхні, блудодіючи вслід богам своїм, не ввели і синів твоїх у блуд вслід богам своїм.
17: Не роби собі богів відлитих.
18: Свята опрісноків дотримуй: сім днів їж прісний хліб, як Я повелів тобі, у призначений час міся­ця Авива, тому що в місяці Авиві вийшов ти з Єгипту.
19: Усе, що розкриває утробу, Мені, як і вся худоба твоя чоловічої статі, що розкриває утробу, з волів і овець;
20: пер­вородне з ослів замінюй агнцем, а якщо не за­­міниш, то викупи його; усіх первіст­ків із синів твоїх викуповуй; нехай не з’являються перед лице Моє з по­рожніми руками.
21: Шість днів працюй, а в сьомий день спочивай; спочивай і під час сівби і жнив.
22: І свято седмиць роби, свято початків жнив пшениці і свято збирання плодів наприкінці року;
23: три­­чі на рік повинна з’являтись уся чо­ловіча стать твоя перед лице Владики, Господа Бога Ізраїлевого,
24: бо Я прожену народи від лиця твого і поширю межі твої, і ніхто не зажадає землі твоєї, якщо ти будеш з’являтися перед лице Господа Бога твого тричі на рік.
25: Не виливай крови жертви Моєї на квасне, і жертва свята Пасхи не повинна переночувати до ранку.
26: Найперші плоди землі твоєї принеси в дім Господа Бога твого. Не вари козеня в молоці матері його.
27: І сказав Господь Мойсеєві: напиши собі слова ці, тому що в цих словах Я укладаю завіт з тобою і з Ізраїлем.
28: І пробув там [Мойсей] у Господа сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив; і написав [Мойсей] на скрижалях слова завіту, десятислів’я.
29: Коли сходив Мойсей з гори Синаю, і дві скрижалі одкровення були в руці у Мойсея при сході його з гори, то Мойсей не знав, що лице його стало сяяти промінням від того, що Бог говорив з ним.
30: І побачив Мойсея Аарон і всі сини Ізраїлеві, і ось, лице його сяє, і боялися підійти до нього.
31: І покликав їх Мойсей, і прийшли до нього Аарон і всі начальники громади, і розмовляв Мойсей з ними.
32: Після цього набли­зилися [до нього] всі сини Ізраїлеві, і він заповідав їм усе, що говорив йому Господь на горі Синаї.
33: І коли Мойсей перестав розмовляти з ними, то поклав на лице своє покривало.
34: Коли ж входив Мойсей перед лице Господа, щоб говорити з Ним, тоді знімав покривало, доки не виходив; а вийшовши, переказував синам Ізраїлевим усе, що заповідано було [йому від Господа].
35: І бачили сини Ізраїлеві, що сяє лице Мойсеєве, і Мойсей знову накладав покривало на лице своє, доки не входив говорити з Ним.