Біблія українською мовою

Книга Екклезіаста, або Проповідника

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 2
1: Сказав я у серці моєму: «дай, випробую я тебе веселощами, і насолодися добром»; але і це— суєта!
2: Про сміх сказав я: «дурість!», а про веселощі: «що вони роблять?»
3: Надумав я у серці моєму насолоджувати вином тіло моє і, тим часом, як серце моє керувалося мудрістю, дотримуватися і глупоти, доки не побачу, що добре для синів людських, що повинні вони були б робити під небом у недовгі дні життя свого.
4: Я почав великі справи: побудував собі доми, посадив собі виноградники,
5: влаштував собі сади і гаї і насадив у них усякі плодючі дерева;
6: зробив собі водойми для зрошення з них гаїв, що вирощують дерева;
7: придбав собі слуг і служниць, і домочадці були у мене; також великої і дрібної худоби було у мене більше, ніж у всіх, що були раніше за мене у Єрусалимі;
8: зібрав собі срібла і золота і коштовностей від царів і областей; завів у себе співців і співачок і насолоду синів людських— різні музичні інструменти.
9: І зробився я великим і багатим більше за всіх, що були раніше за мене у Єрусалимі; і мудрість моя була зі мною.
10: Чого б очі мої не побажали, я не відмовляв їм, не забороняв серцю моєму ніяких веселощів, тому що серце моє раділо в усіх трудах моїх, і це було моєю часткою від усіх трудів моїх.
11: І оглянувся я на всі діла мої, які зробили руки мої, і на працю, якою трудився я, виконуючи їх: і ось, усе— суєта і томління духу, і немає від них користи під сонцем!
12: І звернувся я, щоб глянути на мудрість і безумство і глупоту: бо що може зробити людина після царя понад те, що вже зроблено?
13: І побачив я, що перевага мудрости над глупотою така сама, як перевага світла над темрявою:
14: у мудрого очі його— в голові його, а нерозумний ходить у темряві; але дізнався я, що одна доля осягає їх усіх.
15: І сказав я у серці моєму: «і мене осягне та сама доля, як і нерозумного: для чого ж я зробився дуже мудрим?» І сказав я у серці моєму, що і це— суєта;
16: тому що мудрого не будуть пам’ятати вічно, як і нерозумного; у грядущі дні все буде забуто, і на жаль! мудрий помирає нарівні з нерозумним.
17: І зненавидів я життя, тому що противні стали мені діла, які робляться під сонцем; тому що все— суєта і томління духу!
18: І зненавидів я весь труд мій, яким трудився під сонцем, тому що повинен залишити його людині, яка буде після мене.
19: І хто знає: чи мудра буде вона, чи нерозумна. А вона буде розпоряджатися всіма трудами моїми, якими я трудився і якими показав себе мудрим під сонцем. І це— суєта!
20: І звернувся я, щоб навіяти серцю моєму зректися усіх трудів, якими я трудився під сонцем,
21: тому що одна людина трудиться мудро, зі знанням і успіхом, і повинна віддати все людині, яка не трудилася в тому, що є ніби частиною її. І це— суєта і зло велике!
22: Бо що буде мати людина від усіх трудів своїх і турботи серця свого, що трудиться вона під сонцем?
23: Тому що всі дні її— скорботи, і труди її— неспокій; навіть і вночі серце її не знає спокою. І це— суєта!
24: Не підвладне людині і те благо, щоб їсти і пити й насолоджувати душу свою від труда свого. Я побачив, що і це— від руки Божої;
25: тому що хто може їсти і хто може насолоджуватися без Нього?
26: Бо людині, яка є доброю перед лицем Його, Він дає мудрість і знання і радість; а грішнику дає турботу збирати і накопичувати, щоб потім віддати тому, хто добрий перед лицем Божим. І це— суєта і томління духу!