Біблія українською мовою

Книга пророка Даниїла

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9
1: У перший рік Дарія, сина Ассуїрового, з роду мідійського, який поставлений був царем над царством Халдейським,
2: у перший рік царювання його я, Даниїл, зрозумів по книгах число років, про які було слово Господнє до Єремії пророка, що сімдесят років сповняться над спустошенням Єрусалима.
3: І повернув я лице моє до Господа Бога з молит­вою і благанням, у посту і веретищі і попелі.
4: І молився я Господу Богу моєму, і сповідувався і сказав: «Мо­лю Тебе, Господи Боже великий і дивний, що зберігаєш завіт і милість до тих, які люблять Тебе і виконують повеління Твої!
5: Згрішили ми, чинили беззаконно, діяли нечестиво, були впертими і відступили від заповідей Твоїх і від постанов Твоїх;
6: і не слухали рабів Твоїх, пророків, які Твоїм ім’ям говорили царям нашим, і вельможам нашим, і батькам нашим, і всьому на­роду країни.
7: У Тебе, Господи, правда, а у нас на лицях сором, як день цей, у кожного юдея, у жителів Єрусалима й у всього Ізраїля, у ближніх і далеких, у всіх країнах, куди Ти вигнав їх за відступлення їх, з яким вони відступили від Тебе.
8: Господи! у нас на лицях сором, у царів наших, у князів наших і у батьків наших, тому що ми згрішили перед Тобою.
9: А у Господа Бога нашого милосердя і прощення, бо ми збурилися проти Нього
10: і не слухали гласу Господа Бога нашого, щоб жити за законами Його, які Він дав нам через рабів Своїх, пророків.
11: І весь Ізраїль переступив закон Твій і відвернувся, щоб не слухати гласу Твого; і за те вилилися на нас прокляття і клятва, які написані у законі Мойсея, раба Божого: бо ми згрішили перед Ним.
12: І Він виконав­ слова Свої, які прорік на нас і на суддів наших, які судили нас, навів­ши на нас велику біду, якої не бувало під небесами і яка звершилася над Єрусалимом.
13: Як написано у законі Мойсея, так вся ця біда осягла нас; але ми не благали Госпо­да Бога нашого, щоб нам навернути­ся від беззаконь наших і зрозуміти істину Твою.
14: Спостерігав Господь цю біду і навів її на нас: бо праведний Господь Бог наш у всіх ділах Своїх, які звершує, але ми не слухали гласу Його.
15: І нині, Господи Боже наш, Який вивів народ Твій із землі Єгипетської рукою сильною і явив славу Твою, як день цей! згрішили ми, чинили нечестиво.
16: Господи! за всією правдою Твоєю нехай відвернеться гнів Твій і обурення Твоє від града Твого, Єрусалима, від святої гори Твоєї; бо за гріхи наші і беззаконня батьків наших Єрусалим і народ Твій зневажають усі, хто оточує нас.
17: І нині по­чуй, Боже наш, молитву раба Твого і моління його і споглянь світлим лицем Твоїм на спустошене святилище Твоє, заради Тебе, Господи.
18: Прихили, Боже мій, вухо Твоє і почуй, відкрий очі Твої і споглянь на спустошення наші і на місто, на якому наречене ім’я Твоє; бо ми приносимо моління наші перед Тобою, уповаючи не на праведність нашу, але на Твоє велике милосердя.
19: Господи! почуй; Господи! прос­ти; Господи! зваж і вчини, не зволікай заради Тебе Самого, Боже мій, бо Твоє ім’я наречене на місті Твоєму і на народі Твоєму».
20: І коли я ще говорив і молився, і сповідував гріхи мої і гріхи народу мого, Ізраїля, і приносив благання мої перед Господом Богом моїм про святу гору Бога мого;
21: коли я ще продовжував­ молитву, муж Гавриїл, якого я ба­чив­ раніше у видінні, швидко приле­тівши, доторкнувся до мене близько часу вечірньої жертви
22: і напо­умляв мене, говорив зі мною і сказав: «Даниїле! тепер я зійшов, щоб навчити тебе розуміння.
23: На початку моління твого вийшло слово, і я прийшов звістити його тобі, бо ти муж бажань; отже, зваж на слово і зрозумій видіння.
24: Сімдесят седмин визначені для народу твого і святого міста твого, щоб покритий був злочин, запечатані були гріхи і згладжені беззаконня, і щоб приведена була правда вічна, і запечатані були видіння і пророк, і помазаний був Святий святих.
25: Отже, знай і розумій: з того часу, як вийде повеління про відновлення Єрусалима, до Хрис­та Владики сім седмин і шістдесят дві седмини; і повернеться народ і відбудуються вулиці і стіни, але у важкі часи.
26: І після закінчення шістдесяти двох седмин відданий буде на смерть Христос, і не буде; а місто і святилище зруйновані будуть народом вождя, який прийде, і кінець його буде як від повені, і до кінця війни будуть спустошення.
27: Й утвер­дить завіт для багатьох одна седмина,­ а у половині седмини припиниться жертва і приношення, і на крилі свя­тилища буде мерзота запустіння, і остаточно визначена загибель осягне спустошувача».

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 10
1: У третій рік Кира, царя Перського, було одкровення Даниїлові, який називався ім’ям Валтасара; й істинне було це одкровення і великої сили. Він зрозумів це одкро­вення і зрозумів це видіння.
2: У ці дні я, Даниїл, був у смутку три седмиці днів.
3: Смачного хліба я не їв; м’ясо і вино не входили у вуста мої, і мастями я не намащував себе до виконання трьох седмиць днів.
4: А в двадцять четвертий день першого місяця був я на березі великої ріки Тигру,
5: і звів очі мої, і побачив: ось один муж, одягнений у лляний одяг, і стегна його оперезані зо­лотом з Уфаза.
6: Тіло його— як то­паз, лице його— як вигляд блискавки; очі його— як запалені світильники, руки його і ноги його на вигляд— як блискуча мідь, і глас мови його— як голос багатьох людей.
7: І тільки один я, Даниїл, бачив це видіння, а люди, які були зі мною, не бачили цього видіння; але сильний страх напав на них і вони втекли, щоб сховатися.
8: І залишився я один і дивився на це велике видіння, але у мені не залишилося сили, і вигляд лиця мого надзвичайно змінився, не стало в мені бадьорости.
9: І почув я голос слів його; і як тільки почув голос­ слів його, у заціпенінні упав я на лице моє і лежав лицем на землі.
10: Але ось, торкнулася мене рука і поставила мене на коліна мої і на долоні рук моїх.
11: І сказав він мені: «Даниїле, муже бажань! вникни у слова, які я скажу тобі, і стань прямо на ноги твої; бо до тебе я посланий нині». Коли він сказав мені ці слова, я встав з трепетом.
12: Але він сказав мені: «не бійся, Даниїле; з першого дня, як ти приготував серце­ твоє, щоб досягти розуміння і смирити себе перед Богом твоїм, сло­ва твої почуті, і я прийшов би за слова­ми твоїми.
13: Але князь царства­ Перського стояв проти мене двад­цять один день; але ось, Михаїл, один з перших князів, прийшов допомогти мені, і я залишився там при царях перських.
14: А тепер я прийшов звіс­тити тобі, що буде з народом твоїм в останні часи, тому що видіння стосується до віддалених днів».
15: Коли він говорив мені такі слова, я припав лицем моїм до землі й онімів.
16: Але ось, хтось, на вигляд схожий на синів людських, торкнувся вуст мо­їх, і я відкрив уста мої, став говорити і сказав тому, хто стояв переді мною: «господарю мій! від цього видіння нутрощі мої повернулися у мені, і не стало у мені сили.
17: І як може говорити раб такого господаря мого з таким господарем моїм? бо у мені немає сили, і дихання завмерло у мені».
18: Тоді знову доторк­нулася до мене та людська подоба й укріпила мене
19: і сказала: «не бійся, муже бажань! мир тобі; мужайся,­ мужайся!» І коли він говорив зі мною, я укріпився і сказав: «говори, господарю мій; бо ти укріпив мене».
20: І він сказав: «чи знаєш, для чого я прийшов до тебе? Тепер я повернуся, щоб боротися з князем Перським; а коли я вийду, то ось, прийде князь Греції.
21: Втім, я звіщу тобі, що написано в істинному писанні; і немає нікого, хто підтримував би мене у тім, крім Михаїла, князя вашого.