Біблія українською мовою

Книга пророка Даниїла

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 2
1: У другий рік царювання Навуходоносора снилися Навуходоносору сни, і збурився дух його, і сон віддалився від нього.
2: І звелів цар скликати тайновідців, і ворожбитів, і чаклунів, і халдеїв, щоб вони розповіли цареві сновидіння його. Вони прийшли, і стали перед царем.
3: І сказав їм цар: сон снився мені, і тривожиться дух мій; бажаю знати цей сон.
4: І сказали халдеї цареві по-ара­мейськи: царю! повіки живи! ска­жи сон рабам твоїм, і ми пояснимо значення його.
5: Відповів цар і сказав халдеям: слово відступило від мене; якщо ви не скажете мені сновидіння і значення його, то на шмат­ки будете порубані, і доми ваші обер­нуться на руїни.
6: Якщо ж розповісте сон і значення його, то одержите від мене дари, нагороду і велику шану; отже, скажіть мені сон і значення його.
7: Вони вдруге відповіли і сказали: нехай скаже цар рабам своїм сновидіння, і ми пояснимо його значення.
8: Відповів цар і сказав: точно­ знаю, що ви хочете виграти час, то­му що бачите, що слово відступило від мене.
9: Оскільки ви не оголошуєте мені сновидіння, то у вас один на­мір: ви збираєтеся сказати мені неправду й обман, поки мине час; отже, розкажіть мені сон, і тоді я ді­знаюся, що ви можете пояснити мені і значення його.
10: Халдеї відповіли царю і сказали: немає на зем­лі людини, яка могла б відкрити цю справу царя, і тому жоден цар, вели­кий і могутній, не вимагав подібного­ ні від якого тайновідця, ворож­бита і халдея.
11: Діло, якого цар вимагає, таке складне, що ніхто інший не може відкрити його цареві, крім богів, які не живуть з плоттю.
12: Розлю­тився цар і сильно розгнівався на це, і наказав знищити всіх мудреців вавилонських.
13: Коли вийшло це повеління, щоб убивати мудреців, шукали Даниїла і товаришів його, щоб умертвити їх.
14: Тоді Даниїл звернувся з порадою і мудрістю до Ариоха, начальника царських охоронців, який вийшов убивати мудреців вавилонських;
15: і запитав Ариоха, сильного при царі: «чо­му таке грізне повеління від ца­ря?» Тоді Ариох розповів усю справу Даниїлові.
16: І Даниїл увійшов, і ублагав царя дати йому час, і він пред­­ставить цареві тлумачення сну.
17: Даниїл прийшов у дім свій, і розповів справу Ананії, Мисаїлу й Азарії, товаришам своїм,
18: щоб вони просили милости у Бога небесного про цю таємницю, щоб Даниїл і товариші його не загинули з іншими мудрецями вавилонськими.
19: І тоді відкрита була таємниця Даниїлові у нічному видінні, і Даниїл благословив Бога небесного.
20: І сказав Да­ни­їл: нехай буде благословенне ім’я Господа від віку і до віку! бо у Нього муд­рість і сила;
21: він змінює часи і літа, скидає царів і поставляє царів; дає мудрість мудрим і розуміння розумним;
22: Він відкриває глибоке і таємне, знає, що у мороці, і світло жи­ве з Ним.
23: Славлю і величаю Те­бе, Боже батьків моїх, що Ти дарував мені мудрість і силу і відкрив ме­ні те, про що ми благали Тебе; бо Ти відкрив нам справу царя.
24: Після цього Даниїл увійшов до Ариоха, яко­­му цар повелів умертвити мудреців вавилонських, прийшов і сказав йому: не убивай мудреців вавилонських; введи мене до царя, і я відкрию значення сну.
25: Тоді Ариох не­гайно привів Даниї­ла до царя і сказав йому: я знайшов з полонених синів Юдеї людину, яка може відкрити цареві значення сну.
26: Цар сказав Даниїлові, який названий був Валтасаром: чи можеш ти сказати мені сон, який я бачив, і зна­чення його?
27: Даниїл відповів цареві і сказав: таємниці, про яку цар запитує, не можуть відкрити цареві ні мудреці, ні чародії, ні тайновідці, ні ворожбити.
28: Але є на небесах Бог, Який відкриває таємниці; і Він відкрив цареві Навуходоносору, що буде в останні дні. Сон твій і видіння голови твоєї на ложі твоєму були такі:
29: ти, царю, на ложі твоєму думав про те, що буде після цього? і Той, Хто відкриває таємниці, показав тобі те, що буде.
30: А мені таємниця ця відкрита не тому, що я мудріший за всіх, хто живе, але для того, щоб відкрито було цареві розуміння і щоб ти узнав думки серця твого.
31: Тобі, царю, було таке видіння: ось, якийсь великий ідол; величезний був цей ідол, у надзвичайному блиску стояв він перед тобою, і страшний був вигляд його.
32: У цього ідола голова була з чистого золота, груди його і руки його— зі срібла, черево його і стегна його мідні,
33: гомілки його залізні, ноги його частково залізні, частково глиняні.
34: Ти бачив його, доки камінь не відірвався від гори без допомоги рук, ударив у ідола, у залізні і глиняні ноги його, і розбив їх.
35: Тоді все разом роздробилося: залізо, глина, мідь, срібло і золото зробилися як порох на літніх токах, і вітер розніс їх, і сліду не залишилося від них; а камінь, який розбив ідола, зробився великою горою і на­повнив усю землю.
36: Ось сон! Скажемо перед царем і значення його.
37: Ти, царю, цар царів, якому Бог небесний дарував царство, владу, силу і славу,
38: і всіх синів людських, де б вони не жили, звірів земних і птахів небесних Він віддав до твоїх рук і поставив тебе владикою над усіма ними. Ти— це золота голова!
39: Після тебе постане інше царство, нижче за твоє, і ще третє царство, мідне, яке буде володарювати над всією землею.
40: А четверте царство буде міцне, як залізо; бо як залізо розбиває і роздроблює все, так і воно, подібно до нищівного заліза, буде роздроблювати і розтрощувати.
41: А що ти бачив ноги і пальці на ногах частково з глини гончарної, а частково із заліза, то буде царство розділене, і в ньому залишиться трохи міцности заліза, тому що ти бачив залізо, змішане з гончарною глиною.
42: І як пальці ніг були частково із заліза, а частково з глини, так і царство буде частково міцне, частково крихке.
43: А що ти бачив залізо, змішане з глиною гончарною, це означає, що вони змішаються че­рез сíм’я людське, але не зіллються одне з одним, як залізо не змішується з глиною.
44: І в дні тих царств Бог небесний воздвигне царство, яке повіки не зруйнується, і царство це не буде передано іншому народові; воно скрушить і зруйнує всі царства,­ а саме буде стояти вічно,
45: оскільки ти бачив, що камінь відірваний був від гори не руками і роздробив залізо, мідь, глину, срібло і золото. Великий Бог дав знати царю, що буде після цього. І вірний цей сон, і точне тлумачення його!
46: Тоді цар Навуходоносор упав на лице своє і поклонився Даниїлові, і звелів принести йому дари і запашні куріння.
47: І сказав цар Даниїлові: істинно Бог ваш є Бог богів і Владика царів, Який відкриває таємниці, коли ти міг відкрити цю таємницю!
48: Тоді підніс цар Даниїла і дав йому багато­ великих дарунків, і поставив його над усією областю Вавилонською і головним начальником над усіма муд­­­рецями вавилонськими.
49: Але Даниїл просив царя, і він поставив Седраха, Мисаха й Авденаго над ділами країни Вавилонської, а Даниїл залишився при дворі царя.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: Я, Навуходоносор, спокійний був у домі моєму і благоденствував у чертогах моїх.
2: Але я бачив сон, який налякав мене, і міркування на ложі моєму і видіння голови моєї збентежили мене.
3: І дане було мною повеління привести до мене всіх мудреців вавилонських, щоб вони сказали мені значення сну.
4: Тоді прийшли тайновідці, чародії, халдеї і ворожбити; я розповів їм сон, але вони не могли мені пояснити значення його.
5: Нарешті ввійшов до мене Даниїл, якому ім’я було Вал­тасар, за ім’ям бога мого, і в якому дух святого Бога; йому розповів я сон.
6: Валтасар, глава мудреців! я знаю, що у тобі дух святого Бога, і ні­­яка таємниця не обтяжує тебе; поясни мені бачення сну мого, який я бачив, і значення його.
7: Видіння ж голови моєї на ложі моєму були такі: я бачив, ось, серед землі дерево дуже високе.
8: Велике було це дерево і міцне, і висота його сягала неба, і воно видиме було до країв усієї землі.
9: Листя його прекрасне, і плодів на ньому безліч, і їжа на ньому для всіх; під ним знаходили тінь польові звірі, і в гілках його гніздилися птахи небесні, і від нього годувалася­ усяка плоть.
10: І бачив я у видіннях голови моєї на ложі моєму, і ось, зійшов з небес, Той, Хто не спить і Святий.
11: Викликнувши голосно, Він сказав: «зрубайте це дерево, обрубайте гілки його, струсіть листя з нього і розкидайте плоди його; нехай відійдуть звірі з-під нього і птахи з гілок його;
12: але головний корінь його залиште у землі, і нехай він у путах залізних і мідних серед польової трави зрошується небесною росою, і з тваринами нехай буде частина його в траві земній.
13: Серце людське відбереться від нього і дасться йому серце звірине, і про­йдуть над ним сім часів.
14: Повелінням Тих, Хто не спить, це визначено, і за вироком Святих призначено, щоб знали ті, що живуть, що Всевиш­ній володарює над царством людським, і дає його, кому хоче, і поставляє­ над ним приниженого між людьми».
15: Такий сон бачив я, цар Навуходоносор; а ти, Валтасаре, скажи значення його, тому що ніхто з мудреців у моєму царстві не міг пояснити його значення, а ти можеш, бо дух святого Бога у тобі.
16: Тоді Даниїл, якому ім’я Валтасар, майже годину пробув у здивуванні, і думки його бентежили його. Цар почав говорити і сказав: Валтасаре! нехай не бентежить тебе цей сон і значення його. Валтасар відповів і сказав: господарю мій! твоїм би ненависникам цей сон, і ворогам твоїм значення його!
17: Дерево, яке ти бачив, яке було великим і міцним, висотою своєю сягало небес і видиме було по всій землі,
18: на якому листя було прекрасне і безліч плодів і пожива для усіх, під яким жили звірі польові й у гілках якого гніздилися птахи небесні,
19: це ти, царю, звеличений і зміцнілий, і велич твоя зросла і сягла небес, і влада твоя— до країв землі.
20: А що цар бачив Того, Хто не спить і Святого, Який сходить з небес, Який сказав: «зрубайте дерево і знищіть його, тіль­ки головний корінь його залишіть у землі, і нехай він у путах залізних і мідних, серед польової трави, зрошується росою небесною, і з польовими звірами нехай буде частина його, доки не пройдуть над ним сім часів»,—
21: то ось значення цього,­ царю, і ось визначення Всевишнього, яке осягне господаря мого, царя:
22: тебе відлучать від людей, і перебування твоє буде з польовими звірами; травою будуть годувати тебе, як вола, росою небесною ти будеш зрошуватися, і сім часів пройдуть над тобою, доки пізнаєш, що Всевиш­ній володарює над царством людським і дає його, кому хоче.
23: А що повелено було залишити головний корінь дерева, це значить, що царство твоє залишиться при тобі, коли ти пізнаєш владу небесну.
24: Тому, царю, нехай буде благоугодною тобі порада моя: відкупи гріхи твої прав­дою і беззаконня твої милосердям до бідних; ось чим може продовжитися мир твій.
25: Усе це збулося над царем Навуходоносором.
26: Коли минуло дванадцять місяців, ходячи по царських палатах у Ва­­вилоні,
27: цар сказав: чи не це величний Вавилон, який побудував я як дім царства силою моєї могутности й на славу моєї величі!
28: Ще слова­ ці були у вустах царя, як був з неба голос: «тобі говорять, царю Навуходоносоре: царство відійшло від тебе!
29: І відлучать тебе від людей, і буде перебування твоє з поль­овими звірами; травою будуть годувати тебе, як вола, і сім часів пройде над тобою, доки пізнаєш, що Всевишній володарює над царством людським і дає його, кому хоче!»
30: Негайно і сповнилося це слово над Навуходоносором, і відлучений він був від людей, їв траву, як віл, і зрошувалося тіло його росою небесною, так що волос­ся­ у нього виросло як у лева, і нігті у ньо­го— як у птаха.
31: Піс­ля закінчен­ня ж днів тих, я, Навуходоносор, звів очі мої до неба, і розум мій повер­нув­ся до мене; і благословив я Всевиш­­нь­ого, звеличив і прославив Вічного,­ Якого володарювання— володарювання вічне, і Якого царство— у роди і роди.
32: І всі, що живуть на землі, нічого не значать; з волі Своєї Він діє як у небесному воїнстві, так і у тих, хто живе на землі; і немає нікого,­ хто міг би протистояти руці Його і ска­­зати Йому: «що Ти зробив?»
33: У той час повернувся до мене розум мій, і на славу царства мого повернулися до мене сановитість і колишній вигляд мій; тоді знайшли мене радники мої і вельможі мої, і я відновлений був на царство моє, і велич моя ще більше піднеслася.
34: Нині я, Навуходоносор, славлю, підношу і величаю Царя Небесного, Якого всі діла істинні й путі праведні, і Який у силі смирити тих, що ходять гордо.­