Біблія українською мовою

Книга пророка Даниїла

← попередній розділ

Розділ 14
1: Цар Астиаг приклався до бать­­ків своїх, і Кир, персянин, прийняв царство його.
2: І Даниїл жив разом з царем і був славнішим за всіх друзів його.
3: Був у вавилонян ідол, на ім’я Вил, і витрачали на нього щодня двадцять великих мір пшеничного борошна, сорок овець і вина шість мір.
4: Цар шанував його і ходив щодня поклонятися йому; Даниїл же поклонявся Богу своєму. І сказав йому цар: чому ти не поклоняєшся Вилу?
5: Він відповів: тому що я не поклоняюся ідолам, зробленим руками, але поклоняюся живому Богу, Який створив небо і землю і володарює над усякою плоттю.
6: Цар сказав: чи не думаєш ти, що Вил неживий бог? чи не бачиш, скільки він їсть і п’є щодня?
7: Даниїл, посміхнувшись, сказав: не обманюйся, царю; бо він усередині глина, а зовні мідь, і ніколи не їв, не пив.
8: Тоді цар, розгнівавшись, прикликав жерців своїх і сказав їм: як­що ви не скажете мені, хто з’їдає все це, то помрете.
9: Якщо ж ви доведете мені, що з’їдає це Вил, то помре Даниїл, тому що сказав хулу на Ви­ла. І сказав Даниїл цареві: нехай буде за словом твоїм.
10: Жерців Вила було сімдесят, крім дружин і дітей.
11: І прийшов цар з Даниїлом у храм Вила, і сказали жерці Вила: ось, ми вийдемо геть, а ти, царю, постав їжу і, наливши вина, замкни двері і запечатай перснем твоїм.
12: І якщо завтра ти прийдеш і не знайдеш, що усе з’їдено Вилом, ми помремо, або Даниїл, який сказав неправду на нас.
13: Вони не звертали на це уваги, тому що під столом зробили потайний вхід, і через нього завжди входили, і з’їдали це.
14: Коли вони вийшли, цар поставив їжу перед Вилом, а Даниїл наказав слугам своїм, і вони принесли попіл, і посипали весь храм у присутності одного царя, і, вийшовши, замкнули двері, і запечатали царським перснем, і відійшли.
15: Жерці ж, за звичаєм сво­їм, прийшли вночі з дружинами і дітьми своїми, і все з’їли і випили.
16: На другий день цар встав рано і Да­ниїл з ним,
17: і сказав: чи цілі печатки, Даниїле? Він сказав: цілі, ца­рю.
18: І як тільки відчинені були двері, цар, глянувши на стіл, виклик­нув гучним голосом: великий ти, Виле, і немає ніякого обману у тобі!
19: Даниїл, посміхнувшись, утримав царя, щоб він не входив усередину, і сказав: подивися на підлогу і поміть, чиї це сліди.
20: Цар сказав: бачу сліди чоловіків, жінок і дітей.
21: І, роз­гні­вавшись, цар наказав схопити жерців, дружин їхніх і дітей і вони показали потайні двері, якими вони входили і з’їдали, що було на столі.
22: Тоді цар повелів умертвити їх і від­дав Вила Даниїлові, і він зруйнував його і храм його.
23: Був на тому місці великий дракон, і вавилоняни шанували його.
24: І сказав цар Даниїлу: чи не скажеш і про цього, що він мідь? ось, він живий, і їсть і п’є; ти не можеш сказати,­ що цей бог не живий; і отже, поклонися йому.
25: Даниїл сказав: Господу Богу моєму поклоняюся, тому що Він Бог живий.
26: Але ти, царю, дай мені дозвіл, і я умерт­влю дракона без меча і жезла. Цар сказав: даю тобі.
27: Тоді Даниїл узяв смоли, жиру і волосся, зварив це разом і, зробив­ши з цього клубок, кинув його у па­щу дракону, і дракон розсівся. І сказав Даниїл: ось ваші святині!
28: Коли ж вавилоняни почули про те, сильно обурилися і повстали проти царя, і сказали: цар зробився юдеєм, Вила зруйнував і убив дракона, і віддав на смерть жреців,
29: і, прийшовши до царя, сказали: віддай нам Даниїла, інакше ми умертвимо тебе і дім твій.
30: І коли цар побачив, що вони сильно наполягають, змушений був віддати їм Даниїла,
31: вони ж кинули його в рів лев’ячий, і він пробув там шість днів.
32: У рові було сім левів, і давалося їм щодня по два тіла і по дві вівці; у цей час їм не давали їх, щоб вони з’їли Даниїла.
33: Був у Юдеї пророк Аввакум, який, зваривши юшку і накришивши хліба у блюдо, йшов на поле, щоб віднести це женцям.
34: Але ангел Гос­подній сказав Аввакуму: віднеси цей обід, який у тебе, у Вавилон до Даниїла, у рів лев’ячий.
35: Аввакум ска­зав: господарю! Вавилона я ніколи не бачив і рову не знаю.
36: Тоді ангел Господній узяв його за тім’я і, піднявши його за волосся голови його, поставив його у Вавилоні над ровом силою духа свого.
37: І воззвав Аввакум і сказав: Даниїле! Даниїле! візьми обід, який Бог послав тобі.
38: Даниїл сказав: пом’янув Ти про мене, Боже, і не залишив тих, хто любить Тебе.
39: І встав Даниїл і їв; ангел же Божий миттєво поставив Аввакума на його місце.
40: У сьомий день прийшов цар, щоб потужити за Даниїлом і, підійшовши до рову, глянув у нього, і ось, Да­ниїл сидів.
41: І викликнув цар гучним голосом, і сказав: великий Ти, Господи Боже Даниїлів, і немає іншого, крім Тебе!
42: І наказав витягти Даниїла, а винуватців його погублення кинути у рів,— і вони вмить були з’їдені у присутності його.