Біблія українською мовою

Діяння святих апостолів

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 7
1: Тоді сказав первосвященник: чи справді це так?
2: Він же сказав: мужі браття і отці! послухайте. Бог слави явився отцю нашому Авраамові у Месопотамії, до переселення його в Харран,
3: і сказав йому: вийди із землі твоєї, і з роду твого, і з дому батька твого і йди в землю, яку покажу тобі (Бут. 12,1).
4: Тоді він вийшов із землі Халдейської і оселився в Харрані; а звідти, після смерті батька його, переселив його Бог у цю землю, в якій ви нині живете.
5: І не дав йому на ній спадщини ані на стопу ноги, а обіцяв дати її у володіння йому і після нього потомству його, хоч у нього ще не було дітей.
6: І сказав йому Бог, що нащадки його будуть переселенцями в чужій землі і будуть поневолені і пригноблені років чотириста.
7: Але Я, сказав Бог, судитиму народ, який поневолить їх; і після того вони вийдуть і служитимуть Мені на цьому місці.
8: І дав йому заповіт обрізання. І коли родив Ісаака, то обрізав його восьмого дня; а Ісаак родив Якова, Яків же – дванадцять патріархів.
9: Патріархи, із заздрості, продали Йосифа в Єгипет; але Бог був з ним,
10: і визволив його від усіх скорбот, і дав йому мудрість та благовоління царя єгипетського фараона, який поставив його начальником над Єгиптом та над усім домом своїм.
11: І прийшов голод і велика скорбота на всю землю Єгипетську і Ханаанську, і отці наші не знаходили їжі.
12: Почув Яків, що є хліб у Єгипті, і послав туди отців наших у перший раз.
13: А коли вони прийшли вдруге, Йосиф відкрився братам своїм, і став відомим фараонові рід Йосифів.
14: І, пославши, Йосиф покликав батька свого Якова і всю родину свою, душ сімдесят п'ять.
15: Яків прибув до Єгипту, і помер сам і отці наші;
16: і перенесені були в Сіхем і покладені у гробі, який купив Авраам ціною срібла у синів Еммора Сіхемового.
17: А коли наближався час здійснення обітниці, про яку клявся Бог Авраамові, народу більшало і множилося в Єгипті,
18: до того часу, як став інший цар, який не знав Йосифа.
19: Цей, хитруючи проти роду нашого, пригноблював отців наших, приневолюючи їх кидати дітей своїх, щоб не залишалися живими.
20: У цей час народився Мойсей, і був угодний Богові. Три місяці годувався він у домі батька свого.
21: А коли він був покинутий, взяла його дочка фараонова і виховала його у себе, як сина.
22: І навчений був Мойсей усієї єгипетської мудрості, і був сильний у словах та ділах.
23: Коли ж виповнилось йому сорок років, спало йому на серце відвідати братів своїх, синів Ізраїлевих.
24: І, побачивши одного з них скривдженого, заступився і помстився за ображеного, вбивши єгиптянина.
25: Він думав, що зрозуміють брати його, що Бог рукою його дає їм спасіння; але вони не зрозуміли.
26: Наступного дня, коли дехто з них бився, він з'явився і схиляв їх до миру, кажучи: мужі, ви – брати; навіщо кривдите один одного?
27: А той, хто кривдив ближнього, відштовхнув його, кажучи: хто тебе поставив начальником і суддею над нами?
28: Чи не хочеш ти вбити й мене, як учора вбив єгиптянина?
29: І втік Мойсей від цих слів і став пришельцем у землі Мадіамській, де народилось від нього двоє синів.
30: А як минуло сорок років, з'явився йому в пустині гори Сінаю Ангел Господній у полум'ї палаючого тернового куща.
31: Мойсей, побачивши, дивувався видінню; а коли підходив роздивитися, був до нього голос Господній:
32: Я Бог отців твоїх, Бог Авраама і Бог Ісаака і Бог Якова. Мойсей, затремтівши, не смів дивитись.
33: І сказав йому Господь: скинь взуття з ніг твоїх, бо місце, на якому ти стоїш, є земля свята.
34: Я бачу пригноблення народу Мого в Єгипті, і чую стогін його, і зійшов звільнити його: отож йди, Я пошлю тебе в Єгипет.
35: Цього Мойсея, якого вони відцурались, сказавши: хто тебе поставив начальником і суддею? цього Бог через Ангела, який явився йому в терновому кущі, послав начальником і визволителем.
36: Цей вивів їх, сотворивши чудеса і знамення в землі Єгипетській, і на Червоному морі, і в пустині протягом сорока років.
37: Це той Мойсей, який сказав синам Ізраїлевим: Господь Бог ваш дасть вам Пророка з братів ваших, як мене; Його слухайте (Втор. 18,15).
38: Це той, який був у зібранні в пустині з Ангелом, котрий промовляв до нього на горі Сінаї, та з отцями нашими, і який прийняв живі слова, щоб передати нам,
39: якому отці наші не хотіли коритися, а відмовились від нього і обернулися серцем своїм до Єгипту,
40: сказавши Ааронові: зроби нам богів, які йшли б перед нами; бо ми не знаємо, що сталося з Мойсеєм, який вивів нас із землі Єгипетської.
41: І в ті дні зробили тельця, і принесли жертву ідолові, і веселилися перед витвором рук своїх.
42: Бог відвернувся і залишив їх служити воїнству небесному, як написано в книзі пророків: доме Ізраїлів! чи приносили ви Мені заколене та жертви протягом сорока років у пустині?
43: Ви прийняли скінію Молохову і зірку бога вашого Ремфана, зображення, зроблені вами, щоб поклонятися їм; Я переселю вас аж за Вавілон (Амос 5,25–27).
44: У отців наших була в пустині скінія свідчення, як повелів Той, Хто говорив Мойсею зробити її на зразок, бачений ним.
45: Отці наші з Іісусом, взявши її, внесли у володіння народів, яких Бог вигнав від лиця отців наших. Так було до днів Давида,
46: який знайшов ласку перед Богом і молив, щоб знайти оселю для Бога Якова.
47: Соломон же збудував Йому дім.
48: Але Всевишній живе не в рукотворних храмах, як говорить пророк:
49: небо – престол Мій, і земля – підніжжя ніг Моїх. Який дім збудуєте Мені, говорить Господь, або яке місце для спокою Мого?
50: Чи не Моя рука сотворила все це? (Іс. 66,1–2).
51: Жорстокосердні! люди з необрізаним серцем та вухами! ви завжди противитесь Духові Святому, як отці ваші, так і ви.
52: Кого із пророків не гнали отці ваші? Вони повбивали провісників пришестя Праведника, зрадниками та вбивцями Котрого нині стали ви,–
53: ви, які прийняли закон при служінні Ангелів і не зберегли.
54: Слухаючи це, вони розлютувалися в серцях своїх і скреготали на нього зубами.
55: А Стефан, сповнений Духа Святого, глянувши на небо, побачив славу Божу й Іісуса, Який стояв праворуч Бога,
56: і сказав: ось, я бачу небеса, що розкрились, і Сина Людського, Який стоїть праворуч Бога.
57: Вони ж, закричавши голосно, позатуляли вуха свої і одностайно кинулись на нього,
58: і, вивівши за місто, стали побивати його камінням. Свідки ж поклали свої одежі біля ніг юнака, на ім'я Савл,
59: і побивали камінням Стефана, який молився і говорив: Господи Іісусе! прийми дух мій.
60: І, преклонивши коліна, викликнув голосно: Господи! не вміни їм гріха цього. І, сказавши це, упокоївся.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 8
1: Савл же схвалював убивство його. В ті дні сталося велике гоніння на церкву в Ієрусалимі; і всі, крім Апостолів, розсіялися по різних місцях Іудеї та Самарії.
2: Стефана ж поховали люди благоговійні і вчинили великий плач по ньому.
3: А Савл терзав церкву; ходив по домах, тягнув чоловіків та жінок і віддавав їх до темниці.
4: Ті ж, які розсіялися, ходили і благовіствували слово.
5: Так, Филип прийшов у місто Самарійське і проповідував їм Христа.
6: Народ однодушно слухав те, про що говорив Филип; чув і бачив чудеса, які він творив.
7: Бо нечисті духи з багатьох, хто мав їх, виходили з великим криком, а чимало розслаблених і кривих зцілялося.
8: І була велика радість у тому місті.
9: Перебував же в місті один чоловік, на ім'я Симон, який раніше волхвував і дивував народ самарійський, видаючи себе за когось великого.
10: Його слухали всі, від малого до великого, кажучи: цей є велика сила Божа.
11: А слухали його тому, що він довгий час дивував їх волхвуванням.
12: Коли ж повірили Филипові, який благовіствував про Царство Боже та про ім'я Іісуса Христа, то хрестились і чоловіки і жінки.
13: Увірував і сам Симон і, охрестившись, не відходив від Филипа; і, побачивши великі чудеса й знамення, що творилися, дивувався.
14: Коли почули Апостоли, які були в Ієрусалимі, що Самарія прийняла слово Боже, послали до них Петра та Іоанна,
15: котрі, прийшовши, помолились за них, щоб вони прийняли Духа Святого.
16: Бо Він не сходив ще ні на одного з них, а тільки були вони охрещені в ім'я Господа Іісуса.
17: Тоді поклали руки на них, і вони прийняли Духа Святого.
18: Симон же, побачивши, що через покладання рук апостольських подається Дух Святий, приніс їм гроші,
19: кажучи: дайте і мені владу цю, щоб той, на кого я покладу руки, одержував Духа Святого.
20: Але Петро сказав йому: хай срібло твоє буде з тобою на погибель, бо ти помислив отримати дар Божий за гроші.
21: Нема для тебе в цьому ні частки, ні долі, бо серце твоє не праве перед Богом.
22: Отож покайся в цьому гріху твоєму і благай Бога, щоб відпустив тобі помисел серця твого;
23: бо бачу тебе повного жовчі гіркої і в путах неправди.
24: Симон же сказав у відповідь: помоліться за мене до Господа, щоб мене ніщо не спіткало із сказаного вами.
25: Вони ж, засвідчивши та проповідавши слово Господнє, повернулися до Ієрусалима, і в багатьох селах Самарійських проповідували Євангеліє.
26: А Филипові Ангел Господній сказав: встань і йди на південь, на дорогу, що йде з Ієрусалима в Газу; вона пуста.
27: Він встав і пішов. І ось, чоловік ефіопський, євнух, вельможа Кандакії, цариці Ефіопської, хранитель усіх скарбів її, який приїжджав до Ієрусалима на поклоніння,
28: повертався і, сидячи на своїй колісниці, читав пророка Ісаію.
29: Дух сказав Филипові: підійди і пристань до цієї колісниці.
30: Филип підійшов і, почувши, що він читає пророка Ісаію, сказав: чи розумієш, що читаєш?
31: Він сказав: як можу розуміти, коли хто не навчить мене? і попросив Филипа піднятися і сісти з ним.
32: А місце з Писання, яке він читав, було таке: як вівцю на заклання, ведено Його і, як ягня перед тим, хто стриже його, мовчить, так і Він не відкриває уст Своїх.
33: У приниженні Його суд Його відбувся. Але про рід Його хто роз’яснить? бо відбирається від землі життя Його (Іс. 53,7–8).
34: І сказав євнух Филипові: прошу тебе сказати, про кого пророк говорить це? про себе, чи про когось іншого?
35: Филип відкрив уста свої і, почавши з цього Писання, благовіствував йому про Іісуса.
36: Тим часом, продовжуючи путь, вони приїхали до води, і євнух сказав: ось вода; що перешкоджає мені хреститись?
37: Филип же сказав йому: якщо віруєш від усього серця, то можна. Він сказав у відповідь: вірую, що Іісус Христос є Син Божий.
38: І наказав зупинити колісницю; і ввійшли обидва у воду, Филип і євнух; і охрестив його.
39: Коли ж вони вийшли з води, Дух Святий зійшов на євнуха, а Филипа возніс Ангел Господній, і євнух уже не бачив його, і поїхав дорогою, радіючи.
40: Филип же опинився в Азоті і, проходячи, благовіствував усім містам, поки прийшов до Кесарії.