Біблія українською мовою

Діяння святих апостолів

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 6
1: У ці дні, коли збільшилася кількість учнів, виникло нарікання елліністів* на євреїв за те, що вони не дбають про їхніх вдовиць у щоденному роздаванні потрібного.
2: Тоді дванадцять Апостолів, скликавши багато учнів, сказали: не личить нам, залишивши слово Боже, піклуватися про столи.
3: Отже, браття, виберіть з-поміж себе сім мужів доброї слави, сповнених Святого Духа і мудрості; їх поставимо на цю службу,
4: а ми постійно перебуватимемо в молитві та служінні слова.
5: І угодна була ця пропозиція всьому зібранню; і вибрали Стефана, мужа, сповненого віри і Духа Святого, і Филипа, і Прохора, і Никанора, і Тимона, і Пармена, і Николая антіохійця, наверненого з язичників;
6: їх поставили перед Апостолами, а ці, помолившись, поклали на них руки.
7: І ширилося слово Боже, і дуже збільшувалось число учнів в Ієрусалимі; і дуже багато священників скорилося вірі.
8: А Стефан, сповнений віри і сили, творив великі чудеса і знамення в народі.
9: Дехто з так званої синагоги лібертинців і киринейців і олександрійців та деякі з Кілікії і Асії сперечалися зі Стефаном;
10: та не могли протистояти мудрості і Духові, Яким він говорив.
11: Тоді вони намовили декого сказати: ми чули, як він говорив хулу на Мойсея і на Бога.
12: І підбурили народ і старійшин і книжників і, напавши, схопили його і привели в синедріон.
13: І поставили лжесвідків, які говорили: цей чоловік не перестає говорити хулу на це святе місце і на закон.
14: Бо ми чули, як він казав, що Іісус Назорей зруйнує це місце і змінить звичаї, передані нам Мойсеєм.
15: І всі, хто сидів у синедріоні, дивлячись на нього, бачили лице його, як лице Ангела.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 14
1: В Іконії вони увійшли разом в іудейську синагогу і говорили так, що увірувало дуже багато іудеїв і еллінів.
2: А невіруючі іудеї розпалили й розлютили проти братії серця язичників.
3: Проте вони пробули тут досить часу, сміливо діючи у Господі, Який у свідчення слову благодаті Своєї, творив руками їх знамення і чудеса.
4: Тим часом народ у місті розділився: одні були на стороні іудеїв, а інші на стороні Апостолів.
5: Коли ж язичники та іудеї зі своїми начальниками кинулись на них, щоб осоромити і побити їх камінням,
6: вони, довідавшись про це, відійшли в Лікаонські міста Лістру та Дервію і околиці їх;
7: і там благовіствували.
8: У Лістрі сидів один чоловік, хворий на ноги, кривий від утроби матері своєї, і ніколи не ходив.
9: Він слухав, що говорив Павел, який, поглянувши на нього і побачивши, що він має віру для одержання зцілення,
10: сказав голосно: тобі говорю в ім'я Господа Іісуса Христа: стань прямо на ноги твої. І він відразу скочив і почав ходити.
11: Народ же, побачивши, що зробив Павел, підніс голос свій, говорячи лікаонською: боги в образі людському зійшли до нас.
12: І назвали Варнаву Зевсом, а Павла – Єрмієм, бо він начальствував у слові.
13: А жрець ідола Зевса, що знаходився перед їхнім містом, пригнавши до воріт волів і принісши вінки, хотів разом з народом принести жертву.
14: Почувши це, Апостоли Варнава та Павел роздерли одежу свою і, кинувшись в народ, голосно говорили:
15: мужі! що це ви робите? І ми – такі самі люди, як і ви, і благовіствуємо вам, щоб ви навернулись від цих неправдивих до Бога Живого, Котрий створив небо і землю, і море, і все, що в них;
16: Котрий у минулих поколіннях попустив, щоб усі народи ходили своїми шляхами,
17: хоч і не переставав свідчити про Себе благодіяннями, подаючи нам з неба дощі і часи плодоносні та сповнюючи поживою і веселістю серця наші.
18: І, говорячи це, вони ледве переконали народ не приносити їм жертви і йти кожному додому. Тим часом, як вони, залишившись там, вчили,
19: з Антіохії та Іконії прийшли деякі іудеї і, коли Апостоли сміливо проповідували, переконали народ відійти від них, кажучи: вони не говорять нічого істинного, а все обманюють. І, підбуривши народ, побили Павла камінням і витягли за місто, вважаючи його мертвим.
20: Коли ж учні зібрались біля нього, він встав і пішов до міста, а другого дня пішов з Варнавою до Дервії.
21: Проповідавши Євангеліє цьому місту і знайшовши чимало учнів, знову проходили Лістру, Іконію і Антіохію,
22: утверджуючи душі учнів, переконуючи перебувати у вірі і навчаючи, що багатьма скорботами належить нам увійти в Царство Боже.
23: Рукоположивши ж їм пресвітерів для кожної церкви, вони помолились з постом і передали їх Господу, в Котрого увірували.
24: І, перейшовши Пісідію, прийшли до Памфілії,
25: і, проповідавши слово Господнє в Пергії, прийшли до Атталії;
26: а звідти попливли до Антіохії, звідки були передані благодаті Божій на діло, яке й виконали.
27: Прибувши туди і зібравши церкву, вони розказали все, що зробив Бог з ними і як Він відкрив двері віри язичникам.
28: І перебували там з учнями чимало часу.