Біблія українською мовою

Діяння святих апостолів

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: Коли вони говорили до народу, до них приступили священники й начальники охорони храму і саддукеї,
2: гніваючись на те, що вони навчають народ і проповідують в Іісусі воскресіння з мертвих;
3: і наклали на них руки, і віддали їх під варту до ранку; бо вже був вечір.
4: Багато ж з тих, хто слухав слово, увірували; і число таких людей було близько п'яти тисяч.
5: На другий день зібралися в Ієрусалим начальники їхні, і старійшини та книжники,
6: і первосвященник Анна, і Каіафа, і Іоанн, і Олександр та інші з роду первосвященницького;
7: і, поставивши їх посередині, питали: якою силою або яким іменем ви зробили це?
8: Тоді Петро, сповнившись Духа Святого, сказав їм: начальники народу і старійшини ізраїльські!
9: Якщо від нас сьогодні вимагають відповіді за благодіяння немічному чоловікові, як він зцілився,
10: то хай буде відомо всім вам і всьому народові ізраїльському, що іменем Іісуса Христа Назорея, Котрого ви розп'яли, Котрого Бог воскресив з мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий.
11: Він є камінь, відкинутий вами, будівничими, Який став наріжним, і нема ні в кому іншому спасіння (Пс. 117,22),
12: бо нема іншого імені під небом, даного людям, яким належало б спастися нам.
13: Побачивши сміливість Петра та Іоанна й помітивши, що вони люди некнижні й прості, вони дивувались, а разом з тим впізнавали їх, що вони були з Іісусом;
14: бачачи ж зціленого чоловіка, який стояв з ними, нічого не могли сказати проти.
15: І, наказавши їм вийти геть із синедріону, міркували між собою,
16: кажучи: що нам робити з цими людьми? Бо всім, хто живе в Ієрусалимі, відомо, що ними зроблене явне чудо, і ми не можемо відкинути цього;
17: але, щоб це не розголошувалось більше в народі, погрозою заборонимо їм, щоб не говорили про це ім'я нікому з людей.
18: І, покликавши їх, заборонили їм зовсім говорити і вчити про ім'я Іісуса.
19: Але Петро та Іоанн сказали їм у відповідь: розсудіть, чи справедливо перед Богом слухати вас більше, ніж Бога?
20: Ми не можемо не говорити про те, що бачили й чули.
21: Вони ж, пригрозивши, відпустили їх, не маючи можливості покарати їх, через народ, бо всі прославляли Бога за те, що сталося.
22: Бо було понад сорок років тому чоловікові, з яким сталося це чудо зцілення.
23: Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переказали те, що говорили їм первосвященники й старійшини.
24: Вони ж, вислухавши, однодушно піднесли голос до Бога й сказали: Владико Боже, Котрий створив небо й землю, і море та все, що в них!
25: Ти устами отця нашого Давида, раба Твого, сказав Духом Святим: чого заметушились язичники, і народи задумують марне?
26: Повстали царі земні, і князі зібралися разом на Господа й на Христа Його (Пс. 2,1–2).
27: Бо справді зібрались у місті цьому на Святого Сина Твого Іісуса, помазаного Тобою, Ірод і Понтій Пілат з язичниками та народом ізраїльським,
28: щоб зробити те, чому бути визначила наперед рука Твоя і рада Твоя.
29: І нині, Господи, споглянь на погрози їхні, і дай рабам Твоїм з усією сміливістю промовляти слово Твоє,
30: коли Ти простягаєш руку Твою на те, щоб зцілення, знамення й чудеса творилися іменем Святого Сина Твого Іісуса.
31: І після молитви їхньої, захиталося місце, де вони зібрались, і сповнилися всі Духа Святого, і промовляли слово Боже з дерзновінням.
32: У багатьох з тих, що увірували, було одне серце й одна душа; і ніхто нічого з майна свого не називав своїм, а все в них було спільне.
33: Апостоли ж з великою силою свідчили про воскресіння Господа Іісуса Христа; і велика благодать була на всіх них.
34: Не було між ними жодного вбогого; бо всі, хто володів землями або домами, продавали їх і приносили гроші за продане
35: і клали до ніг Апостолів; і давалось кожному, хто чого потребував.
36: Так Іосія, прозваний Апостолами Варнавою, що значить – син утіхи, левіт, родом кіпрянин,
37: у якого була своя земля, продавши її, приніс гроші й поклав до ніг Апостолів.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5
1: Один же чоловік, на ім'я Ананія, з жінкою своєю Сапфірою, продавши маєток,
2: затаїв з ціни, з відома і жінки своєї, а деяку частину приніс і поклав до ніг Апостолів.
3: А Петро сказав: Ананіє! Навіщо ти попустив сатані вкласти в серце твоє думку сказати неправду Духові Святому і втаїти з ціни за землю?
4: Чи не твоїм було те, що ти мав, і чи не ти володів тим, що одержав від продажу? Навіщо ти поклав у серці своєму так зробити? Ти сказав неправду не людям, а Богові.
5: Почувши ці слова, Ананія впав мертвим; і великий страх охопив усіх, хто чув це.
6: Вставши, юнаки взяли його, винесли і поховали.
7: Години через три після цього прийшла й жінка його, не знаючи, що сталося.
8: Петро ж спитав її: скажи мені, чи за стільки ви продали землю? Вона відповіла: так, за стільки.
9: А Петро сказав їй: що це ви змовилися спокусити Духа Господнього? ось, входять в двері ті, які поховали чоловіка твого; і тебе винесуть.
10: Раптом вона впала біля ніг його і вмерла. Юнаки, ввійшовши, знайшли її мертвою і, винісши, поховали поряд з чоловіком її.
11: І великий страх охопив усю церкву і всіх, хто чув про це.
12: Руками ж Апостолів творилося в народі багато знамень і чудес; і всі однодушно перебували в притворі Соломоновому.
13: Із сторонніх же ніхто не наважувався приєднатися до них, а народ величав їх.
14: А віруючих все більше й більше приєднувалось до Господа, багато чоловіків та жінок,
15: так що недужих виносили на вулиці й клали на постелях та ліжках, щоб хоч тінь Петра, який проходив, осінила кого з них.
16: До Ієрусалима також сходилось багато народу з навколишніх міст, які приносили хворих та одержимих нечистими духами, і всі зцілялися.
17: А первосвященник і з ним усі, які належали до єресі саддукейської, сповнились заздрощів,
18: наклали руки свої на Апостолів і ув'язнили їх у народну темницю.
19: Ангел же Господній уночі відчинив двері темниці і, вивівши їх, сказав:
20: ідіть і, ставши в храмі, говоріть до народу всі ці слова життя.
21: Вони, вислухавши, ввійшли вранці до храму і навчали. А первосвященник і ті, які з ним, прийшовши, скликали синедріон та всіх старійшин із синів Ізраїлевих і послали до темниці привести Апостолів.
22: Слуги ж, прийшовши, не знайшли їх у темниці і, повернувшись, доповіли,
23: кажучи: темницю ми знайшли замкненою з усією пильністю, і зі сторожею, яка стояла перед дверима; але, відчинивши, не знайшли в ній нікого.
24: Почувши ці слова, первосвященник, начальник сторожі та інші первосвященники, не могли зрозуміти, що б це означало.
25: Але один хтось прийшов і доніс їм, кажучи: ось, мужі, яких ви ув'язнили, стоять у храмі і навчають народ.
26: Тоді начальник охорони пішов із служителями і привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб не побили їх камінням.
27: Привівши їх, поставили перед синедріоном; і спитав їх первосвященник, кажучи:
28: чи не суворо ми заборонили вам учити про це ім'я? а ви ось наповнили Ієрусалим вченням вашим і хочете навести на нас кров Чоловіка Того.
29: Петро ж і Апостоли сказали у відповідь: Богові треба коритися більше, ніж людям.
30: Бог отців наших воскресив Іісуса, Котрого ви вбили, повісивши на древі.
31: Бог Своєю десницею возніс Його як Начальника і Спасителя, щоб дати Ізраїлеві покаяння і відпущення гріхів.
32: Свідки Йому в цьому ми і Дух Святий, Котрого дав Бог тим, хто покоряється Йому.
33: Вони ж, почувши це, розлютилися й радились убити їх.
34: Підвівшись у синедріоні, один фарисей, на ім'я Гамаліїл, учитель закону, якого весь народ поважав, наказав вивести Апостолів на короткий час,
35: а їм сказав: мужі ізраїльські! уважно подумайте про людей цих, що маєте робити з ними.
36: Бо незадовго перед цим з'явився Февда, видаючи себе за якогось великого, і до нього приєдналось близько чотирьохсот чоловік; але його вбито, і всі, хто слухав його, розійшлись і зникли.
37: Після нього під час перепису з'явився Іуда галілеянин і повів за собою чимало народу; але й він загинув, і всі, хто слухав його, розсипались.
38: І нині, кажу вам, відступіться від людей цих і облиште їх; бо якщо це починання і це діло – від людей, то воно зруйнується;
39: а якщо від Бога, то ви не можете знищити його; стережіться, щоб не стати вам і богоборцями.
40: Вони послухались його; і, покликавши Апостолів, били їх і, заборонивши їм говорити про ім'я Іісуса, відпустили їх.
41: Вони ж пішли з синедріону, радіючи, що за ім'я Господа Іісуса сподобились зазнати безчестя.
42: І повсякдень у храмі і по домах не переставали вчити й благовіствувати про Іісуса Христа.