Біблія українською мовою

Діяння святих апостолів

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 23
1: Павел, звернувши погляд на синедріон, сказав: мужі браття! я всією доброю совістю жив перед Богом до цього дня.
2: Первосвященник же Ананія звелів тим, що стояли перед ним, бити його по устах.
3: Тоді Павел сказав йому: Бог буде бити тебе, стіно підбілена! ти сидиш, щоб судити за законом і, проти закону, велиш бити мене.
4: А ті, що стояли перед ним, сказали: первосвященника Божого ганьбиш?
5: Павел сказав: я не знав, браття, що він первосвященник; бо написано: начальника народу твого не лихослов (Вих. 22,28).
6: Павел, зрозумівши, що тут одна частина саддукеїв, а друга фарисеїв, виголосив у синедріоні: мужі браття! я фарисей, син фарисея; за надію воскресіння мертвих мене судять.
7: Коли він це сказав, стався розбрат між фарисеями і саддукеями, і збори розділилися.
8: Бо саддукеї кажуть, що нема воскресіння, ні Ангела, ні духа, а фарисеї визнають і те, і інше.
9: Стався великий галас, і книжники фарисейської сторони, піднявшись, сперечалися між собою, кажучи: нічого поганого не знаходимо ми в цьому чоловікові. Якщо дух чи Ангел говорив йому, не будемо противитись Богові.
10: Та як розлад збільшився, то тисячоначальник, боячись, щоб вони не розтерзали Павла, звелів воїнам зійти взяти його з їхнього середовища і відвести у фортецю.
11: Наступної ночі Господь, явившись йому, сказав: дерзай, Павле; бо як ти свідчив про Мене в Ієрусалимі, так належить тобі свідчити і в Римі.
12: Коли настав день, деякі іудеї змовились і заклялись не їсти і не пити, доки не уб'ють Павла.
13: Було ж понад сорок таких, що заклялися.
14: Вони, прийшовши до первосвященників і старійшин, сказали: ми клятвою заклялися нічого не їсти, поки не уб'ємо Павла.
15: Отож нині ви з синедріоном скажіть тисячоначальникові, щоб він завтра вивів його до нас, ніби ви хочете точніше розглянути справу про нього; а ми, перш ніж він наблизиться, готові вбити його.
16: Почувши про цю змову, син сестри Павлової прийшов і, увійшовши у фортецю, повідомив Павла.
17: Павел же покликав одного із сотників і сказав: відведи цього юнака до тисячоначальника, бо він має щось сказати йому.
18: Той, взявши його, привів до тисячоначальника і сказав: в'язень Павел покликав мене і просив одвести до тебе цього юнака, котрий має дещо сказати тобі.
19: Тисячоначальник, взявши його за руку і відійшовши з ним вбік, спитав: що таке маєш сказати мені?
20: Він відповів, що іудеї погодились просити тебе, щоб ти завтра вранці вивів Павла до них у синедріон, ніби вони хочуть точніше дослідити справу про нього.
21: Але ти не слухай їх, бо його підстерігають понад сорок чоловік з них, які заклялися не їсти і не пити, доки не уб'ють його; і тепер вони готові, чекаючи твого розпорядження.
22: Тоді тисячоначальник відпустив юнака, сказавши: нікому не кажи, що ти повідомив мені це.
23: І, покликавши двох сотників, сказав: приготуйте мені двісті озброєних воїнів, і сімдесят кінних, і стрільців двісті, щоб з третьої години ночі ішли до Кесарії.
24: Приготуйте також ослів, щоб, посадивши Павла, перепровадити його до правителя Фелікса.
25: Написав і листа такого змісту:
26: Клавдій Лісій високоповажному правителю Феліксу – радуватися.
27: Цього мужа іудеї схопили і готові були вбити; я, прийшовши з воїнами, відняв його, дізнавшись, що він римський громадянин.
28: Потім, бажаючи з'ясувати, в чому його звинувачували, привів його в їхній синедріон
29: і знайшов, що його звинувачують за суперечливу думку щодо їхнього закону, але що в ньому ніякої нема вини, вартої смерті чи кайданів.
30: А почувши, що іудеї замислили зло на цього чоловіка, я негайно послав його до тебе, наказавши і обвинувачам говорити на нього перед тобою. Будь здоров.
31: Отож воїни, за даним їм наказом, взявши Павла, повели вночі до Антипатриди.
32: А другого дня, залишивши кінним іти з ним, повернулися до фортеці.
33: А ті, прийшовши до Кесарії і віддавши листа правителеві, поставили перед ним і Павла.
34: Правитель, прочитавши листа, спитав, з якої він області, і, довідавшись, що з Кілікії, сказав:
35: я вислухаю тебе, коли прийдуть твої обвинувачі. І звелів йому бути під вартою в Іродовій преторії.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 24
1: Через п'ять днів прийшов первосвященник Ананія з старійшинами і з якимсь ритором Тертуллом, які скаржились правителеві на Павла.
2: Коли ж його покликали, то Тертулл почав його звинувачувати, кажучи:
3: завжди і всюди з усякою вдячністю ми визнаємо, що тобі, високоповажний Феліксе, ми зобов'язані стійким миром і твоєму піклуванню про благоустрій цього народу.
4: Та щоб багато не турбувати тебе, прошу тебе вислухати нас коротко з властивою тобі лагідністю.
5: Знайшовши цього чоловіка язвою суспільства, підбурювачем заколоту між іудеями, що живуть у всесвіті, і представником Назорейської єресі,
6: який наважився навіть осквернити храм, ми взяли його і хотіли судити його за нашим законом.
7: Але тисячоначальник Лісій, прийшовши, з великою силою взяв його з наших рук і послав до тебе,
8: звелівши і нам, його обвинувачам, іти до тебе. Ти можеш сам, розібравшись, дізнатись від нього про все те, в чому ми звинувачуємо його.
9: І іудеї підтвердили, сказавши, що це так.
10: Павел же, коли правитель дав йому знак говорити, відповів: знаючи, що ти багато років справедливо судиш народ цей, я тим вільніше буду захищати мою справу.
11: Ти можеш довідатись, що не більше дванадцяти днів тому, як я прийшов до Ієрусалима на поклоніння.
12: І ні в святилищі, ні в синагогах, ні в місті вони не знаходили мене як такого, що з ким-небудь сперечається або викликає заколот в народі,
13: і не можуть довести того, в чому тепер звинувачують мене.
14: Але признаюся тобі в тому, що по вченню, яке вони називають єрессю, я дійсно служу Богові отців моїх, віруючи всьому, що написано в законі і пророках,
15: маючи надію на Бога, що буде воскресіння мертвих, праведних і грішних, чого і самі вони сподіваються.
16: Тому і сам подвизаюсь завжди мати непорочну совість перед Богом і людьми.
17: Після багатьох років я прийшов, щоб доставити моєму народові милостиню і приношення.
18: При тому знайшли мене очищеним у храмі, не з народом і не з галасом.
19: Це були деякі асійські іудеї, котрим належало б стати перед тобою і звинувачувати мене, коли щось мають проти мене.
20: Або хай ці самі скажуть, яку знайшли вони в мені неправду, коли я стояв перед синедріоном,
21: хіба тільки одне те слово, яке голосно промовив я, стоячи між ними, що за вчення про воскресіння мертвих я нині судимий вами.
22: Вислухавши це, Фелікс відклав справу їхню і сказав: розгляну вашу справу, коли прийде тисячоначальник Лісій і я докладніше довідаюсь про це вчення.
23: А Павла наказав сотникові стерегти, але не притісняти його і не забороняти нікому з його близьких служити йому або приходити до нього.
24: Через кілька днів Фелікс, прийшовши з Друзіллою, дружиною своєю, іудеянкою, покликав Павла і слухав його про віру в Христа Іісуса.
25: І оскільки він говорив про правду, про стриманість і про майбутній суд, то Фелікс пройнявся страхом і відповів: тепер іди, а коли знайду час, покличу тебе.
26: До того ж він сподівався, що Павел дасть йому грошей, щоб відпустити його: тому часто кликав його і розмовляв з ним.
27: Коли минуло два роки, місце Фелікса посів Порцій Фест. Бажаючи догодити іудеям, Фелікс залишив Павла в кайданах.