Біблія українською мовою

Діяння святих апостолів

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 18
1: Після цього Павел, залишивши Афіни, прийшов до Корінфа;
2: і, знайшовши одного іудея, на ім'я Акіла, родом з Понту, який недавно прийшов з Італії, і Прискіллу, жінку його,– бо Клавдій звелів всім іудеям покинути Рим,– прийшов до них;
3: і, за однорідністю ремесла, залишився у них і працював; бо ремеслом їхнім було робити намети.
4: Кожної суботи він говорив у синагозі і переконував іудеїв та еллінів.
5: А коли прийшли з Македонії Сила і Тимофій, то Павел, за велінням Духа, свідчив іудеям, що Іісус є Христос.
6: Але як вони противились і злословили, то він, струсивши одежу свою, сказав до них: кров ваша на головах ваших; я чистий, віднині йду до язичників.
7: І пішов звідти, і прийшов до одного, на ім'я Іуст, який шанував Бога; дім його був біля синагоги.
8: А Крісп, начальник синагоги, увірував у Господа разом з усім домом своїм, і багато з корінфян, слухаючи, увірували і охрестилися.
9: У видінні вночі Господь сказав Павлові: не бійся, але говори і не замовкай,
10: бо Я з тобою, і ніхто не вчинить тобі зла, тому що в Мене багато людей у цьому місті.
11: І він залишався там рік і шість місяців, навчаючи їх слова Божого.
12: Між тим, за часів проконсульства Галліона в Ахаії, іудеї однодушно напали на Павла і привели його перед судилище,
13: говорячи, що він навчає людей шанувати Бога не за законом.
14: Коли ж Павел хотів відкрити уста, Галліон сказав іудеям: іудеї! якби була будь-яка образа або ж злий умисел, тоді б я мав причину вислухати вас,
15: а коли йде суперечка про вчення та про імена і про закон ваш, то розберіться самі; я не хочу бути суддею в цьому.
16: І прогнав їх від судилища.
17: А всі елліни, схопивши Сосфена, начальника синагоги, били його перед судилищем; і Галліон ніскільки не турбувався про це.
18: Павел, пробувши ще чимало днів, попрощався з браттями і відплив до Сірії,– і з ним Акіла і Прискілла,– обстригши голову в Кенхреях, за обітницею.
19: Прибувши до Єфеса, залишив їх там, а сам пішов до синагоги і говорив з іудеями.
20: Коли ж вони просили його побути у них довше, він не згодився,
21: а попрощався з ними, сказавши: мені неодмінно треба провести в Ієрусалимі свято, що наближається; до вас же повернуся знов, якщо це буде угодно Богові. І відправився з Єфеса; Акіла і Прискілла залишилися в Єфесі.
22: Побувавши в Кесарії, він приходив до Ієрусалима, привітав церкву і пішов до Антіохії.
23: Пробувши там деякий час, вийшов і проходив по черзі країну Галатійську та Фрігію, утверджуючи всіх учнів.
24: Якийсь іудей, на ім'я Аполлос, родом з Олександрії, чоловік красномовний та досвідчений в Писаннях, прийшов до Єфеса.
25: Він був навчений в початках шляху Господнього і, пломеніючи духом, говорив та вчив про Господа правильно, знаючи тільки хрещення Іоаннове.
26: Він почав сміливо говорити в синагозі. Почувши його, Акіла і Прискілла прийняли його і точніше пояснили йому шлях Господній.
27: А коли він наважився йти до Ахаії, браття послали до тамтешніх учнів, схиляючи їх прийняти його; і він, прибувши туди, багато сприяв благодаттю тим, хто увірував,
28: бо він дуже викривав іудеїв привселюдно, доводячи з Писання, що Іісус є Христос.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 19
1: Під час перебування Аполлоса в Корінфі Павел, пройшовши верхні країни, прибув до Єфеса і, знайшовши там деяких учнів,
2: сказав їм: чи прийняли ви Святого Духа, увірувавши? Вони ж сказали йому: ми навіть і не чули, чи є Дух Святий.
3: Він сказав їм: у що ж ви хрестились? Вони відповідали: в Іоаннове хрещення.
4: Павел сказав: Іоанн хрестив хрещенням покаяння, говорячи людям, щоб вірували в Грядущого за ним, тобто в Христа Іісуса.
5: Почувши це, вони хрестилися в ім'я Господа Іісуса,
6: і, коли Павел поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони стали говорити іншими мовами і пророкувати.
7: Всіх їх було чоловік близько дванадцяти.
8: Прийшовши до синагоги, він безбоязно проповідував три місяці, бесідуючи та засвідчуючи про Царство Боже.
9: Але як деякі розлютилися і не вірили, злословлячи шлях Господній перед народом, то він, залишивши їх, відділив учнів, і щоденно проповідував в училищі одного Тиранна.
10: Це тривало майже два роки, так що всі жителі Асії чули проповідь про Господа Іісуса, як іудеї, так і елліни.
11: Бог же творив немало чудес руками Павла,
12: так що на хворих клали хустки і опоясання з тіла його, і вони зцілялися від хвороб, і злі духи виходили з них.
13: Навіть деякі з мандрівних іудейських заклинателів почали використовувати ім'я Господа Іісуса над тими, що мали злих духів, говорячи: заклинаємо вас Іісусом, Котрого Павел проповідує.
14: Це робили якісь семеро синів іудейського первосвященника Скеви.
15: Але злий дух сказав у відповідь: Іісуса знаю, і Павел мені відомий, а ви хто?
16: І кинувся на них чоловік, в якому перебував злий дух, і, подолавши їх, взяв над ними таку силу, що вони нагими й побитими втекли з дому того.
17: Це стало відомо всім іудеям і еллінам, що проживали у Єфесі, і напав страх на всіх них, і звеличувалося ім'я Господа Іісуса.
18: Багато з тих, що увірували, приходили, сповідаючи і відкриваючи діла свої.
19: А досить багато з тих, що займались чародійством, зібравши свої книги, спалили перед усіма, і склали ціну їх, і виявилось їх на п'ятдесят тисяч драхм.
20: З такою силою зростало й міцніло слово Господнє.
21: Коли ж це сталось, Павел задумав, пройшовши Македонію і Ахаію, йти до Ієрусалима, сказавши: побувавши там, я повинен бачити і Рим.
22: І, пославши в Македонію двох з тих, що служили йому, Тимофія та Єраста, сам залишився на деякий час в Асії.
23: Того часу стався чималий заколот проти путі Господньої,
24: бо один срібляник, на ім'я Димитрій, який робив срібні храми Артеміди і давав художникам немалі прибутки,
25: зібравши їх та інших подібних ремісників, сказав: друзі! ви знаєте, що від цього ремесла залежить добробут наш;
26: проте ви бачите і чуєте, що не тільки в Єфесі, а майже по всій Асії цей Павел своїми переконаннями відвернув немало людей, говорячи, що те, що зроблене руками людськими, не є боги.
27: А це нам загрожує тим, що не тільки ремесло наше прийде до занепаду, але й храм великої богині Артеміди не вартий буде нічого, і знищиться велич тієї, котру шанує вся Асія і всесвіт.
28: Вислухавши це, вони набралися лютості і почали кричати, говорячи: велика Артеміда єфеська!
29: І все місто збентежилося. Схопивши македонян Гаія і Арістарха, супутників Павлових, вони однодушно кинулись до видовища.
30: Коли ж Павел хотів увійти в народ, учні не допустили його.
31: Також і деякі з асійських начальників, що були його друзями, пославши до нього, просили не з'являтися на видовищі.
32: А тим часом одні кричали одне, а інші – друге, бо збори були безладні, і більша частина тих, що зійшлися, не знали, для чого вони зібралися.
33: За пропозицією іудеїв, з народу був викликаний Олександр. Подавши знак рукою, Олександр хотів говорити до народу.
34: Довідавшись, що він іудей, всі закричали в один голос і близько двох годин викрикували: велика Артеміда єфеська!
35: Охоронець порядку, утихомиривши народ, сказав: мужі єфеські! який чоловік не знає, що місто Єфес є служитель великої богині Артеміди і Діопета?
36: Якщо ж у цьому нема суперечок, то треба вам бути спокійними і нічого не робити необачно.
37: А ви привели цих мужів, які ні храму Артеміди не обікрали, ні богині вашої не хулили.
38: Якщо ж Димитрій та інші з ним художники мають скаргу на когось, то є суди, і є проконсули; хай скаржаться один на одного.
39: А коли ви домагаєтесь чогось іншого, то це буде вирішено на законних зборах,
40: бо ми перебуваємо в небезпеці – за те, що сталося нині, нас можуть звинуватити в заколоті, оскільки нема ніякої причини, якою ми могли б виправдати таке зборище. Сказавши це, він розпустив збори.