Налаштування читання
Текст
Мова
Другий текст поруч
Вигляд
Тло
Шрифт
Вірші
Відстань між рядками
Діяння святих апостолів: Діян. 17:16–34
Глава 17
зач. 391Пройшо́вши че́рез Амфі́поль і Аполлоні́ю, вони́ прийшли́ до Фессалоні́ки, де була́ іуде́йська синаго́га.
2Па́вел, за свої́м зви́чаєм, пішо́в до них і три субо́ти говори́в з ни́ми з Писа́нь,
3відкрива́ючи та дово́дячи їм, що Христу́ нале́жало постражда́ти і воскре́снути з ме́ртвих, і що Цей Христо́с є Іісу́с, Котро́го я пропові́дую вам.
4І де́які з них уві́рували і приєдна́лися до Па́вла та Си́ли, як з е́ллінів, що шанува́ли Бо́га, ду́же бага́то, а та́кож чима́ло із зна́тних жіно́к.
5Але́ іуде́ї, які́ не уві́рували, запали́вшись за́здрістю і взя́вши з майда́ну де́яких негі́дних люде́й, зібра́лись на́товпом і підбу́рювали мі́сто і, приступи́вши до до́му Іасо́нового, намага́лися ви́вести їх до наро́ду.
6Не знайшо́вши ж їх, потягли́ Іасо́на і де́яких браті́в до міськи́х нача́льників з кри́ком, що ці всесві́тні підбу́рювачі прийшли́ і сюди́,
7а Іасо́н прийня́в їх; і всі вони́ ді́ють про́ти повелі́нь ке́саря, визнаючи́ і́ншого царе́м, Іісу́са.
8І стриво́жили наро́д та міськи́х нача́льників, що слу́хали це.
9Але́ ті, оде́ржавши від Іасо́на та і́нших запе́внення, відпусти́ли їх.
10Нега́йно вночі́ бра́ття відпра́вили Па́вла та Си́лу до Ве́рії, прибу́вши куди́, вони́ пішли́ до синаго́ги іуде́йської.
11Ці ж були́ розсу́дливіші, ніж жи́телі Фессалоні́ки: вони́ прийняли́ сло́во з усіє́ю ре́вністю, щоде́нно розбира́ючи Писа́ння, чи то́чно це так.
12І бага́то з них уві́рувало, та з е́ллінських поче́сних жіно́к і чоловікі́в чима́ло.
13Але́ коли́ фессалонікі́йські іуде́ї дові́дались, що і у Ве́рії пропові́дане Па́влом сло́во Бо́же, то прийшли́ і туди́, бенте́жачи та підбу́рюючи наро́д.
14Тоді́ бра́ття за́раз же відпусти́ли Па́вла, яки́й ішо́в немо́вби до мо́ря; а Си́ла і Тимофі́й залиши́лися там.
15Ті, що супрово́джували Па́вла, провели́ його́ до Афі́н і, оде́ржавши нака́з що́до Си́ли й Тимофі́я, щоб вони́ шви́дше прийшли́ до ньо́го, відпра́вились.
зач. 4016Чека́ючи їх в Афі́нах, Па́вел обу́рився ду́хом, поба́чивши, що в мі́сті по́вно і́долів.
17Ото́ж він розмірко́вував у синаго́зі з іуде́ями і ти́ми, які́ шану́ють Бо́га, і кого́ він зустріча́в щоде́нно на майда́ні.
18Де́хто з епікурі́йських філо́софів та сто́їків почали́ спереча́тися з ним; одні́ говори́ли: що хо́че сказа́ти цей марнослі́вець? а і́нші: здає́ться, він пропові́дує про чужі́ божества́, бо він благовіствува́в їм про Іісу́са і воскресі́ння.
19І, взя́вши його́, привели́ в ареопа́г і говори́ли: чи мо́жемо ми зна́ти, що це за но́ве вче́ння, що ти його пропові́дуєш?
20Бо щось ди́вне ти вклада́єш у ву́ха на́ші. Тому́ хо́чемо зна́ти, що це таке́?
21Усі́ ж афі́няни та чужозе́мці, які́ жили́ се́ред них, ні в чо́му так охо́че не прово́дили час, як у то́му, щоб говори́ти або́ слу́хати про щось нове́.
22Па́вел, ста́вши посере́дині ареопа́гу, сказа́в: афі́няни! з усьо́го ба́чу я, що ви ні́би особли́во побо́жні.
23Бо, прохо́дячи і огляда́ючи ва́ші святи́ні, я знайшо́в і жерто́вник, на яко́му напи́сано: «невідо́мому Бо́гу». Са́ме Цього́, Котро́го ви, не зна́ючи, шану́єте, я і пропові́дую вам.
24Бог створи́в світ і все, що в ньо́му; Він, бу́дучи Го́сподом не́ба і землі́, не в рукотво́рних хра́мах живе́
25і не потребу́є служі́ння людськи́х рук, ні́би ма́ючи в чому́сь потре́бу, Сам даючи́ усьо́му життя́ і ди́хання і все.
26З одніє́ї кро́ві Він створи́в весь рід людськи́й для життя́ по всій землі́, напере́д ви́значивши час і ме́жі їх перебува́ння,
27щоб вони́ шука́ли Бо́га, чи не відчу́ють Його́ і чи не зна́йдуть, хоч Він і недале́ко від ко́жного з нас:
28бо ми Ним живемо́ і ру́хаємось і існу́ємо, як і де́які з ва́ших віршува́льників говори́ли: ми Його́ і рід.
29Ото́ж бу́дучи ро́дом Бо́жим, ми не пови́нні ду́мати, що Божество́ поді́бне до зо́лота, або́ срі́бла, або́ ка́меня, що прийма́є о́браз че́рез мисте́цтво та до́мисел людськи́й.
30О́тже, залиша́ючи часи́ неві́дання, Бог ни́ні повеліва́є всім лю́дям усю́ди пока́ятися;
31бо Він ви́значив день, в яки́й пра́ведно суди́тиме все́світ, за посере́дництвом напере́д ви́значеного Ним Му́жа, пода́вши сві́дчення всім че́рез воскресі́ння Його́ з ме́ртвих.
32Почу́вши про воскресі́ння ме́ртвих, одні́ насміха́лись, а і́нші говори́ли: про це послу́хаємо тебе́ і́ншим ча́сом.
33І Па́вел ви́йшов з середо́вища ї́хнього.
34Де́які мужі́, приєдна́вшись до ньо́го, уві́рували: між ни́ми був Діоні́сій Ареопагі́т і жі́нка, на ім’я́ Дама́р, та і́нші з ни́ми.