Біблія українською мовою

Діяння святих апостолів

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 17
1: Пройшовши через Амфіполь і Аполлонію, вони прийшли до Фессалоніки, де була іудейська синагога.
2: Павел, за своїм звичаєм, пішов до них і три суботи говорив з ними з Писань,
3: відкриваючи та доводячи їм, що Христу належало постраждати і воскреснути з мертвих, і що Цей Христос є Іісус, Котрого я проповідую вам.
4: І деякі з них увірували і приєдналися до Павла та Сили, як з еллінів, що шанували Бога, дуже багато, а також чимало із знатних жінок.
5: Але іудеї, які не увірували, запалившись заздрістю і взявши з майдану деяких негідних людей, зібрались натовпом і підбурювали місто і, приступивши до дому Іасонового, намагалися вивести їх до народу.
6: Не знайшовши ж їх, потягли Іасона і деяких братів до міських начальників з криком, що ці всесвітні підбурювачі прийшли і сюди,
7: а Іасон прийняв їх; і всі вони діють проти повелінь кесаря, визнаючи іншого царем, Іісуса.
8: І стривожили народ та міських начальників, що слухали це.
9: Але ті, одержавши від Іасона та інших запевнення, відпустили їх.
10: Негайно вночі браття відправили Павла та Силу до Верії, прибувши куди, вони пішли до синагоги іудейської.
11: Ці ж були розсудливіші, ніж жителі Фессалоніки: вони прийняли слово з усією ревністю, щоденно розбираючи Писання, чи точно це так.
12: І багато з них увірувало, та з еллінських почесних жінок і чоловіків чимало.
13: Але коли фессалонікійські іудеї довідались, що і у Верії проповідане Павлом слово Боже, то прийшли і туди, бентежачи та підбурюючи народ.
14: Тоді браття зараз же відпустили Павла, який ішов немовби до моря; а Сила і Тимофій залишилися там.
15: Ті, що супроводжували Павла, провели його до Афін і, одержавши наказ щодо Сили й Тимофія, щоб вони швидше прийшли до нього, відправились.
16: Чекаючи їх в Афінах, Павел обурився духом, побачивши, що в місті повно ідолів.
17: Отож він розмірковував у синагозі з іудеями і тими, які шанують Бога, і кого він зустрічав щоденно на майдані.
18: Дехто з епікурійських філософів та стоїків почали сперечатися з ним; одні говорили: що хоче сказати цей марнослівець? а інші: здається, він проповідує про чужі божества, бо він благовіствував їм про Іісуса і воскресіння.
19: І, взявши його, привели в ареопаг і говорили: чи можемо ми знати, що це за нове вчення, що ти його проповідуєш?
20: Бо щось дивне ти вкладаєш у вуха наші. Тому хочемо знати, що це таке?
21: Усі ж афіняни та чужоземці, які жили серед них, ні в чому так охоче не проводили час, як у тому, щоб говорити або слухати про щось нове.
22: Павел, ставши посередині ареопагу, сказав: афіняни! з усього бачу я, що ви ніби особливо побожні.
23: Бо, проходячи і оглядаючи ваші святині, я знайшов і жертовник, на якому написано: «невідомому Богу». Саме Цього, Котрого ви, не знаючи, шануєте, я і проповідую вам.
24: Бог створив світ і все, що в ньому; Він, будучи Господом неба і землі, не в рукотворних храмах живе
25: і не потребує служіння людських рук, ніби маючи в чомусь потребу, Сам даючи усьому життя і дихання і все.
26: З однієї крові Він створив весь рід людський для життя по всій землі, наперед визначивши час і межі їх перебування,
27: щоб вони шукали Бога, чи не відчують Його і чи не знайдуть, хоч Він і недалеко від кожного з нас:
28: бо ми Ним живемо і рухаємось і існуємо, як і деякі з ваших віршувальників говорили: ми Його і рід.
29: Отож будучи родом Божим, ми не повинні думати, що Божество подібне до золота, або срібла, або каменя, що приймає образ через мистецтво та домисел людський.
30: Отже, залишаючи часи невідання, Бог нині повеліває всім людям усюди покаятися;
31: бо Він визначив день, в який праведно судитиме всесвіт, за посередництвом наперед визначеного Ним Мужа, подавши свідчення всім через воскресіння Його з мертвих.
32: Почувши про воскресіння мертвих, одні насміхались, а інші говорили: про це послухаємо тебе іншим часом.
33: І Павел вийшов з середовища їхнього.
34: Деякі мужі, приєднавшись до нього, увірували: між ними був Діонісій Ареопагіт і жінка, на ім'я Дамар, та інші з ними.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 18
1: Після цього Павел, залишивши Афіни, прийшов до Корінфа;
2: і, знайшовши одного іудея, на ім'я Акіла, родом з Понту, який недавно прийшов з Італії, і Прискіллу, жінку його,– бо Клавдій звелів всім іудеям покинути Рим,– прийшов до них;
3: і, за однорідністю ремесла, залишився у них і працював; бо ремеслом їхнім було робити намети.
4: Кожної суботи він говорив у синагозі і переконував іудеїв та еллінів.
5: А коли прийшли з Македонії Сила і Тимофій, то Павел, за велінням Духа, свідчив іудеям, що Іісус є Христос.
6: Але як вони противились і злословили, то він, струсивши одежу свою, сказав до них: кров ваша на головах ваших; я чистий, віднині йду до язичників.
7: І пішов звідти, і прийшов до одного, на ім'я Іуст, який шанував Бога; дім його був біля синагоги.
8: А Крісп, начальник синагоги, увірував у Господа разом з усім домом своїм, і багато з корінфян, слухаючи, увірували і охрестилися.
9: У видінні вночі Господь сказав Павлові: не бійся, але говори і не замовкай,
10: бо Я з тобою, і ніхто не вчинить тобі зла, тому що в Мене багато людей у цьому місті.
11: І він залишався там рік і шість місяців, навчаючи їх слова Божого.
12: Між тим, за часів проконсульства Галліона в Ахаії, іудеї однодушно напали на Павла і привели його перед судилище,
13: говорячи, що він навчає людей шанувати Бога не за законом.
14: Коли ж Павел хотів відкрити уста, Галліон сказав іудеям: іудеї! якби була будь-яка образа або ж злий умисел, тоді б я мав причину вислухати вас,
15: а коли йде суперечка про вчення та про імена і про закон ваш, то розберіться самі; я не хочу бути суддею в цьому.
16: І прогнав їх від судилища.
17: А всі елліни, схопивши Сосфена, начальника синагоги, били його перед судилищем; і Галліон ніскільки не турбувався про це.
18: Павел, пробувши ще чимало днів, попрощався з браттями і відплив до Сірії,– і з ним Акіла і Прискілла,– обстригши голову в Кенхреях, за обітницею.
19: Прибувши до Єфеса, залишив їх там, а сам пішов до синагоги і говорив з іудеями.
20: Коли ж вони просили його побути у них довше, він не згодився,
21: а попрощався з ними, сказавши: мені неодмінно треба провести в Ієрусалимі свято, що наближається; до вас же повернуся знов, якщо це буде угодно Богові. І відправився з Єфеса; Акіла і Прискілла залишилися в Єфесі.
22: Побувавши в Кесарії, він приходив до Ієрусалима, привітав церкву і пішов до Антіохії.
23: Пробувши там деякий час, вийшов і проходив по черзі країну Галатійську та Фрігію, утверджуючи всіх учнів.
24: Якийсь іудей, на ім'я Аполлос, родом з Олександрії, чоловік красномовний та досвідчений в Писаннях, прийшов до Єфеса.
25: Він був навчений в початках шляху Господнього і, пломеніючи духом, говорив та вчив про Господа правильно, знаючи тільки хрещення Іоаннове.
26: Він почав сміливо говорити в синагозі. Почувши його, Акіла і Прискілла прийняли його і точніше пояснили йому шлях Господній.
27: А коли він наважився йти до Ахаії, браття послали до тамтешніх учнів, схиляючи їх прийняти його; і він, прибувши туди, багато сприяв благодаттю тим, хто увірував,
28: бо він дуже викривав іудеїв привселюдно, доводячи з Писання, що Іісус є Христос.