Біблія українською мовою

Діяння святих апостолів

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 16
1: Дійшов він до Дервії і Лістри. І ось, був там один учень, на ім'я Тимофій, у якого мати була іудеянка, що увірувала, а батько еллін,
2: і про якого свідчили браття, що перебували в Лістрі та Іконії.
3: Павел захотів взяти його з собою; і взявши, обрізав його заради іудеїв, що були в тих місцях; бо всі знали про батька його, що він був еллін.
4: Проходячи ж по містах, вони передавали вірним додержуватись постанов, схвалених Апостолами і пресвітерами в Ієрусалимі.
5: І церкви утверджувалися вірою і повсякденно зростали кількісно.
6: Коли ж вони пройшли Фрігію та Галатійську країну, вони не були допущені Духом Святим проповідувати слово в Асії.
7: Дійшовши до Місії, вони намагалися йти у Віфінію; але Дух не допустив їх.
8: Обминувши Місію, вони зійшли в Троаду.
9: І було Павлові вночі видіння: один муж, македонянин, стояв і благав його, кажучи: прийди до Македонії і допоможи нам.
10: Після цього видіння, зараз же ми вирішили йти до Македонії, зрозумівши, що нас покликав Господь благовістити там.
11: Отже, вирушивши з Троади, ми прибули до Самофракії, а другого дня до Неаполя,
12: звідти ж у Филипи; це перше місто в тій частині Македонії, колонія. В цьому місті ми пробули кілька днів.
13: А суботнього дня ми вийшли за місто до річки, де, за звичаєм, було місце молитви, і сівши, розмовляли з жінками, які зібрались там.
14: І слухала одна жінка, на ім’я Лідія, з міста Фіатир, продавальниця пурпуру, яка шанувала Бога; і Господь відкрив серце її слухати уважно те, про що говорив Павел.
15: Коли ж вона та її домашні охрестились, то просила нас, кажучи: якщо ви признали мене вірною Господу, то увійдіть у дім мій і живіть у мене; і переконала нас.
16: Сталося ж, як ішли ми на молитву, зустрілась нам одна служниця, одержима духом віщування, яка віщуванням давала великий прибуток господарям своїм.
17: Йдучи за Павлом і за нами, вона кричала, кажучи: ці чоловіки – раби Бога Всевишнього, які звіщають нам путь спасіння.
18: Це вона робила багато днів. Павел, розгнівавшись, обернувся і сказав духові: повеліваю тобі ім'ям Іісуса Христа вийти з неї. І дух вийшов відразу.
19: Господарі ж її, побачивши, що втратили надію прибутку їхнього, схопили Павла й Силу і потягли на площу до начальників.
20: І, привівши їх до воєвод, сказали: ці люди, будучи іудеями, підбурюють наше місто
21: і проповідують звичаї, яких нам, римлянам, не личить ні приймати, ні виконувати.
22: Народ також повстав проти них, а воєводи, зірвавши з них одежу, звеліли бити їх палицями
23: і, нанісши їм багато ударів, вкинули в темницю, наказавши темничному вартовому пильно стерегти їх.
24: Одержавши такий наказ, він вкинув їх у внутрішню темницю і ноги їхні забив у колоду.
25: Близько опівночі Павел і Сила, молячись, прославляли Бога; в'язні ж слухали їх.
26: Раптом стався великий землетрус, так що захиталась основа темниці; і враз відчинились усі двері, і кайдани на всіх послабли.
27: Темничний сторож, прокинувшись і побачивши, що двері темниці відчинені, вихопив меч і хотів умертвити себе, думаючи, що в'язні втекли.
28: Але Павел вигукнув голосно: не роби собі ніякого зла, бо всі ми тут.
29: Він же, попросивши світла, вбіг до темниці; і припав у тремтінні до Павла і Сили,
30: і, вивівши їх геть, сказав: господарі мої! що мені робити, щоб спастися?
31: Вони ж сказали: віруй в Господа Іісуса Христа, і спасешся ти і весь дім твій.
32: І проповідали слово Господнє йому і всім, хто був у домі його.
33: І, взявши їх тієї ж години ночі, він обмив рани їхні і негайно охрестився сам і всі домашні його.
34: І, привівши їх у свій дім, запропонував трапезу і радів з усім домом своїм, що увірував у Бога.
35: Коли ж настав день, воєводи послали міських служителів сказати: відпусти людей тих.
36: Темничний сторож сказав про це Павлові: воєводи прислали, щоб відпустити вас; отож вийдіть тепер і йдіть з миром.
37: Але Павел сказав їм: нас, римських громадян, без суду прилюдно били, кинули в темницю, а тепер таємно випускають? ні, хай прийдуть і самі виведуть нас.
38: Міські служителі переказали ці слова воєводам і ті злякались, почувши, що це римські громадяни.
39: І, прийшовши, вибачились перед ними, і вивівши, просили залишити місто.
40: Вони ж, вийшовши з темниці, прийшли до Лідії і, побачивши братів, повчали їх, і пішли.
1: Дійшов він до Дервії і Лістри. І ось, був там один учень, на ім'я Тимофій, у якого мати була іудеянка, що увірувала, а батько еллін,
2: і про якого свідчили браття, що перебували в Лістрі та Іконії.
3: Павел захотів взяти його з собою; і взявши, обрізав його заради іудеїв, що були в тих місцях; бо всі знали про батька його, що він був еллін.
4: Проходячи ж по містах, вони передавали вірним додержуватись постанов, схвалених Апостолами і пресвітерами в Ієрусалимі.
5: І церкви утверджувалися вірою і повсякденно зростали кількісно.
6: Коли ж вони пройшли Фрігію та Галатійську країну, вони не були допущені Духом Святим проповідувати слово в Асії.
7: Дійшовши до Місії, вони намагалися йти у Віфінію; але Дух не допустив їх.
8: Обминувши Місію, вони зійшли в Троаду.
9: І було Павлові вночі видіння: один муж, македонянин, стояв і благав його, кажучи: прийди до Македонії і допоможи нам.
10: Після цього видіння, зараз же ми вирішили йти до Македонії, зрозумівши, що нас покликав Господь благовістити там.
11: Отже, вирушивши з Троади, ми прибули до Самофракії, а другого дня до Неаполя,
12: звідти ж у Филипи; це перше місто в тій частині Македонії, колонія. В цьому місті ми пробули кілька днів.
13: А суботнього дня ми вийшли за місто до річки, де, за звичаєм, було місце молитви, і сівши, розмовляли з жінками, які зібрались там.
14: І слухала одна жінка, на ім’я Лідія, з міста Фіатир, продавальниця пурпуру, яка шанувала Бога; і Господь відкрив серце її слухати уважно те, про що говорив Павел.
15: Коли ж вона та її домашні охрестились, то просила нас, кажучи: якщо ви признали мене вірною Господу, то увійдіть у дім мій і живіть у мене; і переконала нас.
16: Сталося ж, як ішли ми на молитву, зустрілась нам одна служниця, одержима духом віщування, яка віщуванням давала великий прибуток господарям своїм.
17: Йдучи за Павлом і за нами, вона кричала, кажучи: ці чоловіки – раби Бога Всевишнього, які звіщають нам путь спасіння.
18: Це вона робила багато днів. Павел, розгнівавшись, обернувся і сказав духові: повеліваю тобі ім'ям Іісуса Христа вийти з неї. І дух вийшов відразу.
19: Господарі ж її, побачивши, що втратили надію прибутку їхнього, схопили Павла й Силу і потягли на площу до начальників.
20: І, привівши їх до воєвод, сказали: ці люди, будучи іудеями, підбурюють наше місто
21: і проповідують звичаї, яких нам, римлянам, не личить ні приймати, ні виконувати.
22: Народ також повстав проти них, а воєводи, зірвавши з них одежу, звеліли бити їх палицями
23: і, нанісши їм багато ударів, вкинули в темницю, наказавши темничному вартовому пильно стерегти їх.
24: Одержавши такий наказ, він вкинув їх у внутрішню темницю і ноги їхні забив у колоду.
25: Близько опівночі Павел і Сила, молячись, прославляли Бога; в'язні ж слухали їх.
26: Раптом стався великий землетрус, так що захиталась основа темниці; і враз відчинились усі двері, і кайдани на всіх послабли.
27: Темничний сторож, прокинувшись і побачивши, що двері темниці відчинені, вихопив меч і хотів умертвити себе, думаючи, що в'язні втекли.
28: Але Павел вигукнув голосно: не роби собі ніякого зла, бо всі ми тут.
29: Він же, попросивши світла, вбіг до темниці; і припав у тремтінні до Павла і Сили,
30: і, вивівши їх геть, сказав: господарі мої! що мені робити, щоб спастися?
31: Вони ж сказали: віруй в Господа Іісуса Христа, і спасешся ти і весь дім твій.
32: І проповідали слово Господнє йому і всім, хто був у домі його.
33: І, взявши їх тієї ж години ночі, він обмив рани їхні і негайно охрестився сам і всі домашні його.
34: І, привівши їх у свій дім, запропонував трапезу і радів з усім домом своїм, що увірував у Бога.
35: Коли ж настав день, воєводи послали міських служителів сказати: відпусти людей тих.
36: Темничний сторож сказав про це Павлові: воєводи прислали, щоб відпустити вас; отож вийдіть тепер і йдіть з миром.
37: Але Павел сказав їм: нас, римських громадян, без суду прилюдно били, кинули в темницю, а тепер таємно випускають? ні, хай прийдуть і самі виведуть нас.
38: Міські служителі переказали ці слова воєводам і ті злякались, почувши, що це римські громадяни.
39: І, прийшовши, вибачились перед ними, і вивівши, просили залишити місто.
40: Вони ж, вийшовши з темниці, прийшли до Лідії і, побачивши братів, повчали їх, і пішли.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 19
1: Під час перебування Аполлоса в Корінфі Павел, пройшовши верхні країни, прибув до Єфеса і, знайшовши там деяких учнів,
2: сказав їм: чи прийняли ви Святого Духа, увірувавши? Вони ж сказали йому: ми навіть і не чули, чи є Дух Святий.
3: Він сказав їм: у що ж ви хрестились? Вони відповідали: в Іоаннове хрещення.
4: Павел сказав: Іоанн хрестив хрещенням покаяння, говорячи людям, щоб вірували в Грядущого за ним, тобто в Христа Іісуса.
5: Почувши це, вони хрестилися в ім'я Господа Іісуса,
6: і, коли Павел поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони стали говорити іншими мовами і пророкувати.
7: Всіх їх було чоловік близько дванадцяти.
8: Прийшовши до синагоги, він безбоязно проповідував три місяці, бесідуючи та засвідчуючи про Царство Боже.
9: Але як деякі розлютилися і не вірили, злословлячи шлях Господній перед народом, то він, залишивши їх, відділив учнів, і щоденно проповідував в училищі одного Тиранна.
10: Це тривало майже два роки, так що всі жителі Асії чули проповідь про Господа Іісуса, як іудеї, так і елліни.
11: Бог же творив немало чудес руками Павла,
12: так що на хворих клали хустки і опоясання з тіла його, і вони зцілялися від хвороб, і злі духи виходили з них.
13: Навіть деякі з мандрівних іудейських заклинателів почали використовувати ім'я Господа Іісуса над тими, що мали злих духів, говорячи: заклинаємо вас Іісусом, Котрого Павел проповідує.
14: Це робили якісь семеро синів іудейського первосвященника Скеви.
15: Але злий дух сказав у відповідь: Іісуса знаю, і Павел мені відомий, а ви хто?
16: І кинувся на них чоловік, в якому перебував злий дух, і, подолавши їх, взяв над ними таку силу, що вони нагими й побитими втекли з дому того.
17: Це стало відомо всім іудеям і еллінам, що проживали у Єфесі, і напав страх на всіх них, і звеличувалося ім'я Господа Іісуса.
18: Багато з тих, що увірували, приходили, сповідаючи і відкриваючи діла свої.
19: А досить багато з тих, що займались чародійством, зібравши свої книги, спалили перед усіма, і склали ціну їх, і виявилось їх на п'ятдесят тисяч драхм.
20: З такою силою зростало й міцніло слово Господнє.
21: Коли ж це сталось, Павел задумав, пройшовши Македонію і Ахаію, йти до Ієрусалима, сказавши: побувавши там, я повинен бачити і Рим.
22: І, пославши в Македонію двох з тих, що служили йому, Тимофія та Єраста, сам залишився на деякий час в Асії.
23: Того часу стався чималий заколот проти путі Господньої,
24: бо один срібляник, на ім'я Димитрій, який робив срібні храми Артеміди і давав художникам немалі прибутки,
25: зібравши їх та інших подібних ремісників, сказав: друзі! ви знаєте, що від цього ремесла залежить добробут наш;
26: проте ви бачите і чуєте, що не тільки в Єфесі, а майже по всій Асії цей Павел своїми переконаннями відвернув немало людей, говорячи, що те, що зроблене руками людськими, не є боги.
27: А це нам загрожує тим, що не тільки ремесло наше прийде до занепаду, але й храм великої богині Артеміди не вартий буде нічого, і знищиться велич тієї, котру шанує вся Асія і всесвіт.
28: Вислухавши це, вони набралися лютості і почали кричати, говорячи: велика Артеміда єфеська!
29: І все місто збентежилося. Схопивши македонян Гаія і Арістарха, супутників Павлових, вони однодушно кинулись до видовища.
30: Коли ж Павел хотів увійти в народ, учні не допустили його.
31: Також і деякі з асійських начальників, що були його друзями, пославши до нього, просили не з'являтися на видовищі.
32: А тим часом одні кричали одне, а інші – друге, бо збори були безладні, і більша частина тих, що зійшлися, не знали, для чого вони зібралися.
33: За пропозицією іудеїв, з народу був викликаний Олександр. Подавши знак рукою, Олександр хотів говорити до народу.
34: Довідавшись, що він іудей, всі закричали в один голос і близько двох годин викрикували: велика Артеміда єфеська!
35: Охоронець порядку, утихомиривши народ, сказав: мужі єфеські! який чоловік не знає, що місто Єфес є служитель великої богині Артеміди і Діопета?
36: Якщо ж у цьому нема суперечок, то треба вам бути спокійними і нічого не робити необачно.
37: А ви привели цих мужів, які ні храму Артеміди не обікрали, ні богині вашої не хулили.
38: Якщо ж Димитрій та інші з ним художники мають скаргу на когось, то є суди, і є проконсули; хай скаржаться один на одного.
39: А коли ви домагаєтесь чогось іншого, то це буде вирішено на законних зборах,
40: бо ми перебуваємо в небезпеці – за те, що сталося нині, нас можуть звинуватити в заколоті, оскільки нема ніякої причини, якою ми могли б виправдати таке зборище. Сказавши це, він розпустив збори.