Біблія українською мовою

Діяння святих апостолів

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 11
1: Почули Апостоли та браття, які були в Іудеї, що і язичники прийняли слово Боже.
2: І коли Петро прийшов до Ієрусалима, обрізані дорікали йому,
3: кажучи: ти ходив до людей необрізаних і їв з ними.
4: Петро ж почав переказувати їм по порядку, говорячи:
5: у місті Іоппії я молився, і в натхненні бачив видіння: сходила якась посудина, ніби велике полотно, яке чотирма кінцями спускалося з неба, і опустилось до мене.
6: Я подивився в нього і, розглядаючи, побачив чотириногих земних, звірів, плазунів і птахів небесних.
7: І почув я голос, який промовляв мені: встань, Петре, заколи та їж.
8: Я ж сказав: ні, Господи, ніщо скверне або нечисте ніколи не входило в уста мої.
9: І відповів мені голос вдруге з неба: що Бог очистив, того ти не вважай нечистим.
10: Це сталося тричі, і знову піднялося все на небо.
11: І ось, в той же час три чоловіки, послані з Кесарії до мене, стали перед домом, де я був.
12: Дух сказав мені йти з ними, аніскільки не вагаючись. Пішли зі мною й ці шість братів, і ми прийшли в дім того чоловіка.
13: Він розповів нам, як він бачив у домі своєму Ангела святого, який став і сказав йому: пошли до Іоппії людей і поклич Симона, званого Петром;
14: він скаже тобі слова, якими спасешся ти і весь дім твій.
15: Коли ж почав я говорити, зійшов на них Дух Святий, як і на нас спочатку.
16: Згадав я тоді слово Господа, як Він сказав: Іоанн хрестив водою, а ви будете хрещені Духом Святим.
17: Отже, якщо Бог дав їм такий дар, як і нам, що увірували в Господа Іісуса Христа, то хто ж я, щоб міг перешкоджати Богові?
18: Вислухавши це, вони заспокоїлись і прославили Бога, кажучи: видно, і язичникам дав Бог покаяння на життя.
19: Тим часом розсіяні через гоніння, що сталося після Стефана, пройшли до Фінікії та Кіпра і Антіохії, нікому не проповідуючи слово, крім іудеїв.
20: Були ж деякі з них кіпряни і киринейці, які, прийшовши до Антіохії, говорили до еллінів, благовіствуючи Господа Іісуса.
21: І рука Господня була з ними, і велике число, увірувавши, навернулося до Господа.
22: Дійшла чутка про це до церкви Ієрусалимської, і доручили Варнаві йти до Антіохії.
23: Він прийшов і, побачивши благодать Божу, зрадів і переконував усіх триматися Господа щирим серцем;
24: бо він був чоловік добрий і сповнений Духа Святого і віри. І приєдналося чимало народу до Господа.
25: Потім Варнава пішов у Тарс шукати Савла і, знайшовши його, привів до Антіохії.
26: Цілий рік збиралися вони в церкві і вчили багато народу, і учні в Антіохії вперше почали зватися християнами.
27: У ті дні прийшли з Ієрусалима до Антіохії пророки.
28: І один з них, на ім'я Агав, вставши, провістив Духом, що по всьому світі буде великий голод, що й сталося за кесаря Клавдія.
29: Тоді учні ухвалили, щоб кожний з свого достатку послав допомогу браттям, які живуть в Іудеї,
30: що й зробили, пославши зібране до пресвітерів через Варнаву і Савла.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 12
1: В той час цар Ірод підняв руки на декого з тих, що належали до церкви, щоб заподіяти їм зло,
2: і мечем убив Якова, брата Іоаннового.
3: А побачивши, що це подобається іудеям, після того взяв і Петра,– тоді були дні опрісноків,–
4: і, схопивши його, посадив у темницю; і наказав чотирьом четверицям воїнів стерегти його, маючи намір після Пасхи вивести його до народу.
5: Отож Петра стерегли в темниці, а тим часом церква щиро молилась за нього Богові.
6: Коли ж Ірод хотів вивести його, тієї ночі Петро спав між двома воїнами, скутий двома ланцюгами, і сторожа біля дверей стерегла темницю.
7: І ось, представ Ангел Господній, і світло осяяло темницю і, штовхнувши Петра в бік, він розбудив його і сказав: встань швидше. І впали ланцюги з його рук.
8: І сказав йому Ангел: підпережись і взуйся. Він зробив так. Потім говорить йому: одягни одежу твою і йди за мною.
9: Петро вийшов і попрямував за ним, не знаючи, що роблене Ангелом було в дійсності, а думав, що бачить видіння.
10: Пройшовши першу й другу сторожу, вони прийшли до залізної брами, що вела до міста, яка сама собою відчинилася їм: вони вийшли, і пройшли одну вулицю, і раптом Ангела не стало з ним.
11: Тоді Петро, опам'ятавшись, сказав: тепер я бачу воістину, що Господь послав Ангела Свого і звільнив мене від руки Іродової та від усього, чого чекав народ іудейський.
12: І, роздивившись, прийшов до дому Марії, матері Іоанна, званого Марком, де багато зібралися й молилися.
13: Коли ж Петро постукав біля воріт, то вийшла послухати служниця, на ім'я Рода,
14: і, впізнавши голос Петра, з радості не відчинила воріт, а, вбігши, сказала, що Петро стоїть біля воріт.
15: А ті сказали їй: чи при своєму ти розумі? Але вона твердила, що так і є. Вони ж говорили: це Ангел його.
16: А Петро і далі стукав. Коли ж відчинили, то побачили його й здивувались.
17: Він же, давши знак рукою, щоб мовчали, розповів їм, як Господь вивів його з темниці, і сказав: сповістіть про це Якова і братів. Потім, вийшовши, пішов у інше місце.
18: Коли настав день, між воїнами зчинилася велика тривога про те, що сталося з Петром.
19: Ірод же, пошукавши його і не знайшовши, судив сторожів і звелів стратити їх. Потім він відправився з Іудеї до Кесарії і там залишався.
20: Ірод був розгніваний на тирян і сидонян; вони ж, змовившись, прийшли до нього і, схиливши на свій бік Власта, постельника царського, просили миру, бо їхня країна годувалася від його царства.
21: Призначеного дня Ірод, одягнувшись у царську одежу, сів на підвищеному місці і говорив до них;
22: а народ вигукував: це голос Бога, а не чоловіка.
23: Та раптом Ангел Господній уразив його за те, що він не віддав слави Богові; і він, з'їдений червою, помер.
24: Слово ж Боже росло і поширювалось.
25: А Варнава та Савл, виконавши доручення, повернулися з Ієрусалима до Антіохії, взявши з собою Іоанна, прозваного Марком.