Біблія українською мовою

Третя книга Ездри

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 6
1: І сказав Він мені: від початку творіння кола земного і раніше ніж установлені були межі віку, і раніше ніж подули вітри;
2: раніше ніж почутий був голос грому, раніше ніж заблищала блискавка, раніше ніж утвердилися основи раю;
3: раніше ніж з’явилися прекрасні квіти, раніше ніж утвердилися сили рухів, і раніше ніж зібралися незліченні воїнства ангелів;
4: раніше ніж піднялися висоти повітряні, раніше ніж визначилися міри тверді, раніше ніж запалали вогні на Сионі;
5: раніше ніж досліджені були літа, і відокремлені ті, які грішать нині, і відзначені ті, які зберігали віру, як скарб:
6: тоді Я помислив, і створено було все Мною одним, а не через будь-кого іншого; від Мене також прийде і кінець, а не від будь-кого іншого.
7: Тоді я відповів: який поділ часів, і коли буде кінець першого і початок останнього?
8: Від Авраама навіть до Ісаака, коли народилися від нього Яків та Ісав, рука Якова тримала від початку п’яту́ Ісава.
9: Кінець цьо­го віку— Ісав, а початок наступного— Яків.
10: Рука людини— початок її, а кінець— п’ята­ її. Про інше, Ездро, не запитуй Мене.
11: Я ж у відповідь сказав Йому: о, Вла­дико Господи! як­що я знайшов благодать пе­ред очима Твоїми,
12: мо­лю Тебе, покажи рабові Твоєму кінець знамень Твоїх, частину яких показав Ти мені минулої ночі.
13: Він відповів мені і сказав: встань на ноги твої, і слухай голос, сповнений шуму,
14: і буде ніби землетрус, але місце, на якому ти стоїш, не захитається.
15: Тому, коли буде говорити, ти не жа­хайся; бо про кінець буде слово, і ос­нови землі маються на увазі.
16: А ос­­кільки йдеться про них самих, то земля затремтить і похитнеться, бо знає, що кінець їх повинен змінитися.­
17: І було, коли я почув голос, встав на ноги мої, і чув, і ось голос, який говорить, і шум його, як шум вод многих,
18: і сказав: ось, настають дні, коли Я почну наближатися, щоб відвідати тих, що живуть на землі,
19: ко­ли почну Я стягувати з тих, які неправдою своєю зробили неправедно велику шкоду, і коли виповниться міра приниження Сиону.
20: А коли назнаменується вік, який почне проходити, то ось знамення, які Я покажу: книги розкриються перед лицем тве́рди, й усі разом побачать;
21: і однолітні немовлята заговорять своїми голосами, і вагітні жінки будуть народжувати недозрілих немов­лят через три і чотири місяці, і вони залишаться живими і зміцняться;
22: засіяні поля раптово стануть ніби незасіяними, і повні житниці виявляться порожніми;
23: потім засурмить труба з шумом, і коли почують її, всі раптово жахнуться.
24: І буде у той час, озброяться друзі проти друзів, як вороги, й устрашиться земля з тими, що живуть на ній, і жи́ли джерел зупиняться і три години не будуть текти.
25: Усякий, хто після всього цього, про що Я передрік тобі, залишиться у живих, сам спасеться, і побачить спасіння Моє і кінець вашого віку.
26: І побачать люди обрані, які не зазнали смерти від народження свого, і зміниться серце тих, що живуть, і перетвориться на почуття інше.
27: Бо зло знищиться, і зникне лукавство;
28: процвіте віра, переможене буде розтління, явиться істина, яка стільки часу залишалася без плоду.
29: Коли Він говорив, я глянув на того, перед яким стояв.
30: І він сказав мені: я прийшов показати тобі час грядущої ночі.
31: От­же, якщо ти знову помолишся і знову сім днів будеш поститися, то я покажу тобі більше у день, в який я почув тебе.
32: Голос твій почутий у Всевишнього; побачив Сильний правильну дію, побачив і чистоту, яку зберігав ти від юности твоєї.
33: Тому Він послав мене показати тобі все це і сказати: уповай і не бійся;
34: не поспішай у перші часи помишляти суєтне, щоб не судити тобі з таким самим поспіхом про часи останні.
35: Після цього я знову зі сльозами­ молився, і також постився сім днів, щоб виконати три седмиці, заповідані мені.
36: У восьму ж ніч серце моє прийшло знову у збудження, і я почав говорити перед Всевишнім,
37: бо дух мій запалав сильно, і душа моя томилася.
38: І сказав я: Гос­поди! Ти від початку творіння говорив; у перший день сказав: «нехай буде небо і земля», і слово Твоє було звер­шеним ділом.
39: Тоді носив­ся Дух, і темрява облягала навколо і мовчання: звуку людського голосу ще не було.
40: Тоді повелів Ти зі скарбниць Твоїх вийти яскравому світлу, щоб явилося діло Твоє.
41: У другий день створив Ти дух твер­ди і повелів йому відокремити і зробити поділ між водами, щоб деяка частина їх піднялася вгору, а інша залишилася внизу.
42: У третій день Ти повелів водам зібратися на сьомій частині землі, а шість частин висушив, щоб вони служили пе­ред Тобою для засі­вання й об­роб­лення.
43: Слово Твоє виходило, і негайно ставало ділом;
44: раптово явилася безмірна кількість плодів і різноманітні приємності для смаку, квіти виглядом своїм незмінні, з запахом, невимовно за­­пашним: усе це звершено було у третій день.
45: У чет­вертий день Ти повелів бути сяйву сонця, світлу місяця, розташуванню зірок,
46: і пове­лів, щоб вони служили людині, яка має бути створеною.
47: У п’ятий день Ти сказав сьомій час­тині, в якій бу­ла зібрана вода, щоб вона породила­ тва­рин, тих, що літають, і риб, що і сталося.
48: Вода німа і бездушна, за помахом Божим, породила тварин, щоб усі роди сповіщали про дивні діла Твої.
49: Тоді Ти зберіг двох тварин: одна називалася бегемотом, а інша левіафаном.
50: І Ти відокремив їх одне від одного, бо сьома частина,­ де була зібрана вода, не могла прийняти їх разом.
51: Бегемоту Ти дав одну частину з землі, осушеної на третій день, нехай живе у ній, в якій тисячі гір.
52: Левіафану дав сьому час­тину водяну, і зберіг його, щоб він був споживою тим, кому Ти хочеш, і коли хочеш.
53: У шостий же день повелів Ти землі породити перед Тобою худобу, звірів і плазунів;
54: а після їх Ти створив Адама, якого поставив володарем над усіма Твоїми тварями і від якого походимо всі ми і народ, який Ти обрав.
55: Усе це сказав я перед Тобою, Гос­поди, тому що для нас створив Ти вік цей.
56: Про інші ж народи, які народилися від Адама, Ти сказав, що вони ніщо, але подібні до слини, і всю безліч їх Ти уподібнив краплям, що крапають із посудини.
57: І нині, Господи, ось, ці народи, за ніщо Тобою визнані, почали володарювати над нами і пожирати нас.
58: Ми ж, народ Твій, який Ти назвав Твоїм первістком, єдинородним, улюбленим Твоїм, віддані у руки їх.
59: Якщо для нас створений вік цей, то чому не одержуємо ми спадщини з віком? І доки це?