Біблія українською мовою

Третя книга Ездри

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: Тоді відповів мені посланий до мене ангел, якому ім’я Уриїл,­
2: і сказав: серце твоє занадто далеко зайшло у цьому віці, що ти помишляєш осягнути путь Всевишнього.
3: Я відповів: так, господарю мій. Він же сказав мені: три путі посланий я показати тобі і три подоби запропонувати тобі.
4: Якщо ти одну з них поясниш мені, то і я покажу тобі путь, яку бажаєш ти бачити, і навчу тебе, звідки пішло серце лукаве.
5: То­ді я сказав: говори, господарю мій. Він же сказав мені: йди і зваж вагу вогню, або виміряй мені подув вітру, або поверни мені день, який уже минув.
6: Яка людина,— відповів я,— може зробити те, чого ти вимагаєш від мене?
7: А він сказав мені: якби я запитав тебе, скільки осель у серці морському, або скільки джерел у самій основі безодні, або скіль­ки жил над твердю, або які межі у раю,
8: ти, можливо, сказав би мені: «у безодню я не схо́див, і в пекло також, і на небо ніколи не піднімався».
9: Тепер же я запитав тебе тільки про вогонь, вітер і день, який ти пережив, і про те, без чого ти бути не можеш, і на це ти не відповів мені.
10: І сказав мені: ти і того, що твоє і з тобою від юности, не можеш пізнати;
11: як же сосуд твій міг би вмістити у собі путь Всевишнього і у цьому вже помітно розтлінному віці зрозуміти розтління, яке очевидне в очах моїх?
12: На це сказав я: краще було б нам зовсім не бути, ніж жити у нечесті і страждати, не знаючи, чому.
13: Він же у відповідь сказав мені: ось, я вирушив у польовий ліс, і застав дерева, що тримали раду.
14: Вони говорили: «прийдіть, і підемо й оголосимо війну морю, щоб воно відступило перед нами, і ми там виростимо для себе інші ліси».
15: Подібним чином і хвилі морські мали нараду: «прийдіть»,— говорили вони,— «піднімемося і завоюємо ліси по­ль­ові, щоб і там придбати для себе інше місце».
16: Але задум лісу виявився марним, бо прийшов вогонь і спалив його.
17: Подібним чином скін­чився і задум хвиль морських, бо став пісок, і перешкодив їм.
18: Якби ти був суддею їх, кого б ти став виправдовувати або кого звинувачувати?
19: Справді, відповів я, задуми їх були суєтні, бо земля дана лісу, дане місце і морю, щоб носити свої хвилі.
20: Він же у відповідь сказав мені: справедливо розсудив ти; чому ж ти не судив таким самим чином себе самого?
21: Бо як земля дана лісу, а мо­ре хвилям його, так ті, що живуть на землі, можуть розуміти тільки те, що на землі; а ті, що живуть на небесах, можуть розуміти те, що на висоті небес.
22: І відповів я, і сказав: молю Тебе, Господи, нехай дасть­ся мені сенс розуміння.
23: Не хотів я запитувати Тебе про вище, а про те, що щодня буває у нас: чому Ізраїль відданий на наругу язичникам? чому народ, який Ти полюбив, відданий нечестивим племенам, і закон батьків наших доведений до нікчемности, і писаних постанов ніде немає?
24: Переходимо з віку цього, як сарана, життя наше минає у страху і жа­ху, і ми зробилися недостойними милосердя.
25: Але що зробить Він з ім’ям Своїм, яке наречене на нас? ось про що я запитував.
26: Він же відповів мені: чим більше будеш випробовувати, тим більше будеш дивуватися; бо швидко поспішає вік цей до свого завершення,
27: і не може вмістити того, що обіцяно праведним у майбутні часи, бо вік цей наповнений неправдою і немочами.
28: А про те, що ти запитував мене, скажу тобі: посіяне зло, але ще не прийшов час викорінення його.
29: То­му, доки посіяне не буде вирване, і місце, на якому насіяне зло, не скасується,— не прийде місце, на якому посіяне добро.
30: Бо зерно злого сімені посіяне у серці Адама від початку, і скільки нечестя породило воно до цього часу і буде родити до того часу, поки не настане молотьба!
31: Розсуди у собі, скільки зерно злого насіння породило плодів нечес­тя!
32: Коли буде пожате незліченне колосся його, який величезний знадобиться для цього тік!
33: Як же і коли це буде?— запитав я його; чому наші літа малі і нещасливі?
34: Не поспішай підніматися,— відповів він,— вище за Всевишнього; бо марно поспішаєш бути вище за Нього: занадто­ далеко заходиш.
35: Чи не про те саме запитували душі праведних у за­т­ворах своїх, говорячи: «доки таким чином будемо ми надіятися? І коли плід нашої відплати?»
36: На це відповів мені Ієремиїл архангел: «коли виповниться число насінин у вас, бо Всевишній на терезах зважив вік цей,
37: і мірою виміряв часи, і числом обчислив години, і не посуне і не прискорить доти, доки не виповниться визначена міра».
38: Я ж у відповідь на це сказав йому: о, Владико Господи! а ми всі переповнені нечестям.
39: І, можливо, через нас не наповнюються житниці праведних, і заради гріхів тих, що живуть на землі.
40: На це він відповів мені: піди, запитай вагітну жінку, чи може, піс­ля виповнення дев’ятимісячного тер­міну, утроба її утримати у собі плід?
41: Я сказав: не може. Тоді він сказав мені: подіб­ні до утроби й оселі душ у пеклі.
42: Як та, що народжує, поспішає народити, щоб звільнитися від болістей народження, так і ці поспішають віддати ввірене їм.
43: Спочатку буде показане тобі те, що ти бажаєш бачити.
44: Якщо я знайшов благодать перед очима твоїми,— відповів я,— і якщо це можливо і я здатний до того,
45: покажи мені: чи більше те, що має прийти, за те, що минуло, чи те, що відбулося, більше за те, що буде?
46: Що минуло, я це знаю, а що прийде, не відаю.
47: Він сказав мені: стань праворуч, і я поясню тобі значення подобою.
48: І я став, і побачив: ось розпалена піч проходить переді мною; і коли полум’я пройшло, я побачив: залишив­ся дим.
49: Піс­ля цього пройшла переді мною хмара, наповнена водою, і пролився з неї сильний дощ; але як тільки стрім­кість дощу припинилася, залишилися краплі.
50: Тоді він сказав мені: розмірковуй про себе: як дощ більший за краплі, а вогонь більший за дим, так міра минулого перевищила, а залишилися краплі і дим.
51: То­ді я благав його і сказав: чи думаєш ти, що я доживу до цих днів? і що буде у ці дні?
52: На це від­повів він, і сказав: про знамення,­ про які ти запитуєш мене, я частково можу сказати тобі, а про життя твоє я не посланий говорити з тобою, та й не знаю.