Біблія українською мовою

Третя книга Ездри

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 3
1: У тридцятому році після розорення міста був я у Вавилоні, і засмучувався, лежачи на постелі моїй, і помисли входили у серце моє,
2: бо я бачив спустошення Сиону і багатство тих, що жили у Вавилоні.
3: І обурився дух мій, і я почав зі страхом говорити до Всевишнього,
4: і сказав: Владико Господи! Ти сказав від початку, коли єдиний заснував землю, і повелів пороху,
5: і дав Адаму тіло смертне, яке було також творінням рук Твоїх, і вдихнув у нього дух життя, і він зробився живим пе­ред Тобою,
6: і ввів його у рай, який насадила правиця Твоя, раніше ніж земля виростила плоди;
7: Ти повелів йому зберігати заповідь Твою, але він порушив її, і Ти засудив його на смерть, і рід його і покоління, які народилися від нього, і племена, на­роди і паростки їх, яким немає числа.
8: Кожен народ став ходити за сво­їм бажанням, чинив перед Тобою діла нерозумні і нехтував заповіді Твої.
9: З часом Ти навів потоп на жи­телів землі і знищив їх,
10: і сповнилося на кожному з них,— як на Адамі смерть, так на цих потоп.
11: Од­ного з них Ти залишив— Ноя з роди­ною його, і від нього пішли всі праведні.
12: Коли почали розмножуватися жителі землі, і примножилися сини і народи і численні покоління, і знову почали віддаватися нечестю, біль­ше ніж попередні,
13: коли почали чинити перед Тобою беззаконня: Ти обрав Собі з них мужа, якому ім’я Авраам,
14: і полюбив його і відкрив йому одному волю Твою,
15: і уклав з ним завіт вічний, і сказав йому, що ніколи не залишиш сімені його. І дав йому Ісаака, й Ісааку дав Якова та Ісава;
16: Ти обрав Собі Якова, Ісава ж відкинув. І примножився Яків надзвичайно.
17: Коли Ти вивів з Єгип­ту сíм’я його і привів до гори Синайської,
18: тоді прихилив небеса, впо­рядкував землю, захитав вселенну, привів у трепет безодні й увесь світ у сум’яття.
19: І пройшла слава Твоя в чотирьох явищах: у вогні, землетрусі, бурхливому вітрі і морозі, щоб дати закон сімені Якова і радіння роду Ізраїля,
20: але не відібрав у їх серця лукавого, щоб закон Твій приніс у них плід.
21: Із серцем лукавим перший Адам переступив заповідь, і був переможений; так і всі, що від нього пішли.
22: Залишилася неміч і закон у серці народу з коренем зла, і відступило добре, і залишилося ли­хе.
23: Минули часи і закінчилися лі­та,— і Ти воздвиг Собі раба, на ім’я Давид;
24: повелів йому побудува­ти місто імені Твоєму і в ньому приносити Тобі фіміам і жертви.
25: Багато років це виконувалось, і потім згрішили ті, що населяли місто,
26: в усьому чинячи так, як учинив Адам і всі його нащадки; бо й у них було сер­це лукаве.
27: І Ти віддав місто Твоє до рук ворогів Твоїх.
28: Невже краще живуть мешканці Вавилона і за це володіють Сионом?
29: Коли я прийшов сюди, бачив нечестя, яким немає числа, і у цьому тридцятому році полонення бачить душа моя багатьох грішників,— і знемогло серце моє,
30: бо я бачив, як Ти підтримуєш цих грішників і щадиш нечестивців, а народ Твій погубив, ворогів же Твоїх зберіг і не явив про те ніякого знамення.
31: Не розумію, як цей путь міг змінитися. Невже Вавилон чинить краще, ніж Сион?
32: Чи інший народ пізнав Тебе, крім Ізраїля? або які племена вірували завітам Твоїм, як Яків?
33: Ні винагорода їм не рівномірна, ні труд їхній не приніс плоду, бо я пройшов серед народів, і бачив, що вони живуть у достатку, хоч і не згадують про заповіді Твої.
34: Отже, зваж на терезах і наші беззаконня, і діла тих, що живуть на землі, і ніде не зна­йдеться ім’я Твоє, як тільки в Ізраїля.
35: Коли не грішили перед Тобою ті, що живуть на землі? або який народ так зберіг заповіді Твої?
36: Між цими хоч за іменами знайдеш тих, що зберігають заповіді Твої, а в інших народів не знайдеш.