Біблія українською мовою

Третя книга Ездри

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 14
1: І було після трьох днів, я си­дів під дубом, і ось, голос вийшов з куща навпроти мене і сказав: Ездро, Ездро!
2: Я сказав: ось я, Господи. І встав на ноги мої.
3: Тоді сказав Він мені: у кущі Я відкрився і говорив Мойсеєві, коли народ Мій був рабом у Єгипті;
4: і послав його і вивів народ Мій з Єгипту, і привів його до гори Синаю і тримав його у Себе багато днів,
5: і відкрив йому багато чудес і показав таємниці часів­ і кінець, і заповів йому, сказавши:
6: «Ці слова оголоси, а інші приховай».
7: І нині тобі говорю:
8: знамення, які Я показав тобі, і сни, які ти бачив, і тлумачення, які чув, поклади у серці твоєму;
9: бо ти взятий будеш від людей і будеш знаходитися із Сином Моїм і з подібними до тебе, доки не закінчаться часи.
10: Бо вік утратив свою юність, і часи наближаються до старости,
11: оскільки вік розділений на дванадцять частин, і дев’ять частин його і половина десятої частини вже минули,
12: і залишається те, що після половини деся­тої частини.
13: Отже, нині влаштуй дім твій і напоум народ твій, утіш принижених і зречися тління,
14: і відпус­ти від себе смертні помисли, відкинь тягарі людські, зніми із себе немочі єства і відклади вбік тяжкі для тебе помисли, і готуйся переселитися від часів цих.
15: Бо після біль­ше буде бід, ніж скільки ти бачив ни­ні.
16: Скільки буде слабшати вік від старости, стільки буде збільшуватися зло для тих, що живуть.
17: Ще далі відійде істина, і наблизиться неправда; уже поспішає прийти видіння, яке ти бачив.
18: Тоді відповів я і сказав: ось, я— перед Тобою, Гос­поди;
19: я піду, як Ти повелів мені, й напоумлю ни­ніш­ній народ; але хто навчить тих, які потім народяться?
20: Бо вік у піть­мі лежить, і ті, що живуть у ньому,­— без світла;
21: тому що закон Твій спалений, і від того ніхто не знає, що зроблено Тобою або що слід їм робити.
22: Але якщо я придбав милість у Тебе, зішли на мене Духа Святого, щоб я написав усе, що було зроблено у світі від початку, що було написано у законі Твоєму, щоб люди могли знайти путь і щоб ті, які захочуть жити в останні часи, могли жити.
23: І Він у відповідь сказав мені: йди, збери народ і скажи йому, щоб він не шукав тебе протягом сорока днів.
24: Ти ж приготуй собі побільше дощечок і візьми­ із собою Сарія, Дав­рія, Салемія, Еха­на й Асиеля, цих п’ятьох, здатних­ пи­­сати швидко.
25: І прийди сю­ди, і Я запалю у серці твоєму світильник розуму, який не згасне, доки не закінчиться те, що ти почнеш писати.
26: І коли ти звершиш це, то дещо ого­лоси, а де­що таємно передай муд­рим. Завтра у цю годину ти почнеш писати.
27: То­ді я пішов, як Він повелів мені, і зібрав весь народ і сказав:­
28: слухай, Ізраїлю, слова ці:
29: бать­ки­ на­ші були подорожніми у Єгипті,­ і бу­ли визволені звідти,
30: і прийняли­ закон життя, якого не зберегли, який і ви після них порушили.
31: І да­на бу­­­ла вам земля у спадщину і земля Си­­он; але батьки ваші і ви робили без­­­­законня і не трималися тих шля­хів, які Всевишній заповів вам.
32: І Він,­ як праведний суддя, відняв у вас ни­ні, що дарував вам.
33: І нині ви тут і брати ваші між вами.
34: Якщо ви бу­дете управляти почуттям вашим і впорядкуєте серце ваше, то збе­режете життя і після смерти одержите милість.
35: Бо після смерти настане суд, коли ми оживемо; і тоді імена праведних будуть оголошені й показані діла нечестивих.
36: Ніхто не приходь до мене нині і не шу­кай мене до сорока днів.
37: І взяв я п’ятьох мужів, як Він заповів мені, і пішли ми у поле і залишилися там.
38: І ось, на другий день голос воз­звав до мене: Ездро! відкрий уста твої і випий те, чим Я напою тебе.
39: Я відкрив уста мої, і ось повна ча­ша подана була мені, яка була наповнена ніби водою, але колір того був подібний до вогню.
40: І взяв я і пив; і ко­ли я пив, серце моє дихало розумом і у грудях моїх зростала мудрість, бо дух мій підкріплювався­ пам’яттю;
41: вуста мої були відкриті­ і більше не закривалися.
42: Все­виш­ній дарував розум п’ятьом мужам, і вони вночі писали по порядку, що бу­ло говорено їм і чого вони не знали.
43: Вночі вони їли хліб; а я говорив удень і не мовчав уночі.
44: Напи­сані ж були за сорок днів дев’яносто чотири книги.
45: І коли виповнилося сорок днів,
46: Всевишній сказав: перші, які ти написав, поклади відкрито, щоб могли читати достойні і недостойні,
47: але останні сімдесят збережи, щоб передати їх мудрим з народу;
48: бо у них провідник розуму, джерело мудрости і ріка знання. Так я і зробив.