Біблія українською мовою

Третя книга Ездри

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 10
1: Але коли син мій увійшов у шлюбний чертог свій, він упав, і помер.
2: І перекинули всі ми світиль­ники, і всі співгромадяни мої піднялися утішати мене, і я спочила до ночі другого дня.
3: Коли ж усі перестали утішати мене, щоб залишити мене у спокої, я, уставши вночі, побігла і прийшла, як бачиш, на це поле.
4: І думаю вже не повертатися у місто, але залишатися тут, не їсти, не пити, але безперестанно плакати і поститися, доки не помру.
5: Залишивши розмірковування, якими займався, я з гнівом відповів їй і сказав:
6: о, найбезумніша з усіх жон! чи не бачиш скорботи нашої і що сталося з нами—
7: що Сион, мати наша, засмучується безмірно, вкрай принижена, і плаче гірко?
8: І тепер, коли всі ми уболіваємо і засмучуємося, тому що всі засмучені, чи будеш ти засмучуватися через одного сина твого?
9: Запитай землю, і вона скаже тобі, що їй-то слід оплакувати падіння такої безлічі, що народжується на ній;
10: бо всі народжені з неї від початку й інші, які мають народитися, ледь не усі гинуть, і така безліч їх віддається на знищення.
11: Отже, хто повинен більше засмучуватися, як не та, яка втратила та­ку безліч, а не ти, що уболіваєш за одного?
12: Якщо ти скажеш мені: «плач мій не подібний до плачу зем­лі, бо я втратила плід утроби моєї, який я носила із сумом і народила у болістях;
13: а земля— за властивістю­ землі; на ній теперішня безліч як відходить, так і приходить»:
14: і я скажу тобі, що як ти з трудом народила, так і земля дає плід свій людині, яка від початку обробляє її.
15: Тому утримайся тепер від скорботи твоєї і мужньо перенось втрату, що трапилася у тебе.
16: Бо якщо ти виз­наєш праведним визначення Бо­же, то у свій час одержиш сина, і між дружинами будеш прославлена.
17: Отже, повернися у місто до чоловіка твого.
18: Але вона сказала: не зроблю так, не повернуся в місто, але тут помру.
19: Продовжуючи говорити з нею, я сказав:
20: не роби цього, але послухай пораду мою. Бо скільки бід Сиону? Утішся заради скорботи Єрусалима.
21: Бо ти бачиш, що святилище наше спустошене, вів­тар наш скинутий, храм наш зруйнований,
22: псалтир наш принижений, пісні замовкли, радість наша зникла, світло світильника нашого по­­гасло, ковчег завіту нашого розкрадений, Святе наше осквернене, й ім’я, наречене на нас, ледь не зганьб­лене, діти наші потерпіли знеславлення, священики наші побиті, левити наші відведені у полон, дівчата наші осквернені, дружини наші потерпіли насильство, праведники на­ші захоплені, отроки наші загинули,­ юнаки наші у рабстві, сильні наші знемогли;
23: і що з усього найтяжче, знамено Сиону позбавлене слави своєї, бо віддане у руки ненависників наших.
24: Тому залиш великий сум твій, і відклади безліч скорбот, щоб помилував тебе Кріпкий, і Всевишній дарував тобі заспокоєння і полегшення трудів.
25: При цих словах моїх до неї, несподівано засяяло­ лице і погляд її, і ось, вигляд зробив­ся блискучим, так що я, переляканий нею, думав, що б це бу­ло.
26: І ось, вона несподівано випустила настіль­ки голосний і настільки страшний звук голосу, що від цього звуку жінки захиталася земля.­
27: І я бачив, і ось, жінка більше не являлася мені, але створювалося міс­то, і місце його позначалося на ве­­ликих основах, і я переляканий голосно викликнув і сказав:
28: де ангел Уриїл, який спочатку приходив до мене? бо він привів мене до такої не­самовитости розуму, в якому мета мо­го прагнення зникла, і молитва моя обернулася на ганьбу.
29: Коли я гово­рив це, він прийшов до мене;
30: і по­бачив мене, і ось, я лежав, як мертвий і в непри­томному стані; він узяв мене за праву руку, укріпив мене і, поставивши на ноги, сказав мені:
31: що з тобою? від чого збентежені розум твій і почуття серця твого? від чого бентежишся?
32: Від того,— відповів я йому,— що ти залишив мене, і я, чинячи за словами твоїми, вийшов на поле, і ось побачив і ще ба­чу те, про що не можу розповісти.
33: А він сказав ме­ні: стій мужньо, і я поясню тобі.
34: Говори мені, господарю мій,— сказав я,— тільки не залишай мене, щоб я не помер марно;
35: бо я бачив, чого не знав, і чув, чого не знаю.
36: Чи почуття моє обманює мене, чи душа моя марить уві сні?
37: Тому прошу тебе пояснити мені, рабові твоєму, цю несамовитість розуму мого. Відповідаючи ме­ні,­­ сказав він:
38: слухай мене, і я нав­чу тебе, і поясню тобі те, що налякало тебе: бо Всевишній відкриє тобі багато таємниць.
39: Він бачить правий шлях твій, що ти безперестанно уболіваєш за народ твій і силь­но засмучуєшся за Сион.
40: Та­ке значення видіння, яке перед цим явилося тобі:
41: жона, яку ти бачив, що вона плаче, і намагався утішати,­
42: яка потім стала невидимою, але яви­­лося тобі місто, що будується,
43: і яка тобі розповіла про смерть сина свого, ось що означає:
44: жона, яку ти бачив, це Сион. А що сказала тобі та, яку ти бачив, як місто, яке тільки будується,
45: що вона тридцять років була неплідна, цим указується на те, що впродовж трид­цяти років у Сионі ще не приносилася жертва.
46: Піс­ля закінчення тридцяти років неплід­на народила сина: це було тоді, коли Со­ломон збудував місто і приніс жертви.
47: А що вона сказала тобі, що з трудом виховала його, це було перебування у Єрусалимі.
48: А що син її, як вона сказала тобі, входячи у чертог свій, упав і помер, це було падіння Єрусалима.
49: І ось, ти бачив подобу її, і як вона уболівала за сина, намагався утішати її у тім, що трапилося: то належало відкрити тобі про це.
50: Нині ж Всевишній, бачачи, що ти страждаєш душею і всім серцем уболіваєш за нього, показав тобі світлість слави його і красу його.
51: Для цього-то я повелів тобі жити у полі, де немає дому.
52: Я знав, що Все­виш­ній покаже тобі це;
53: для того і повелів, щоб ти прийшов на поле, де не покладено основи дому.
54: Бо не могла справа людського творіння існувати там, де почало пока­зуватися місто Всевишнього.
55: Отже, не бійся, і нехай не страшиться серце твоє, але ввійди і подивися на світлість і красу творіння, скільки можуть бачити очі твої.
56: Після того по­чуєш, скільки можуть чути вуха твої.
57: Ти блаженніший за багатьох і покликаний до Всевишнього, як небагато хто.
58: На завтрашню ніч залишайся тут,
59: і Всевишній покаже тобі видіння найвеличніших діл, які Він створить для жителів землі в останні дні.
60: І спав я в ту ніч і у наступну, як він повелів мені.