Біблія українською мовою

Друга книга Царств

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 6
1: І зібрав знову Давид усіх добірних людей з Ізраїля, трид­цять тисяч*.
2: І встав і пішов Давид і весь народ, який був з ним з Ваала Іудиного, щоб перенести звідти ковчег Божий, на якому нарікається ім’я Господа Саваофа, Який сидить на херувимах.
3: І поставили ковчег Божий на нову колісницю і вивезли його з дому Аминадава, що на пагор­бі. Сини ж Аминадава, Оза й Ахио, вели нову колісницю.
4: І повезли її з ковчегом Божим з дому Аминадава, що на пагорбі; і Ахио йшов перед ковчегом [Господнім].
5: А Давид і всі сини Ізраїлеві грали перед Гос­подом на різних музичних інструмен­тах з кипарисового дерева, і на цитрах, і на псалтирях, і на тимпанах, і на систрах, і на кимвалах.
6: І коли дійшли до току Нахонового, Оза про­стяг руку свою до ковчега Божого [щоб притримати його] і взявся за нього, бо воли нахилили його.
7: Але Господь прогнівався на Озу, і вразив його Бог там же за завзятість, і помер він там біля ковчега Божого.
8: І засмутився Давид, що Господь уразив Озу. Місце це і донині називається: «ураження Ози».
9: І убоявся Давид у той день Господа і сказав: як увійти до мене ковчегу Господньому?
10: І не захотів Давид везти ковчег Господній до се­бе, в міс­то Давидове, а завернув його в дім Аведдара гефянина.
11: І залишався ковчег Господній у домі Аведдара гефянина три місяці, і благословив Господь Аведдара і весь дім його.
12: Коли донесли царю Давиду, говорячи: «Господь благословив дім Авед­дара й усе, що було в нього, заради ковчега Божого», то пішов Давид і уро­­чисто переніс ковчег Божий з до­му Аведдара в місто Давидове.
13: І ко­ли ті, що несли ковчег Господній, проходили по шість кроків, він при­­но­сив у жертву тельця й барана.
14: Да­вид скакав із усієї сили перед Господом; одягнений же був Давид у лляний ефод.
15: Так Давид і весь дім Ізраїлів несли ковчег Господній з ви­гуками і трубними звуками.
16: Коли входив ковчег Господній у місто Давидове, Мелхола, дочка Саула, дивилася у вікно і, побачивши царя Давида, що скакає і танцює перед Господом, принизила його в серці своєму.
17: І принесли ковчег Господній і поставили його на своєму місці посеред скинії, яку спорудив для нього Давид; і приніс Давид всепалення перед Господом і жертви мирні.
18: Коли Давид закінчив приношення всепалень і жертв мирних, то благословив він народ ім’ям Господа Саваофа;
19: і роздав усьому народові, усій безлічі ізраїль­тян [від Дана навіть до Вирсавії], як чоловікам, так і жінкам, по одно­му хлібу і по шматку смаженого м’яса і по одному коржу кожному. І пішов весь народ, кожен у дім свій.
20: Коли Давид повернувся, щоб благословити дім свій, то Мелхола, дочка Саула, вийшла до нього назустріч, [і ві­тала його] і сказала: як відзначився сьогодні цар Ізраїлів, оголившись сьогодні перед очима рабинь рабів своїх, як оголюється яка-небудь пус­та людина!
21: І сказав Давид Мелхолі: перед Господом [танцювати буду. І благословенний Господь], Який віддав перевагу мені перед батьком твоїм і всім домом його, утвердивши мене вождем наро­ду Господнього, Ізраїля; перед Господом грати і танцювати буду;
22: і я ще більше принижусь, і зроблюся ще мізернішим в очах моїх, і перед служ­ницями, про яких ти говориш, я буду славний.
23: І у Мелхоли, дочки Саулової, не було дітей до дня смерти її.