Біблія українською мовою

Друга книга Царств

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 3
1: І був довгочасний розбрат між домом Сауловим і домом Давидовим. Давид все більше і більше дуж­чав, а дім Саулів більше і більше слабшав.
2: І народилися у Давида [шість] синів у Хевроні. Первісток його був Амнон від Ахиноами ізреелитянки,
3: а другий [син] його— Далуя від Авигеї, колишньої дружини Навала, кармилитянки; третій— Авессалом, син Маахи, дочки Фалмая, царя Гессурського;
4: четвер­тий— Адонія, син Аггифи; п’ятий— Сафатія, син Авитали;
5: шостий— Ієфераам від Егли, дружини Давидової. Вони народилися у Давида у Хевроні.
6: Коли був розбрат між домом Са­ула і домом Давида, то Авенир підтримував дім Саула.
7: У Саула була наложниця, на ім’я Рицпа, доч­ка Айя [і ввійшов до неї Авенир]. І сказав [Ієвосфей] Авениру: навіщо ти ввійшов до наложниці батька мого?
8: Авенир же сильно розгнівався на слова Ієвосфея і сказав: хіба я— собача голова? Я проти Іуди зробив нині милість дому Саула, батька твого, братам його і друзям його, і не видав тебе в руки Давида, а ти звинувачуєш нині мене у гріху через жінку.
9: Те і те нехай зробить Бог Авениру і ще більше зробить йому! Як клявся Господь Давиду, так і зроблю йому [в цей день]:
10: відніму царство від дома Саулового і постав­лю престіл Давида над Ізраїлем і над Іудою, від Дана до Вирсавії.
11: І не міг Ієвосфей заперечити Авениру, бо боявся його.
12: І послав Авенир від себе послів до Давида [у Хеврон, де він знаходився], сказати: чия ця зем­ля? І ще сказати: уклади союз зі мною, і рука моя буде з тобою, щоб навернути до тебе весь народ ізраїльський.
13: І сказав [Давид]: добре, я укладу союз з тобою, тільки прошу тебе про одне, а саме— ти не побачиш лиця мого, якщо не приведеш із собою Мелхоли, дочки Саула, коли прийдеш побачитися зі мною.
14: І відправив Давид послів до Ієвосфея, сина Саулового, сказати: віддай дружину мою Мелхолу, яку я одержав за сто краєобрізань филистимських.
15: І послав Ієвосфей і взяв її від чоловіка, від Фалтія, сина Лаїшевого.
16: Пішов з нею і чоловік її і з плачем проводжав її до Бахурима; але Авенир сказав йому: йди назад. І він повернувся.
17: І звернув­ся Авенир до старійшин ізраїльських, говорячи: і вчора і третього дня ви бажали, щоб Давид був царем над вами,
18: тепер зробіть це, бо Господь сказав Давиду: «рукою раба Мого Давида Я спасу народ Мій Ізраїля від руки филистимлян і від руки усіх ворогів його».
19: Те саме говорив Аве­нир і веніамитянам. І пішов Авенир у Хеврон, щоб переказати Давиду все, чого бажав Ізраїль і весь дім Веніамінів.
20: І прийшов Авенир до Давида в Хеврон і з ним двадцять чоловік, і зробив Давид бенкет для Авенира і людей, які були з ним.
21: І сказав Авенир Давиду: я встану і піду і зберу до господаря мого царя весь народ ізраїльський, і вони вступ­лять у завіт з тобою, і будеш царювати над усіма, як бажає душа твоя. І відпустив Давид Авенира, і він пішов з миром.
22: І ось, слуги Давидові з Іоавом прийшли з походу і принесли із собою багато здобичі; але Авенира вже не було з Давидом у Хевроні, бо Давид відпустив його, і він пішов з миром.
23: Коли Іоав і усе військо, що ходило з ним, прийшли, то Іоаву розповіли: приходив Авенир, син Нирів, до царя, і той відпустив його, і він пішов з миром.
24: І прийшов Іоав до царя і сказав: що ти зробив? Ось, приходив до тебе Авенир; навіщо ти відпустив його, і він пішов?
25: Ти знаєш Авенира, сина Нирового: він приходив обманути тебе, довідатися про вихід твій і вхід твій і розвідати все, що ти робиш.
26: І вийшов Іоав від Давида і послав гінців слідом за Авениром; і повернули вони його від колодязя Сиру, без відома Давида.
27: Коли Авенир повернувся в Хеврон, то Іоав відвів його усередину воріт, начебто для того, щоб поговорити з ним таєм­но, і там уразив його в живіт. І помер Авенир за кров Асаїла, брата Іоавового.
28: І почув опісля Давид про це і сказав: невинний я і царство моє повік перед Господом у крові Авенира, сина Нирового;
29: нехай упаде вона на голову Іоава і на весь дім батька його; нехай ніколи не залишається дім Іоава без сіменеточивого, або прокаженого, або того, хто спирається на посох, або того, хто падає від меча, або того, хто потребує хліба.
30: Іоав же і брат його Авесса убили Авенира за те, що він умерт­вив брата їхнього Асаїла в битві біля Гаваона.
31: І сказав Давид Іоаву­ і всім людям, які були з ним: роздеріть одяг ваш й одягніться у волосяницю і плачте над Авениром. І цар Давид ішов за гробом його.
32: Коли погребали Авенира в Хевроні, то цар голосно плакав над гробом Авенира; плакав і весь народ.
33: І оплакав цар Авенира, говорячи: чи смертю підлого помирати Авениру?
34: Руки твої не були зв’язані, і ноги твої не в кайданах, і ти упав, як падають від розбійників. І весь народ став ще більше плакати над ним.
35: І прийшов весь народ запропонувати Давиду хліба, коли ще тривав день; але Давид поклявся, говорячи: те і те нехай зробить зі мною Бог і ще більше зробить, якщо я до заходу сон­ця споживу хліба або чого-небудь.
36: І весь народ довідався про це, і сподобалося­ йому це, як і все, що робив цар, подобалося всьому народові.
37: І дізнався весь народ і весь Ізраїль у той день, що не від царя ста­лося умертвлення Авенира, сина Нирового.
38: І ска­зав цар слугам сво­їм: чи знаєте, що вождь і великий муж упав у цей день в Ізраїлі?
39: Я тепер ще слабкий, хоча і помазаний на царство, а ці люди, сини Саруї, сильніші за мене; нехай же віддасть Господь тому, хто чинить зле, за зло­бою його!