Біблія українською мовою

Друга книга Царств

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 11
1: Через рік, у той час, коли ви­­ходять царі в походи, Давид послав Іоава і слуг своїх з ним і всіх ізраїльтян; і вони вразили аммонитян і обложили Равву; Давид же залишався в Єрусалимі.
2: Одного разу надвечір Давид, встав­­­ши з постелі, прогулювався на покрівлі царського дому і побачив з покрівлі жінку, яка купається; а та жінка була дуже красива.
3: І послав Давид розвідати, хто ця жінка? І ска­зали йому: це Вирсавія, дочка Елиа­ма, дружина Урії хеттеянина.
4: Давид послав слуг узяти її; і вона прийшла­ до нього, і він спав з нею. Коли ж вона очистилася від нечистоти своєї,­ повернулася в дім свій.
5: Жінка ця зробилася вагітною і послала спо­вістити Давида, говорячи: я вагітна.­
6: І послав Давид сказати Іоаву: при­шли до мене Урію хеттеянина. І по­слав Іоав Урію до Давида.
7: І прийшов до нього Урія, і розпитав його Давид про становище Іоава і про становище народу, і про хід війни.
8: І сказав Давид Урії: йди додому й омий ноги свої. І вийшов Урія з дому царського, а слідом за ним понесли і царську страву.­
9: Але Урія спав бі­ля воріт царського дому з усіма слугами свого господаря, і не пішов у свій дім.
10: І донес­ли Давиду, говорячи: не пішов Урія в дім свій. І сказав Давид Урії: ось, ти прийшов з дороги; чому ж не пішов ти в дім свій?
11: І сказав Урія Давиду: ковчег [Божий] і Ізраїль й Іуда знаходяться в наметах, і господар мій Іоав і раби господаря мого перебувають у полі, а я ввійшов би в дім свій їсти і пити і спати зі своєю дружиною! Клянуся твоїм життям і життям душі твоєї, цього я не зроблю.
12: І сказав Давид Урії: залишся тут і на цей день, а завтра я відпущу тебе. І залишився Урія в Єрусалимі на цей день до завтра.
13: І запросив його Давид, і їв Урія перед ним і пив, і напоїв його Давид. Але ввечері Урія пішов спати на постіль свою з рабами господаря свого, а у свій дім не пішов.
14: Зранку Давид написав лис­та до Іоава і послав його з Урією.
15: В листі він написав так: поставте Урію там, де буде найсильніша битва, і відступіть від нього, щоб він був уражений і помер.
16: Тому, коли Іоав облягав місто, то поставив він Урію на тако­му місці, про яке знав, що там хоробрі люди.
17: І вийшли люди з міста й билися з Іоавом, і впали деякі з народу, зі слуг Давидових; був убитий також і Урія хеттеянин.
18: І послав Іоав донести Давиду про весь хід битви.
19: І наказав посланому, говорячи: коли ти розпо­віси цареві про весь хід битви
20: і по­бачиш, що цар розгнівався, і скаже тобі: «навіщо ви так близько підходили до міста битися? хіба ви не знали, що зі стіни будуть кидати на вас?
21: хто убив Авимелеха, сина Ієро­ваалового? чи не жінка кинула на нього зі стіни уламок жорна [й уразила його], і він помер у Тевеці? Навіщо ж ви близько підходили до стіни?», тоді ти скажи: і раб твій Урія хеттеянин також [уражений і] помер.
22: І пішов [посланий від Іоава­ до царя в Єрусалим], і прийшов, і розповів Давиду про все, для чого послав його Іоав, про весь хід битви. [І розгнівався Давид на Іоава і сказав посланому: навіщо ви близько підходили до міста битися? хіба ви не знали, що вас уражати будуть зі стіни? хто убив Авимелеха, сина Ієроваалового? чи не жінка кинула на нього зі стіни уламок жорна, і він помер у Тевеці? Навіщо ви близь­ко підходили до стіни?]
23: Тоді посланий сказав Давиду: долали нас ті люди і вийшли до нас у поле, і ми переслідували їх до входу у ворота;
24: тоді стріляли стрільці зі стіни на рабів твоїх, і померли деякі з рабів царя; помер також і раб твій Урія хеттеянин.
25: Тоді ска­зав Давид посланому: так скажи Іоаву: «нехай не бентежить тебе ця справа, тому що меч поїдає іноді того, іноді цього; посиль війну твою проти міста і зруйнуй його». Так підбадьор його.
26: І почула дружина Урії, що помер Урія, чоловік її, і плакала за чоловіком своїм.
27: Коли скінчився час плачу, Давид послав, і взяв її в дім свій, і вона стала його дружиною і народила йому сина. І було це діло, яке вчинив Давид, зле в очах Господа.