Біблія українською мовою

Друга книга Маккавеїв

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9
1: Близько того ж часу Антиох безславно повертався з меж Пер­сії.
2: Бо він увійшов у так званий Пер­сеполь і мав намір пограбувати храм і оволодіти містом. Тому збігся народ, і взялися за зброю, й Антиох, змушений жителями втікати, повинен був із соромом повернутися назад.
3: Коли знаходився він біля Екбатани, донесли йому про те, що трапилося з Никанором і з Тимофієм.
4: Запалавши гнівом, він думав зігнати на юдеях зло на тих, що змусили його втікати; тому наказав погоничеві колісниці безперестанно гнати і прискорювати подорож, тоді як небесний суд уже йшов слідом за ним. Бо він сказав із зарозумілістю: кладовищем для юдеїв зроблю Єрусалим, коли прийду туди.
5: Але всевидючий Господь, Бог Ізраїлів, уразив його незцілимим і невидимим ударом: як тільки скінчив він ці слова, схопили його нестерпний біль живота і жорстокі внутрішні муки,
6: і цілком праведно; бо він багатьма і надзвичайними муками терзав утроби інших.
7: Але він ніскільки не залишав своєї гордости, і ще більше сповнювався зарозумілости, дихаючи вогнем люті на юдеїв і наказуючи прискорювати подорож. Тоді сталося, що він упав з колісниці, яка неслася швидко, і тяжким падінням пошкодив усі члени тіла.
8: І той, який тільки що думав з гордости, більш ніж людської, повелівати хвилями моря і думав на терезах зважити висоти гір, повалений був на землю, і несений був на ношах, показуючи всім явну силу Божу,
9: так що з тіла нечестивця у безлічі випов­зала черва, і ще у живого випадали­ частини тіла від хвороб і страждань; запах же смороду від нього нестерп­ний був у цілому війську.
10: І того, який незадовго перед тим мріяв тор­катися зірок небесних, ніхто не міг носити через нестерпний сморід.
11: Тепер-то, будучи розтрощеним, по­чав він залишати свою велику гордовитість і приходити до пізнання, коли за покаранням Божим страждання його посилювалися з кожною хвилиною.
12: Сам не в силах зносити свого смороду, він так говорив: праведно підкорятися Богу, і смертному не слід думати гордовито бути рівним Богу.
13: Нечестивець молив Господа, Який вже не милував його, і говорив:
14: «Святе місто, яке поспішав я зрівняти з землею і зробити кладовищем, оголошую вільним;
15: юдеїв, яких вирішив не дозволяти ховати, а викидати разом з дітьми їхніми хижим птахам і звірам, зроблю всіх рівними афінянам;
16: свя­тий храм, який колись пограбував, прикрашу найкращими дарами, священні сосуди поверну всі, і ще у біль­шій кількості, і необхідні для жертов­ витрати буду робити з моїх прибутків;
17: понад те сам зроблюсь юдеєм,­ і, проходячи по всякому населеному місцю, буду звіщати силу Божу».
18: Але коли болі ніскіль­ки не зменшувалися, бо прийшов уже на нього праведний суд Божий, він, упав­­ши у відчай, написав до юдеїв лист, який мав значення благання, такого зміс­ту:
19: «Цар і воєначальник Антиох добрим юдеям-громадянам— багато­ радуватися, і бути здоровими і благоденствувати.
20: Якщо ви здорові­ з дітьми вашими, і справи ваші йдуть за вашим бажанням, то я воздаю Богу найбільшу подяку, покладаючи надію на небо.
21: Я ж лежу у хворобі і з любов’ю згадую про вашу шанобливість і прихильність до мене. Повертаючись з меж Персії і зазнавши тяжкої хвороби, я за потрібне вважаю подбати про загальну безпеку всіх.
22: Хоч я не впадаю у відчай і маю повну надію звільнитися від хвороби,
23: але, знаючи, що і батько мій, коли воював у верхніх країнах, оголосив наступника,
24: щоб, коли станеться що-небудь несподіване, або оголошена буде якась незгода, жителі країни знали, кому надане правління, і не бентежилися;
25: понад те зауважуючи, що навколишні володарі і сусідні з нашою державою спостерігають час і вичікують, який буде кінець, я призначив царем сина мого Антиоха, якого я вже часто під час походів у верхні сатрапії дуже багатьом з вас доручав і представляв; і йому я написав особисто.
26: От­же, переконую вас і прошу, щоб ви, пам’ятаючи мої благодіяння взагалі і зокрема, зберегли вашу теперіш­ню прихильність до мене і до сина мого.
27: Бо я впевнений, що він, ідучи­ за моїм бажанням, буде поводитися з вами милостиво і людинолюбно».
28: Так цей людиновбивця і богохульник, перетерпівши тяжкі страждання, які заподіював іншим, скін­чив життя на чужій стороні у горах найжалюгіднішою смертю.
29: Тіло його привіз Филип, співвихованець його, який, боячись сина Антиохового, відійшов до Птоломея Филопатора в Єгипет.