Біблія українською мовою

Друга книга Маккавеїв

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 8
1: Тим часом Іуда Маккавей і ті, що були з ним, таємно входячи у селища, скликали родичів і, приймаючи тих, що залишилися в юдействі, зібрали до шести тисяч мужів.
2: Вони взивали до Господа, щоб Він зглянувся на народ, який усі топчуть, і пожалів храм, осквернений людьми­ нечестивими;
3: щоб помилував розорене місто, близьке до того, щоб зрівнятися з землею, і почув кров, яка волає до Нього;
4: щоб згадав про беззаконне погублення безвинних немовлят і про колишні хуління Його імені, й обурився на злих.
5: Оточивши­ себе багатьма, Маккавей зробився непереможним для язичників, коли гнів Господа перетворився на милість.
6: Раптово нападаючи на міста і селища, він спалював їх, і, займаючи зручні місця, немало переміг ворогів, змушуючи їх утікати;
7: переважно він обирав собі на допомогу для таких справ ночі, і чутка про його мужність розносилася всюди.
8: Филип, бачачи, що цей муж помалу входить у силу, а частіше буває щасливий у ділах, писав до Птоломея, воєначальника Келе-Сирії і Фінікії, щоб він допоміг ділам царя.
9: Він же, негайно обравши Никанора,­ сина Патроклового, одного з пер­ших своїх друзів, послав його, підпо­ряд­кувавши йому не менше двадцяти тисяч чоловік з різних народів, знищити весь рід юдеїв; приєднав до нього і Горгія воєначальника, досвід­ченого у справах військових.
10: Никанор ухвалив: данину у дві тисячі талантів, яку цар винен був римлянам, поповнити від полонення юдеїв.
11: Тому негайно послав у приморські міста, запрошуючи їх купувати у раби юдеїв і обіцяючи доставляти по дев’яносто полонених за один талант; але не очікував він тієї пом­с­­ти, яка готова була прийти на нього­ від Всемогутнього.
12: Іуді ж дано було знати про прихід Никанора, і коли він передав тим, що були з ним, про прибуття війська,
13: тоді боязкі й ті, що не вірили у воздаяння Боже, розбіглися, залишивши місця свої.
14: Ін­ші ж продавали все, що залишилося­ у них, і благали Господа визволити їх, проданих нечестивим Никанором раніше битви,
15: якщо не для них, то заради завітів з батьками їхніми і наречення на них святого і славного імені Його.
16: Тоді Маккавей зібрав тих, що були з ним, числом шість тисяч мужів, і умовляв їх не страшитися ворогів і не боятися великої кількости язичників, що неправедно йдуть на них, але мужньо битися,
17: маючи перед очима неправедно нанесену ними образу святому місцю і розо­рення зганьбленого міста і порушення праотецьких настанов.
18: Бо,— говорив він,— вони надіються на зброю і відважність, а ми надіємося на всемогутнього Бога, Який одним помахом може подолати і тих, що йдуть на нас, і весь світ.
19: Він розпо­вів їм і про те заступництво, яке одержували їхні предки, і як при Сеннахиримі погублені сто вісімдесят п’ять тисяч мужів,
20: і про битву, що була у Вавилоні проти галатів, як вони прийшли на битву в кількості лише восьми тисяч з чотирма тисячами македонян, і коли македоняни змішалися, то ці вісім тисяч погубили сто двадцять тисяч завдяки допомозі, яка була їм з неба, й одержали велику здобич.
21: Такими розповідями зробивши їх без­страшними і готовими померти за закони і батьківщину, він розділив військо на чотири загони,
22: призначивши вождями кожного загону братів своїх: Симона, Йосифа та Іонафана, і підпорядкувавши кожному по тисячі п’ятсот чоловік.
23: Потім наказав Єлеазару читати священну книгу, і, обнадіявши Божою допомогою, сам прийняв провід над передовим загоном і вступив у битву з Никанором.
24: Оскільки помічником їх був Усемогутній, то вони побили ворогів понад дев’ять тисяч, і ще більшу частину Никанорового війська залишили пораненими і покаліченими, і всіх змусили втікати.
25: Узяли і гроші у тих, що прийшли купувати їх; переслідували їх на значну відстань, і повернулися, будучи зупинені часом.
26: Бо це був день перед суботою; з цієї причини вони і не продовжували гнатися за ними.
27: Зібравши ж за ними зброю і знявши обладунок з ворогів, вони святкували суботу, щиро дякуючи і прославляючи Господа, Який спас їх у той день і Який почав являти їм Своє милосердя.
28: Після суботи, виділивши зі здобичі калікам, удовам і сиротам, інше розділили між собою і дітьми своїми.
29: Закінчивши це, вони встановили громадську молитву, і благали милосердого Гос­пода остаточно примиритися з рабами Своїми.
30: І тоді, як Тимофій і Вакхид напали на них спільно, вони побили понад двадцять тисяч і легко оволоділи високими фортецями; вони розділили дуже багато здобичі рівними частинами між собою й ка­ліками і сиротами і вдовами, ще ж і старійшинами.
31: Зібравши після них зброю, ретельно склали все у зручних місцях, іншу ж здобич принесли­ у Єрусалим.
32: Убили і вождя військ Тимофієвих, людину дуже нечестиву, яка заподіяла багато зла юдеям.
33: Потім, торжествуючи перемогу на батьківщині, вони спалили Каллисфена і деяких інших, які спалили священні ворота й утекли в один дім, так що ці за своє нечестя понесли гідну відплату.
34: А найзлочинніший Никанор, який привів тисячу купців для купівлі юдеїв,
35: за допомогою Божою посоромлений був тими, яких вважав за ніщо, і, скинувши розкішний одяг, під виглядом біглого раба через внутрішні землі прийшов один в Антиохію, вкрай засмучений поразкою війська.
36: Той, який взявся доставити римлянам данину від полонених у Єрусалимі, оголосив, що юдеї мають захисником Бога, і таким чином залишаються неушкод­женими, тому що підкорюються ус­тановленим від Бога законам.